Apr. 27 – Antipascha. 2nd Sunday of Pascha, of St. Thomas. Tone 1

St. Martin the Confessor, pope of Rome (655). Martyr Ardalion the Actor, who suffered under Maximian (3rd c.). Martyr Azat the Eunuch and 1,000 Martyrs in Persia (341). Martyrs Anthony, John and Eustathius of Vilnius (Lithuania) (1347).

Acts 5:12-20; Jn. 20:19-31;

May 4 – 3rd Sunday of Pascha, of the Myrrh-bearing Women. Tone 2

Sts. Myrrh-Bearing Women, Righteous Joseph of Arimathea and Nicodemus. Hieromartyr Januarius, and his companions: Festus, Proclus, and Sosius, deacons; Desiderius, reader; and Eutychius and Acutius (305).

Acts 6:1-7 ; Mk. 15:43–16:8;

Апостол і Євангеліє - Gospel and Epistle of the Day

Дивіться у вказівках - See propers here

Understanding Thomas

Saint Thomas, it seems, can never catch a break, at least in popular culture.  Our culture knows him as "doubting Thomas," and one single and uncharacteristic lapse has forever labelled him as a doubter and made him the patron saint of sceptics.  He is regarded as suffering from an innate tendency to doubt and to faithlessness, as if he somehow loved his Lord less than the other apostles.  A quick look through the other pages of John's Gospel reveals it is not so.  If anything, Thomas loved Jesus more.

Remember how a few short days before the catastrophic events of Christ's arrest, trial, and crucifixion all the other disciples hung back in fear when their Master spoke of leaving the safety of their place across the Jordan to return to Bethany in Judea to visit Lazarus?  Jesus told them plainly that Lazarus was dead, and then said, "let us go to Him."  The apostles all thought that He meant visiting Lazarus' bereaved family in Judea and being stoned to death for it, as He almost was before (John 11:7-8, 14-15).  They all hung back, aghast at their Master's determined plan.  It was Thomas who refused to let Him go and die alone:  "Let us also go," he told them, "that we may die with Him" (v. 16).

Thomas' famous lapse therefore did not spring from a cold heart, nor from a deficit of love.  When the other apostles told him after the Resurrection that they had seen the Lord, and when Thomas responded, "Unless I see in His hands the print of the nails, and place my finger in the mark of the nails, and place my hand in His side, I will not believe" (John 20:25), this was not the voice of scepticism.  If Thomas were a despairing sceptic, he would not then have been with the other apostles at all.  He would have said, "I'm done," and returned to Galilee.  No, this was not the voice of scepticism.  It was the voice of desire.

That is, Thomas desired more than anything in the world to see His Lord alive again.  His poor heart had sustained such a pounding and been broken into so many tiny pieces by the events of that last terrible Friday that he could not risk having it broken again.  He dared not believe this latest report, for fear that it was wrong.  He felt that if he raised his hopes again only to have them dashed, he could not survive.  No more risks, no more taking chances.  From now on, seeing was believing.  But he clearly wanted to see and to believe.  When he drew his line in the sand and said he would not believe this report unless Christ appeared to him personally, he wanted more than anything for it to be so.  He drew this line, hoping beyond hope that Christ would cross over it.  When Christ did, and offered His risen flesh to Thomas for inspection, Thomas sank to his knees, exclaiming, "My Lord and my God!"  Here was everything he ever wanted.

Thomas' desire for Christ challenges us today—and not just to believe in Christ without seeing Him for ourselves.  Thomas challenges not just our faith, but our priorities.  Thomas wanted Christ more than anything else, and everything else grew dim in the face of that desire.  What do we want?  What is our deepest desire?  Is it for money?  For health and happiness?  Is it for the health and happiness of our children?  Is it for success and recognition in our chosen field?  Thomas would cheerfully have sacrificed all these things, if only he could have his Jesus back again.  For Thomas, nothing was more important than Jesus.  After falling down before Christ with his confession, he turns to us with a question:  what is our deepest desire?  How important is Jesus to us?

by Fr. Lawrence Farley

Неділя 2-га після Пасхи. Апостола Фоми.

