Apr. 30 – 3rd Sunday of Pascha, of the Myrrh-bearing Women. Tone 2

Sts. Myrrh-Bearing Women, Righteous Joseph of Arimathea and Nicodemus. Martyr Adrian of Corinth (251). Hieromartyr Simeon, bishop in Persia, and those with him: Martyrs Abdechalas and Ananias presbyters, Usthazanes, Fusicus (Pusicius), Ascitrea, and Azat the Eunuch (344). Ven. Acacius, bishop of Melitene (435). St. Agapitus, pope of Rome (536).

Acts 6:1-7; Mk. 15:43–16:8

Propers

Liturgy Live Streaming - Пряма Трансляція Літургії

May 7 – 4th Sunday of Pascha, of the Paralyzed Man. Tone 3

Righteous Tabitha (1st c.); Translation of the relics of Martyr Abramius of Bulgaria (1230). Martyr Sabbas Stratelates ("the General") of Rome, and 70 soldiers with him (272). Martyrs Pasicrates, Valentine and Julius in Moesia (Bulgaria) (228). Martyrs Eusebius, Neon, Leontius, Longinus, and others at Nicomedia (303). Ven. Thomas the Fool of Syria (550). Ven. Elizabeth the Wonderworker of Constantinople (540). Venn. Sabbas and Alexius the Hermit of the Kyiv Caves (13th c.) .

Acts 9:32-42; Jn. 5:1-15

Services & Other Events

YouTube Livestreaming services can be found on YouTube TV search for Ivan Synevskyy

30‌ April, Sunday:

• 9am – Hours, Confession - Часи і сповідь
• 9:30am – Divine Liturgy - Божественна Літургія
• Memorial Service for Carol Kapacs

3‌ May, Wednesday:

• 5:45pm – Ukrainian Dancing Practice
• 6:30pm – Church Restoration Committee Meeting

4‌ May, Thursday:

• 6pm – Панахида на 40-й день за Віктором Пивоносом - 40th-Day Memorial Service for Viktor Pyvonos

6‌ May, Saturday - St. George the Victorious Day:

• 10:30am – Akathist to St. George
• 11:45am – First Confession
• 5pm – Great Vespers - Велика Вечірня

7‌ May, Sunday:

• 9am – Hours, Confession - Часи і сповідь
• 9:30am – Divine Liturgy - Божественна Літургія

 

Fr. Ivan can be reached by call/text c.617-646-9515 or email: fr.i.synevskyy@uocofusa.org

Апостол

Дії св. Апостолів 6:1-7

Сину Феофіле, у ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного. Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, виберіть з поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу, а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова. І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників; їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки. І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.

Євангеліє

Від Марка 15:43–16:8

Прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Ісусового. Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер? І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Яковлева і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Його. І дуже рано, в перший день тижня, як сходило сонце, прийшли до гробу, і говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. І, увійшовши у гроб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. А він каже їм: не жахайтеся; Ісуса шукаєте Назарянина, розп'ятого; Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де Його положили. Але йдіть, скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам. І, вийшовши, вони побігли від гробу; їх охопив трепет і жах, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

Entering into the Joy of the Resurrection Through Selfless Service, not Self-Centered Calculation

Christ is Risen!

As we continue to celebrate our Lord's glorious resurrection on the third day and victory over Hades and the tomb, it should be obvious that we too often live as though death still reigned.  We do so especially when we fall prey to fear rooted in anxiety about how weak, insignificant, and insubstantial we are, especially in light of death.  We build ourselves up in our own minds, put others down in so many ways, and think of life as a battle against anyone or anything that threatens to expose the truth about our being made from the dust of the earth, to which we will return.   We ignore that sobering recognition by trying to maintain illusions of power and self-sufficiency over against other people and the harsh realities of life in a fashion that fuels anger, resentment, and condemnation of those we perceive as our enemies and rivals.  And that certainly destroys any inclinations we may have toward putting the needs of others before our own.

Today we commemorate those who refused to live as individuals obsessed with illusions of self-interest in the midst of terrible sorrow and the loss of all hope, but who instead became persons united to Christ in a communion of love and selfless service. With broken hearts and in deep shock and grief, the Theotokos, Mary Magdalen, two other Mary's, Johanna, Salome, Martha, Susanna, and others whose names we do not know went early in the morning to the Lord's tomb in order to anoint Him for burial.  They had seen Him die a horrific public death and expected to find His disfigured body lying in the grave.  By somehow acquiring the strength not to become paralyzed by fear or anger, they did what they could to perform one last act of selfless loving service for the Savior.  That is how the Myrrh-Bearing Women became the first witnesses of the empty tomb as they received the good news of His resurrection from the angel.

