Apr. 7 – 3rd Sunday of the Great Lent: Adoration of Cross. Tone 3
THE ANNUNCIATION OF THE THEOTOKOS .

Martyrs Pelagia, Theodosia, and Dula of Nicomedia.

Heb. 2:11-18; Lk. 1:24-38;
Heb. 4:14–5:6; Mk. 8:34–9:1;

Liturgy of St. Basil the Great.

Apr. 14 – 4th Sunday of the Great Lent Tone 4

Venerable John Listvychnyk. Ven. Mary the Egyptian (522). Martyrs Geroncius and Basilides (3rd c.). Righteous Achaz. Ven. Macarius, abbot of Pelecete (840). Ven. Gerontius, youth, canonarch of the Kyiv Caves (14th c.).

Heb. 6:13-20; Mk. 9:17-31;
Eph. 5:8-19; Mt. 4:25 - 5:12;

Liturgy of St. Basil the Great.

Апостол

Євр. 2:11–18

Браття, адже і освячуючий і освячувані, всі – від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи: сповіщу ім'я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспіваю Тебе (Пс. 21,23). І ще: Я буду надіятись на Нього. І ще: ось Я і діти, котрих дав Мені Бог (Іс. 8,17–18).  А як діти причетні плоті і крові, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерті, тобто диявола, і визволити тих, котрі страхом смерті все життя трималися в рабстві. Бо не Ангелів приймає Він, але приймає сім'я Авраамове. Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвященником перед Богом, для умилостивлення за гріхи народу. Бо як Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.

Євр. 4:14 - 5:6

Браття, отже, маючи Первосвященника Великого, Котрий пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідування нашого. Бо ми маємо не такого первосвященника, який не може співстраждати нам в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси у всьому, крім гріха. Тому з дерзновінням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Бо кожний первосвященник, котрий з людей обирається, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,  який може бути поблажливим до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,  і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи. І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон. Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині родив Тебе (Пс. 2,7); як і в іншому місці говорить: Ти – священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4).

Євангеліє

Від Луки 1:24-38

Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п'ять місяців, кажучи: так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми. Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами. Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання? І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово. Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.

Від Марка 8:34-9:1

І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її. Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? Або який викуп дасть людина за душу свою? Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами. І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.

The Third Homily On the Annunciation to the Holy Virgin Mary

By St Gregory the Wonderworker (circa AD 270)

Again have we the glad tidings of joy, again the announcements of liberty, again the restoration, again the return, again the promise of gladness, again the release from slavery. An angel talks with the Virgin, in order that the serpent may no more have converse with the woman. In the sixth month, it is said, the angel Gabriel was sent from God to a virgin espoused to a man.

Gabriel was sent to declare the world-wide salvation:

Gabriel was sent to bear to Adam the signature of his restoration;
Gabriel was sent to a virgin, in order to transform the dishonor of the female sex into honor;
Gabriel was sent to prepare the worthy chamber for the pure spouse;
Gabriel was sent to wed the creature with the Creator;
Gabriel was sent to the animate palace of the King of the angels;
Gabriel was sent to a virgin espoused to Joseph, but preserved for Jesus the Son of God.

The incorporeal servant was sent to the virgin undefiled. One free from sin was sent to one that admitted no corruption. The light was sent that should announce the Sun of righteousness. The dawn was sent that should precede the light of the day. Gabriel was sent to proclaim Him who is in the bosom of the Father, and who yet was to be in the arms of the mother. Gabriel was sent to declare Him who is upon the throne, and yet also in the cavern. The subaltern was sent to utter aloud the mystery of the great King; the mystery, I mean, which is discerned by faith, and which cannot be searched out by officious curiosity; the mystery which is to be adored, not weighed; the mystery which is to be taken as a thing divine, and not measured.