Не раз ми в Євангелії читаємо урочисте сповідування чоловіка, який впізнав у Христі свого Господа і Бога. Перший раз - на початку шляху Господнього. Після Його хрещення, коли Христос вступив на Свій хресний шлях, Він зустрічає Натанаїла; Він свідчить перед іншими, що цей чоловік чистий, доброго серця: і Нафанаїл Його запитує: звідки ти це знаєш? Спаситель йому відповідає таємничі слова: "Перш ніж тебе покликав Пилип, Я тебе бачив, коли ти був під фіговим деревом ..." І Натанаїл, поклоняючись Йому, каже: "Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!" .. У житті святого апостола Нафанаїла ми читаємо, що в той час він мав бути перед Богом у молитві, і слова Христові «Я бачив тебе під фіговим деревом» раптом як би розірвали перед ним пелену, і він зрозумів, що стоїть перед Тим Богом, Кому він тоді підносив свою молитву.

А потім це свідчення якось завмирає; апостоли, як всі ми, засліплені видимим і тільки дуже повільно починають зневажати невидиме. Протягом більше трьох років Христос поступово розкриває перед ними Свою справжню природу: так, Він справжній, істинний чоловік, але одночасно Він - Бог, що прийшов плоттю врятувати світ. І це поступово наростаюча свідомість знаходить собі вираз вже на шляху до Єрусалиму, перед самою смертю Христовою, в свідоцтві апостола Петра: Ти Христос, Син Бога Живого ...

Вперше до Свого розп'яття Христос поступово відкривався Своїм учням як Бог; після Свого розп'яття Він наполегливо, раз по раз, в цілому ряді видінь відкривається перед ними як людина, воскреслий плоттю. Всі розповіді про Воскресіння Христове нас ставлять перед обличчям саме цього факту: це не дух, це не бачення; учні не тільки чують Його голос, але вони торкаються до Його тіла, вони бачать, як Він з ними їсть їжу; і справедливо, кажучи про їх свідчення, апостол Іоанн пізніше писав: Ми говоримо про те, що наші очі бачили, наші вуха чули, до чого торкалися руки наші ... Христос дійсно воскрес плоттю: плоттю освяченої, плоттю зміненій, плоттю, яка вся стала духом, не перестаючи бути плоттю. І ми поклоняємося разом з апостолом Фомою воскреслому Христу, і вірячи Йому, знаючи Його як свого Бога, але і як воскреслого Ісуса з Назарету, кличемо до Нього: "Господь мій і Бог мій!"

На цьому побудоване вся життя Церкви, весь християнський світогляд, всю велич людини, вся безмежна смиренність Божа. У Христі нам розкрито і те, і інше; і ми радіємо не тільки про те, що Бог є Бог любові, що Бог є Спаситель наш, але радіємо ми і про те, що в Ньому нам відкрито, як велику людину. Людина така велика, що Бог може вміститися в неї, людина така велика, що Христос може пройти через браму смертні і увійти у вічне життя, і з Собою захопити, забрати нас у вічність, - як потік забирає. Людина така велика, що Христос, долучившись у всіх відносинах, крім гріха, нашій людській природі, долучає нас до Свого Божества, якщо тільки ми відкриваємося Його впливу. Як це дивно!

А в наступні сорок днів Христос постійно є зі Своїми учнями, Він їм розкриває таємниці Царства Божого, Він їм відкриває ім'я Господа нашого як Любов, Він їм відкриває розуміння Церкви як спільноти людей, які з'єднані між собою любов'ю; Він відкриває їм, що тимчасове життя вони можуть втратити, що воно неминуче пройде, але що їм дане вічне життя, яке є життя Божого, вже вселилася в них, діюча в них, що перемагає все ... І в наступаючі тижні кожне євангельське читання буде нам говорити про це торжество життя, про перемогу життя, про перемогу любові над усім іншим. Будемо радіти, будемо радіти про те, що воскреслий Христос не тільки переміг смерть для Себе і в Собі, - будемо радіти, що в нас і для нас Він переміг смерть, гріх, страх - все, і що ми стали тепер свої, рідні Живому Богу. Амінь.

Автор Митрополит Антоній Сурожський

Kitchen Sessions

March 3 - Cinco de Mayo Party

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarettes, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• April 27: William Klish
  
• April 29: Pamela Scannell
  
• April 30: Helen Kaspryk

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

John, Rose, Bob, Melodye, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Pipinos, Fr. Gabriel and PM Susan

Upcoming Readings