We also remember today Joseph of Arimathea, who bravely asked Pilate for the dead body of the Lord and took Him down from the Cross with his own hands.  Imagine how difficult that must have been for him.  Nicodemus, the Pharisee who had previously not understood Christ at all, helped Joseph bury Him.  These were both prominent Jewish men who risked a great deal by associating themselves with One Who had been rejected by their own religious leaders as a blasphemer and crucified by the Romans as a traitor. Like the women, they overcame their fears to show self-emptying love for the Savior in the only ways still available to them.

In contrast, the disciples acted more like cowards in this moment of crisis.  Peter, the head disciple, had denied the Savior three times.  John was the only one of the twelve to stand at the foot the Cross, for the others had run away in fear.  They were more focused on saving their own skins than on faithfully serving their Lord. The Myrrh-Bearing Women, along with Sts. Joseph and Nicodemus, certainly knew bitter grief and disappointment every bit as much as the disciples.  They all saw the Lord's crucifixion as a complete disaster and their hopes for Him, and for whatever they hoped to gain through Him, were completely destroyed.  Nonetheless, how they acted during this terrible tragedy revealed that they had become persons truly united to Christ in self-emptying love. They transcended the anxieties and fears of individuals concerned only with themselves in order to do the difficult and dangerous tasks necessary to give their departed Lord and friend a decent burial, which was the only way left for them to love and serve Him.  That is how they accepted the risks inherent in being identified even further with One Who had just been crucified as a blasphemer and a traitor.

What they did was not the result of calculation about what was in it for them.  Had they not, even before His resurrection, already begun to unite themselves to Christ in selfless devotion, the women would not have had the spiritual strength to be in the position to see the Lord's empty tomb and to hear from the angel the good news of His resurrection.  That news was shocking to the point of absurdity, as shown by their reaction, for "they went out quickly and fled from the tomb; for trembling and astonishment had come upon them; and they said nothing to anyone, for they were afraid."  To see and hear what they did was not to receive confirmation that they had somehow been right all along, for they had no expectation of His resurrection and went to the tomb in order to anoint a dead body.  To see and hear what they did was not a result of using religion to help them get what they wanted in this world. Their eyes were opened to behold the joy of the resurrection because they were so closely united to Christ in love that they had overcome the fear of death that so easily turns people away from following a Lord Who calls His disciples to take up their crosses. To see and hear what they did was to encounter God from the depths of their souls in a way that called their deepest assumptions about life, death, and themselves into question.  Even when all seemed lost and there was literally nothing left to do but anoint His dead body, the Myrrh-Bearing Women acted as persons radiant with Christ's selfless love, for that is who they had become.

The devotion of the Myrrh-Bearers, Joseph, and Nicodemus shows us what true faith looks like, and it has nothing to do with figuring out how to use God to help us get what we want on our own terms in a pathetic attempt to distract ourselves from the fear of death. Instead, we must unite ourselves to Him in self-emptying love if we are to acquire the spiritual strength to embrace the good news of His resurrection from the depths of our souls.  That is the only way to enter into the joy of Pascha as persons who find their life in Him together as members of His Body, the Church, with all of the struggles and difficulties that doing so entails.  Todays' reading from Acts describes how the Church flourished when the first deacons, or servants, took on the task of meeting the practical needs of distributing food to widows in a context of ethnic division.  By offering our time and energy to attending to the mundane matters necessary for the wellbeing of the Church, we grow in love for Him in His Body as we serve one another, even as He has served us.  We grow out of our illusions of self-sufficiency and self-importance when we embrace the calling to serve even in the unremarkable ways available in our tiny parish.  No needed opportunity for serving our Lord is beneath any of us, and it is by embracing the most humble forms of service that we become more like the Savior who came not to be served, but to serve. As the Lord taught, "he who is greatest among you shall be your servant.  And whoever exalts himself will be humbled, and he who humbles himself will be exalted."  (Matt. 23:11)

Like the Myrrh-Bearing Women and Sts. Joseph and Nicodemus, we will not enter into the joy of the Lord's resurrection by carefully calculating what it is in it for us when we do this or that out of love for the Body of the Savior.  We must not obsess about how we would like to serve Him in His Church, what we think we are good at, or what we dare to presume that we deserve.  Instead, we must simply do what needs to be done out of selfless love, no matter how hard we find that to be.   That is how those blessed and righteous women put themselves in the uniquely glorious position to hear the unbelievably good news of the angel.  And that is how, by the grace of the One Who conquered death through His glorious resurrection on the third day, we too may embrace the wonderful news of this season, which destroys the fear of the grave that is at the root of so much misery, for "Christ is Risen!"