"In the sixth month Gabriel was sent to a virgin." What is meant by this sixth month? What? It is the sixth month from the time when Elisabeth received the glad tidings, from the time that she conceived John. And how is this made plain? The archangel himself gives us the interpretation, when he says to the virgin: "Behold, thy relation Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age: and this is now the sixth month with her, who was called barren." In the sixth month-that is evidently, therefore, the sixth month of the conception of John. For it was meet that the subaltern should go before; it was meet that the attendant should precede; it was meet that the herald of the Lord's coming should prepare the way for Him.

In the sixth month the angel Gabriel was sent to a virgin espoused to a man; espoused, not united; espoused, yet kept intact. And for what purpose was she espoused? In order that the spoiler might not learn the mystery prematurely. For that the King was to come by a virgin, was a fact known to the wicked one. For he too heard these words of Isaiah: 4, "Behold, a virgin shall conceive, and bear a son." And on every occasion, consequently, he kept watch upon the virgin's words, in order that, whenever this mystery should be fulfilled, he might prepare her dishonour. Wherefore the Lord came by an espoused virgin, in order to elude the notice of the wicked one; for one who was espoused was pledged in fine to be her husband's.

"In the sixth month the angel Gabriel was sent to a virgin espoused to a man whose name was Joseph." Hear what the prophet says about this man and the virgin: "This book that is sealed shall be delivered to a man that is learned." What is meant by this sealed book, but just the virgin undefiled? From whom is this to be given? From the priests evidently. And to whom? To the artisan Joseph. As, then, the priests espoused Mary to Joseph as to a prudent husband, and committed her to his care in expectation of the time of marriage, and as it behooved him then on obtaining her to keep the virgin untouched, this was announced by the prophet long before, when he said: "This book that is sealed shall be delivered to a man that is learned." And that man will say, "I cannot read it." But why canst thou not read it, O Joseph? I cannot read it, he says, because the book is sealed. For whom, then, is it preserved? It is preserved as a place of sojourn for the Maker of the universe.

THE SECRET DIALOGUE BETWEEN OUR LORD AND GABRIEL

But let us return to our immediate subject. In the sixth month Gabriel was sent to a virgin-he who received, indeed, such injunctions as these:

THE LORD: "Come hither now, archangel, and become the minister of a dread mystery which has been kept hid, and be thou the agent in the miracle. I am moved by my compassions to descend to earth in order to recover the lost Adam. Sin hath made him decay who was made in my image, and hath corrupted the work of my hands, and hath obscured the beauty which I formed. The wolf devours my nursling, the home of paradise is desolate, the tree of life is guarded by the flaming sword, the location of enjoyments is closed. My pity is evoked for the object of this enmity, and I desire to seize the enemy.

Yet I wish to keep this mystery, which I confide to thee alone, still hid from all the powers of heaven. Go thou, therefore, to the Virgin Mary. Pass thou on to that animate city whereof the prophet spoke in these words: `Glorious things were spoken of thee, O city of God.'

Proceed, then, to my rational paradise;
proceed to the gate of the east;
proceed to the place of sojourn that is worthy of my word;
proceed to that second heaven on earth;
proceed to the light cloud, and announce to it the shower of my coming;
proceed to the sanctuary prepared for me;
proceed to the hall of the incarnation;
proceed to the pure chamber of my generation after the flesh.

Speak in the ears of my rational ark, so as to prepare for me the accesses of hearing. But neither disturb nor vex the soul of the virgin. Manifest thyself in a manner befitting that sanctuary, and hail her first with the voice of gladness. And address Mary with the salutation, `Hail, thou that art highly favoured, 'that I may show compassion for Eve in her depravation."

The archangel heard these things, and considered them within himself, as was reasonable, and said:

GABRIEL: "Strange is this matter; passing comprehension is this thing that is spoken. He who is the object of dread to the cherubim, He who cannot be looked upon by the seraphim, He who is incomprehensible to all the heavenly powers, does He give the assurance of His connection with a maiden? does He announce His own personal coming? yea more, does He hold out an access by hearing? and is He who condemned Eve, urgent to put such honour upon her daughter? For He says: `So as to prepare for me the accesses of hearing.' But can the womb contain Him who cannot be contained in space? Truly this is a dread mystery."

While the angel is indulging such reflections, the Lord says to Him:

THE LORD: "Why art thou troubled and perplexed, O Gabriel? Hast thou not already been sent by me to Zacharias the priest? Hast thou not conveyed to him the glad tidings of the nativity of John? Didst thou not inflict upon the incredulous priest the penalty of speechlessness? Didst thou not punish the aged man with dumbness? Didst thou not make thy declaration, and I confirmed it? And has not the actual fact followed upon thy announcement of good? Did not the barren woman conceive? Did not the womb obey the word? Did not the malady of sterility depart? Did not the inert disposition of nature take to flight? Is not she now one that shows fruitfulness, who before was never pregnant? Can anything be impossible with me, the Creator of all? Wherefore, then, art thou tossed with doubt?"

What is the angel's answer to this?

GABRIEL: "O Lord," he says, "to remedy the defects of nature, to do away with the blast of evils, to recall the dead members to the power of life, to enjoin on nature the potency of generation, to remove barrenness in the case of members that have passed the common limit, to change the old and withered stalk into the appearance of verdant vigour, to set forth the fruitless soil suddenly as the producer of sheaves of corn, –to do all this is a work which, as it is ever the case, demands Thy power. And Sarah is a witness thereto, and along with her also Rebecca, and again Anna, who all, though bound by the dread ill of barrenness, were afterwards gifted by Thee with deliverance from that malady. But that a virgin should bring forth, without knowledge of a man, is something that goes beyond all the laws of nature; and dost Thou yet announce Thy coming to the maiden? The bounds of heaven and earth do not contain Thee, and how shall the womb of a virgin contain Thee?"

THE LORD: "How did the tent of Abraham contain me?"

GABRIEL:  "As there were there the deeps of hospitality, O Lord, Thou didst show Thyself there to Abraham at the door of the tent, and didst pass quickly by it, as He who filleth all things. But how can Mary sustain the fire of the divinity? Thy throne blazes with the illumination of its splendour, and can the virgin receive Thee without being consumed?"

THE LORD: "Yea surely, if the fire in the wilderness injured the bush, my coming will indeed also injure Mary; but if that fire — which served as the vague foreshadowing of the advent of the fire of divinity from heaven — fertilized the bush, and did not burn it, what wilt thou say of the Truth that descends not in a flame of fire, but in the form of rain?"

GABRIEL GREETS THE MOTHER OF GOD

Thereupon the angel set himself to carry out the commission given him, and repaired to the Virgin, and addressed her with a loud voice, saying: "Hail, thou that are highly favoured! the Lord is with thee. No longer shalt the devil be against thee; for where of old that adversary inflicted the wound, there now first of all does the Physician apply the salve of deliverance. Where death came forth, there has life now prepared its entrance. By a woman came the flood of our ills, and by a woman also our blessings have their spring.

Hail, thou that are highly favoured! Be not thou ashamed, as if thou wert the cause of our condemnation. For thou art made the mother of Him who is at once Judge and Redeemer.

Hail, thou stainless mother of the Bridegroom of a world bereft!
Hail, thou that hast sunk in thy womb the death (that came) of the mother (Eve)!
Hail, thou animate temple of temple of God!
Hail, thou equal home of heaven and earth alike!
Hail, thou amplest receptacle of the illimitable nature!"

But as these things are so, through her has come for the sick the Physician; for them that sit in darkness, the Sun of righteousness; for all that are tossed and tempest-beaten, the Anchor and the Port undisturbed by storm. For the servants who are in irreconcilable enmity has been born the Lord; and One has sojourned with us to be the bond of peace and the Redeemer of those led captive, and to be the peace for those involved in hostility. For He is our peace; and of that peace may it be granted that all of us may receive the enjoyment, by the grace and kindness of our Lord Jesus Christ; to whom be the glory, honour, and power, now and ever, and unto all the ages of the ages. Amen.