By Fr. Philip LeMasters

НЕДІЛЯ ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ

Звичайні жінки – Христові учениці, вони невідступно йшли за своїм Учителем і не залишили Його навіть у ті хвилини, коли більшість апостолів просто розбіглися. І подія, що згадується у цей день, теж, на перший погляд, повсякденна – не встигнувши здійснити поховальний обряд над померлим Спасителем через суботу – час спокою – жінки на третю добу після Його Хресної смерті поспішили до гробу. З собою вони несли миро – дорогу ароматну олію – і йшли до могили помазати тіло Ісуса.

Чи вірили вони в те, що знову побачать Господа живим? Навряд. Як і для інших учнів, арешт, розп'яття і смерть Спасителя були для них своєрідним фіналом – зі стратою Христа ці тендітні жінки втратили сенс подальшого існування. Звичайно, вони продовжували жити заради своїх сімей, але жити так, як раніше, повноцінно, кожен день спілкуючись із Учителем, вже було неможливо. І все ж любов – безумовна і безмежна – підняла мироносиць серед ночі і змусила бігти до місця поховання Христа. Серце ніби говорило їм: «Поспішайте, і ви побачите те, що радикально змінить ваше життя, зробить його більш осмисленим і набагато глибшим, ніж раніше – в хвилини найбільшої радості».

Величезну чисту віру святих жінок було винагороджено. Коли вони наблизилися до могили, тільки тут згадавши, що вхід в поховальну печеру завалений важким валуном, то побачили, вхід відкрито. Ледве долаючи несподіване заціпеніння, вони заглянули всередину і побачили ангела, який сказав їм, що Той, Кого шукають мироносиці, Воскрес і чекає їх у Галілеї. Швидше за все, будь-хто на місці цих жінок зніяковів би, вирішивши, що все побачене – галюцинації і плід збудженої уяви.

Але учениці Христові повірили відразу і без жодного сумніву – отримавши благу звістку, вони кинулися назад у місто, до апостолів, які сиділи в будинку і там переживали горе розлуки з Учителем. Ще більше віра жінок зміцнилася, коли на зворотній дорозі вони побачили Самого Воскреслого Господа.

Біля труни залишилася лише Марія Магдалина, яка або прийшла не з усіма, або просто вирішила побути наодинці, щоб краще зрозуміти, що трапилося. Вона ще не до кінця усвідомила велич цього моменту, і коли перед нею з'явився чоловік, подумала, що це – садівник, і стала питати, куди зникло тіло Учителя. Але Садівник назвав її по імені, причому зробив це так, як робила тільки Одна Людина на землі. Перед нею стояв Сам Христос – живий, воскреслий, реальний! Радості жінки не було меж – вона своїми очима бачила Того, Кого ще кілька днів тому невтішно оплакувала разом із іншими ученицями.

Потім Господь з'явився іншим – апостолам, учням, іншим Своїм супутницям, які всі три роки Його проповіді були з Ним. Але першими радісну новину про Воскресіння Спасителя дізналися саме вони, мироносиці – жінки, які не побоялися ні переслідування старійшин, ні можливої грубості римської варти, яка до моменту явлення ангела стерегла гроб Спасителя, ні інших небезпек, що підстерігають беззахисну жінку вночі. Ученицями керувала любов – та сама любов, якої їх учив Господь, і яка не відає ніяких перешкод – навіть смерті.

Скільки мироносиць було всього – ми достеменно не знаємо. Євангеліє просто перераховує їх по іменах, і тільки лише кількох жінок називає більш-менш конкретно. Церковна традиція дала звання мироносиць сімом чи вісьмом ученицям Христа. Всі вони згодом стали полум'яними проповідницями і потрудилися нарівні з іншими апостолами. А Магдалина удостоїлася честі називатися рівноапостольною – тобто має ту ж славу і понесла той же хрест, що й інші учні-чоловіки.