На Благовіщення Преславної
Владичиці нашої Богородиці

Творіння святого Іоанна Золотоустого. Том ІІ. Книга 2.

Знову радісне благовістя, знову вістка про волю, знову відкликання назад, знову повернення, знову голос радості, знову звільнення від рабства. Ангел розмовляє з Дівою, оскільки з жінкою розмовляв змій. «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем» (Лк. 1, 26–27). Гавриїл був посланий об'явити спасіння всьому світові. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про повернення із неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб перемінити безчестя жіноцтва на честь. Гавриїл був посланий, щоби приготувати чистому Нареченому гідний чертог. Гавриїл був посланий, щоб заручити творіння з Творцем. Гавриїл був посланий до одушевленого палацу Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви, зарученої Йосифу, але збереженої для Сина. Був посланий безтілесний раб до чистої Діви. Був посланий вільний від гріха до нетлінної. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, який біжить перед денним світлом. Був посланий Гавриїл, який показує Того, Хто знаходиться в надрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, який показує на Того, Хто перебуває на троні й у вертепі. Був посланий воїн, який волає про таїнство Царя, — таїнство, яке пізнається вірою, не досліджується зайвою цікавістю, таїнство, якому поклоняємося, не виважуємо, ніби на вазі, таїнство, яке сповідуємо, а не вимірюємо.

«Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви». Про який шостий місяць йдеться? Про який? Від якого Єлисавета прийняла благовістя, від якого зачала Іоана. Звідки це видно? Нехай пояснить сам архангел, який говорить Діві: «Ось, — говорить він, — і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоч називають її неплідною» (Лк. 1, 36). «Шостого ж місяця». Шостий місяць зачаття Іоана. Необхідно було, щоб спочатку прийшов воїн, необхідно було, щоби спочатку явився охоронець, необхідно було, щоб спочатку проклав шлях вісник приходу Господа, «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем», але не одруженої, хоч «зарученої», але чистої. Чому «зарученої»? Щоб той розбійник скоро не довідався про тайну. Про те, що Цар прийде через Діву, лукавий знав, бо і він чув слова Ісаї: «Ось, Діва в утробі прийме» (Іс. 7, 14), і, звичайно, старанно пильнував усе, що було провіщено про Діву, щоб як тільки помітить, що ця тайна звершуються, приготувати безчестя. Тому Господь прийшов через заручену, Яка вже прийняла на себе зобов'язання.

«Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем на ім'я Йосиф» (Лк. 1, 26–27). Послухай, що творить про цього мужа і Діву пророк. «Запечатана книга, яку дадуть тому, хто вміє читати» (Іс. 29, 11). Ким є ця запечатана книга, якщо, звичайно, не чистою Дівою? Від кого вона дається? Звичайно, що від священиків. Кому вона буде дана? Теслі Йосифу. Цей Йосиф, який колись жив чесним шлюбом і мав синів, утратив дружину й решту часу жив у цнотливості, виховуючи дітей у повчанні і наставлянні Господньому. Адже відомо, що апостол Павло, прийшовши для проповіді і знайшовши одного із його синів, пише: «Іншого з апостолів я не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього» (Гал. 1, 19), — не як народженого від Діви Марії, але від Йосифа. Отже, коли священики віддали Марію цнотливому Йосифу і запропонували йому Її, вичікуючи зручного для шлюбу часу, тоді він, прийнявши Її, повинен був зберігати Діву в чистоті. Це пророк провістив набагато раніше. «Запечатана книга, — говорить він, — яку дадуть тому, хто вміє читати», тобто тому, котрий одружився, а він скаже: не можу прочитати. Чому не можеш, Йосифе?

— Не можу, — говорить, — прочитати, бо книга запечатана. Для кого вона зберігається?

— Вона зберігається в житло для Творця всіх.

Але повернемося до попереднього. «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл до Діви», отримавши, звичайно, такі накази:

— Слухай, ангеле, — було сказано, — будь слугою страшного таїнства, послужи таємному чуду. Мої співстраждання примушують Мене зійти, щоб знайти заблудлого Адама. Гріх зробив старим того, хто був створений на Мій образ, спотворив творіння Моїх рук, затьмарив красу, яку Я створив. Вовк заволодів Моєю отарою, райське житло спорожніло. Древо життя охороняється вогненним мечем, і місце насолоди зачинене. Я виявляю співчуття тому, хто зазнав нападу, і хочу впіймати ворога. Я хочу, щоб це було приховане від усіх сил, які знаходяться на небі, і тільки тобі довіряю таємницю. Іди до Діви Марії, відправляйся до одушевлених воріт, про які говорить пророк: «Преславно говорять про тебе, місто Боже!» (Пс. 86, 3). Відправляйся до Мого раю, обдарованого розумом, відправляйся до східного міста, відправляйся до житла, Яке гідне Мого Слова, відправляйся до другого неба на землі, відправляйся до легкої хмари й об'яви Їй про дощ Мого явлення. Відправляйся до святилища, Яке приготовлене для Мене, відправся до чертога Мого втілення, відправся до чистої шлюбної кімнати Мого тілесного народження. Скажи на вухо розумному Ковчегу, приготуй для Мене вхід для слуху. Але не доведи до збентеження, не збентеж душі Діви. Стань перед Святилищем зі скромністю. Насамперед звернися до Неї голосом радості, скажи Марії: «Радуйся, Благодатна!» (Лк. 1, 28), щоб Я виявив співстраждання до стражденної Єви.

Ангел почув це і, звичайно, роздумував про себе: незвичайна справа — слово перевершує думку. Страшний для херувимів, на Якого не сміють дивитися серафими, незбагненний для всіх ангельських сил, про яку подію сповіщає?! Сповіщає Діві про присутність у ній Своєї Особи, а вірніше — обіцяє їй про вхід через слухання! Той, Хто засудив Єву, поспішає так надзвичайно прославити її Дочку і говорить: приготуй Мені вхід для слухання! І чи може утроба вмістити Немісткого? Воістину страшне таїнство! Коли ангел розмірковував про це, Господь говорить йому:

— Чому бентежишся і дивуєшся, Гавриїле? Хіба недавно ти не був посланий Мною до священика Захарії? Хіба ти не подав йому добру вістку про народження Іоана? Хіба не наклав ти на ієрея кару мовчання за те, що не повірив? Хіба не засудив ти старця на позбавлення голосу? Хіба ти не провістив, хіба Я не затвердив? Хіба не сталося так, як ти благовістив? Хіба не зачала неплідна? Хіба не упокорилася утроба? Хіба не відступила хвороба безплідності? Хіба не втекла бездіяльність єства? Хіба тепер не принесла плід та, котра досі не приносили плодів? Хіба «буває безсилим у Мене — Творця якесь слово» (Лк. 1, 37)? Отже, чому ти охоплений сумнівом?

Що ж тепер ангел?

— Господи, зцілити вади єства, припинити бурю страждань, повернути мертвість органів до життєдайності, повеліти єству виявити силу народження, знищити неплідність в уже застарілих органах, видозмінити стебло, яке вже постаріло, до стану зеленіючого, раптом показати безплідну ниву матір'ю колосся — все це є справою Твоєї могутності, яка завжди звершується. І про це свідчать Сара і після неї Ревекка, і далі Анна, які були охоплені тяжкою хворобою безпліддя, а потім отримали від Тебе бажане. Але щоб народила Діва, Яка не знала мужа, — це вище законів єства. Але Ти сповіщаєш Діві і про Твоє пришестя. Межі неба і землі не вміщають Тебе, то як же вмістить Тебе дівоча утроба?

І Господь говорить:

— А як умістив Мене намет Авраама?

Ангел говорить:

— Бо він володів повнотою гостинності. Потім подумай, Господи, там Ти явився патріархові у наметі, розташованому біля дороги, і Ти, Котрий усе наповнюєш, пройшов повз. Як же витерпить вогонь Божества Марія? Престол Твій пломеніє, сяючи сяйвом, то невже Діва зможе без жаху носити Тебе?