Богородиця

Традиційно Пресвята Діва не входить у число жінок-мироносиць, але деякі біблієзнавці вважають, що «Марія Іаковова» (Мк. 16: 1) та «інша Марія» (Мф. 28: 1) – це і є Мати Христа. Справа в тому, що Вона після смерті свого чоловіка Йосифа взяла під опіку його молодших дітей від першого шлюбу, і цілком законно вважалася матір'ю Іакова. Але навіть якщо Богородиця і не була серед мироносиць, Вона все одно вважається Першою, хто отримав звістку про Воскресіння Сина – згідно з переданням, ангел явився Їй особисто і розповів найголовнішу новину. Пречиста деякий час жила в Єрусалимі в будинку апостола Іоанна Богослова, якому Господь ще на Голгофі довірив турботу про Свою вже немолоду Матір. Після відходу апостолів на проповідь, Їй теж дістався жереб місіонерства. Спочатку це були землі сучасної Грузії, але туди потрапити Свята Діва так і не змогла. Місцем Її апостольства став Афон, куди Вона потрапила після шторму, дорогою до єпископа Лазаря, який жив на Кіпрі. Деякий час Богородиця жила в Ефесі. Померла в Єрусалимі, похована там же – в Гефсиманському саду. Однак тіла в Її гробниці немає – передання свідчить, що Син на третій день після смерті підніс Її в Небесні оселі разом із тілом.

Марія Магдалина

Відомості про цю жінку плутані. Одні вбачають у ній знамениту євангельську блудницю, яку Христос врятував від побиття камінням? і яка помазала Йому ноги дорогою олією. Інші бачать у ній просту єврейку, зцілену Христом від тяжкої недуги одержимості і біснуватості. Після виходу апостолів на проповідь вона знехтувала усіма тодішніми нормами (жінці заборонялося проповідувати самій) і поодинці ходила з міста в місто, сповіщаючи всім про воскреслого Вчителя. За однією версією житія, Магдалина закінчила свої дні в будинку Іоанна Богослова в Ефесі, доживши до глибокої старості. Інші варіанти її біографії говорять про те, що Марія кінець життя провела в покаянні, близько тридцяти років живучи в печері поблизу Марселя. Перед смертю, згідно із західними житіями, Магдалину причастив священик, який випадково забрів до неї. Він же і поховав святу.

Марфа і Марія, сестри Лазаря

Відомості про цих жінок мізерні. Разом із братом, якого воскресив Сам Христос, вони перебралися з Єрусалиму на Кіпр, де допомагали Лазарю нести єпископське служіння. Де, коли і як померли святі сестри – невідомо.

Іоанна

Вона була дружиною Хузи – одного з чиновників при дворі правителя Галілеї Ірода Антипи. Іоанна займала дуже високе становище, мала великий вплив і зв'язки. У дні проповіді Христа саме Іоанна брала на себе левову частку витрат апостольської громади, піклуючись про їжу і все необхідне для Господа і Його учнів. Є версія, що така щедрість настільки знатної дами невипадкова – на думку ряду тлумачів, син царедворця, зцілений Христом (Ін. 4: 46 – 54), був дитиною Іоанни, і вдячна жінка після цього служила Спасителю всім, чим могла. З її ім'ям пов'язана історія Глави Іоанна Хрестителя. Як відомо, за свої викриття на адресу Ірода Предтеча спочатку був арештований, а потім обезголовлений за наклепи Іродіади – співмешканки Ірода. Після того, як нечестива жінка поглумилася над Главою ненависного їй пророка, вона викинула свій «трофей» на звалище. Іоанна, бачачи все це і глибоко засмутившись від звістки про смерть Предтечі, таємно вночі відкопала чесну Главу, поклала її в глиняну посудину і поховала на Оливній горі, в одному з маєтків Ірода.

Марія Клеопова

Була двоюрідною сестрою Діви Марії і матір'ю апостола Якова молодшого. (Апостол Яків був названий братом Господнім по плоті. Він написав соборне послання і пізніше був першим єпископом Єрусалимським.) Чоловік Марії – Клеопа (або Алфей) – був одним з учнів Господа, якому воскреслий Христос явився на шляху в поселення Еммаус. Марія Клеопова стояла при хресті поряд з Богородицею, ходила з пахощами до Його гробу. Вона одна з перших побачила Воскреслого і почула Його слова: "Радуйтесь!" (Мф. 28: 9).