— Так, звичайно, якби вогонь у пустелі заподіяв шкоди купині (Вих. 3), тоді, безсумнівно, зашкодила б і Марії Моя присутність. Якщо ж той вогонь, який знаменує явлення з неба Божественного вогню, тільки зросив купину, а не спалив, то що ти можеш сказати про Істину, Яка сходить не в полум'яному вогні, а у вигляді дощу?

Тоді, нарешті, ангел виконав те, що йому було велено, і, прийшовши до Діви і ввійшовши, звернувся до Неї, промовляючи: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1, 28). Уже диявол не проти Тебе, бо де колись ворог спричинив рану, там лікар накладає пластир. Звідки смерть почала свій напад, звідти життя влаштовує вхід для життя. Через жінку розливається зло, через дружину течуть блага. «Радуйся, Благодатна!» Не соромся, ніби заслуговуєш осуду, бо Ти стаєш Матір'ю Того, Хто засудив. «Радуйся, Благодатна!» Радуйся, Непорочна, Яка народжує Нареченого світу, який перебував у вдівстві. «Радуйся, Благодатна», бо Ти потопила в материнській утробі смерть. Радуйся, одушевлений Божий храме! Радуйся оселе, рівноцінна небу і землі! Радуйся, велике вмістилище немісткого єства!

Так лікар приступає до немічних, для тих, котрі сидять у темряві, являється Сонце правди; для тих, котрі у буревії, — якір і безпечна від морських хвиль гавань. Для рабів, непримиренно зненавиджених, народився Посланець і союз миру; невільників відвідав Спаситель; тих, котрі зазнали нападу ворогів, — надійний Покровитель з невимовною радістю і любов'ю, «Бо Він є мир наш» (Еф. 2, 14), — як говорить божественний Апостол, — мир, яким, о, якби нам завжди насолоджуватися, за благодаттю самого Христа і Бога нашого, Котрому слава навіки-віків. Амінь.

Why Orthodox Christians see Triumph in the Cross - Not just suffering

Long ago, before the mid-eighth century, John of Damascus gave voice to the way the Greek church fathers approached the cross: "We venerate the Cross of Christ, by which the power of the demons and the deceit of the devil were destroyed." Following this tradition, Orthodox Christians through the centuries have consistently celebrated the cross as an emblem of victory. This emphasis, which is deeply rooted in scripture and the writings of the early church fathers, is manifest in Orthodoxy's liturgical traditions.

Celebrating the crucifixion as a triumph may seem jarring to Western Christians, but not because they neglect the cross in their thought and piety. Several beloved Western hymns focus on the cross—among them, "At the Cross" (written by Isaac Watts in 1707), "Lift High the Cross" (penned by George Kitchin in 1887), and "The Old Rugged Cross" (authored by George Bennard in 1912). And many Western Christians wear a cross as a testimony to their faith in and commitment to Jesus Christ. In general, however, Western Christians see the crucified Christ as a suffering victim, enduring the divine judgment and paying the legal penalty for our sins. Any sense of triumph is usually reserved for the resurrected Christ.

The preaching and writings of the apostles are replete with references to the cross of Christ. While the cross certainly entailed horrendous sufferings, it is striking that Paul also associates Christ's cross with power. The apostle warns against faulty attitudes toward the life of the church in Corinth, "so that the cross of Christ might not be emptied of its power" (1 Cor. 1:17). He proceeds immediately to write that "the message about the cross is . . . the power of God" (1 Cor. 1:18). While not diminishing in any regard the sufferings Christ endured, Paul proclaims the victory of Christ on the cross.

After writing that the record of our sins has been set aside by God "nailing it to the cross" (Col. 2:14), the apostle writes, "He disarmed the rulers and authorities and made a public example of them, triumphing over them in it" (Col. 2:15). In this, Paul presents Christ on the cross as the victor, powerful over our enemies. Further in this vein, the apostle teaches that the "rulers of this age" (including both the humans involved and the demonic spiritual forces behind them) had not perceived the "wisdom of God" in what was happening when they condemned Jesus Christ, "for if they had, they would not have crucified the Lord of glory" (1 Cor. 2:7–8).