Саломія

Теж була родичкою Божої Матері. Дочка Йосипа, обручника святої Діви Марії, народжена від першого шлюбу. Її чоловік Зеведей був простим рибалкою, а сини – Яків та Іоан Богослов – найближчими до Господа апостолами. Христос покликав їх на апостольське служіння одними з перших, і вони були присутні в особливі миті Ісусового життя: на горі Фавор, при воскрешенні доньки Іаіра, при молитві в Гефсиманському саду. Саломія з синами ходить за Господом, слухає Його, служить Йому; вона присутня при Його похованні, приходить з пахощами до гробу.(Мф. 27: 55-56, Мк. 16: 7).

Сусанна

Найзагадковіша з мироносиць. Вона служила Христу від свого маєтку, тобто, мабуть, була досить забезпеченою. Більше про неї не відомо нічого.

День жінок-мироносиць у Православ'ї вважається аналогом 8 березня. Тільки замість сумнівного ідеалу жінки-революціонерки і феміністки-бунтарки Церква показує зовсім інші якості наших матерів, дружин, сестер і подруг. Перш за все, це велика жертовність, самозабуття, вірність, любов і жива полум'яна віра, що може подолати все. Ті самі віра і любов, які повною мірою доступні лише немічному жіночому єству, і які світять навіть у найбезпросвітнішій темряві.

Condolences

We extend our sincere condolences to the family and friends of Carol Kapacs, who reposed in the Lord on April 28, 2023. Memory Eternal! Christ is Risen!

FATHER & PANI & MARIANNE K.
LAWRYK SCHOLARSHIP

This music scholarship is offered to all St. John's members who are graduating from high school.  The scholarship is in the amount of $750.00 and all qualifying seniors are encouraged to apply.

In order to be eligible, graduating seniors must meet all of the following requirements:

1. Each applicant must currently be a member of at least one (1) musical ensemble at his/her high school.
2. Each applicant must have an academic average of at least 85% for four (4) years of high school.
3. Each applicant must have been a member of at least two (2) different performing groups sometime during his/her 4 years of high school.
4. Each applicant must be accepted at a fully accredited college or university.
5. Each applicant must demonstrate the highest character and leadership.

Please contact Nancy Skojec at zmknancy@gmail.com or (607) 972-6606 for an application.  Please return the application to Nancy by the end of May.  Thank you.

Pirohy Sessions

May 7th - 8th (Potato)

Sunday May 7th - Make balls 

Monday May 8th (Starting earlier)

• 2:30 Setup
• 3:00 Pinching
• Dinner served afterwards

June 4th - 5th (Potato)

Sunday June 4th - Make balls 

Monday June 5th (Starting earlier)

• 2:30 Setup
• 3:00 Pinching
• Dinner served afterwards

June 16th - 17th (Cabbage)

Friday June 16th -

• 12 Noon - make balls 

Saturday June 17th

• 8:30 Setup
• 9:00 Pinching
• Lunch served afterwards

* Schedule is subject to change *

 

Paschal Blessing of the Graves

Due to the fact that the Memorial Day this year falls after Pascal Season we are going to have our traditional Pascal Memorial Service at the cemetery on May 21, 2023 followed by blessing of the graves of our loved ones starting from father Frank Lawryk.

Save the Date

Ukrainian Day 2023 is scheduled for July 15. Plan ahead, invite your family and friends, spread the word around. The preparation is already underway, please come to help during work sessions or help in the way you can.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• April 27: William Klish
  April 29: Dannette Harder
  April 29: Pamela Scannell
  April 30: Helen Kaspryk
  May 03: Alexis Ellsworth
  May 04: Mia Klodowska
  May 04: Markus Klodowski
  May 06: Natalie K Corwin
  May 06: William Scannell

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose Klodowski, Marlyn Klish,
Bob Rucky, Nadine Binns,
John Haluska, Mariann Kocak,
Olga Kulik, Jane Ellsworth,
Lesia Klysh, Pauline Klym,
Melanie Klish, Zenna Mihovan,
William Harder, Marion Kaspryk,
Helen Kaspryk, Jean Sankowski,
Brian Baxendale,

Upcoming Readings

Mon. May 1 – Acts 6:8–7:5; 7:47-60 Jn. 4:46-54
Tue. May 2 – Acts 8:5-17 Jn. 6:27-33
Wed. May 3 – Acts 8:18-25 Jn. 6:35-39
Thu. May 4 – Acts 8:26-39 Jn. 6:40-44
Fri. May 5 – Acts 8:40–9:19 Jn. 6:48-54
Sat. May 6 – Acts 9:19-31 Jn. 15:17 - 16:2