Those who are familiar with the wording in scripture might well read right over this startling apostolic designation for Christ without pausing to consider it closely. "The Lord of glory" is an incongruous, even absurd description of one enduring the ignominy of crucifixion. But in the opening chapters of 1 Corinthians, the apostle looks behind appearances and discerns what is at hand in the awful scene on Golgotha. He urges, "we preach Christ crucified, a stumbling block to Jews and folly to Gentiles, but to those who are called, both Jews and Greeks, Christ the power of God and the wisdom of God" (1 Cor. 1:23–24, emphasis added). Paul invites his readers—and the church through the ages—to discern all of this with him when he adds, "For the foolishness of God is wiser than men, and the weakness of God is stronger than men" (1 Cor. 1:25, emphasis added).

Such discernment, though, depends on the work of the Holy Spirit (1 Cor. 2:10). By the Spirit, faith sees what is really going on at the cross: while the heel of the seed of the woman is bruised, the serpent's head is crushed (Gen. 3:15). This is beyond what mere human assessment can see or hear or conceive while looking at the cross, but it is "what God has prepared for those who love him" (1 Cor. 2:9). According to Paul, this is the way to interpret the crucifixion: in it, Christ—in divine weakness stronger than human power—is the glorious victor.

The church fathers also strongly emphasize the victory and power of the cross. Irenaeus of Lyons, commenting on a scriptural prophecy of the Messiah (Isa. 9:6), urges, "This [phrase] 'whose government is upon His shoulder' refers, allegorically, to the cross, upon which His shoulders were nailed: for that which was and is a reproach for Him, and through Him for us, the cross, that, he says, is His government, which is a sign of His reign." Justin Martyr declares, "The concealed power of God was in Christ the crucified."

This understanding is echoed among the earliest postapostolic leaders. The apostolic father Papias writes, "He defeated sin and condemned Satan, and through His death He spread abroad His righteousness over all." The unnamed author of the Letter of Barnabas proclaims, "He Himself submitted, in order that He might destroy death and demonstrate the reality of the resurrection of the dead." And Ignatius of Antioch declares, "Jesus Christ . . . died for us, in order that by believing in His death you might escape death."

By James R. Payton Jr.

Experience the Love and Joy of Sponsoring a Young Family from Ukraine.

We have learned of a Ukrainian family of four seeking a sponsor to help them come to America under the provisions of the U.S. Government's United for Ukraine Program. If you, or someone you know, are willing to work with our St. John's Ukrainian Refugee and Humanitarian Assistance Committee to help this family in need of our support, please contact Committee Chairman Stephan Wasylko for more information. Thank you for your kind consideration and continued support of our efforts.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Save the Date

Ukrainian Day is scheduled for July 13, 2024

Happy Birthday

• April 07: Rose Klodowski
  
• April 08: Hristos Dimitriou
  
• April 11: Lily Hatala
  
• April 12: Molly Hatala
  
• April 12: Damian Bhandari

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Brian, Pipinos,
Fr. James, Scott, Andriy, Nicholas, James,
Quinn Marie, Laurel and baby, William

Upcoming Readings

Mon. Apr. 8 – Is. 14:24-32; Gen. 8:21–9:7; Prov. 11:19–12:6;
Tue. Apr. 9 – Is. 25:1-9; Gen. 9:8-17; Prov. 12:8-22;
Wed. Apr. 10 – Is. 26:21–27:9; Gen. 9:18–10:1; Prov. 12:23-13:9 ;
Thu. Apr. 11 – Is. 28:14-22; Gen. 10:32–11:9; Prov. 13:20–14:6;
Fri. Apr. 12 – Is. 29:13-23; Gen. 12:1-7; Prov. 14:15-26;
Sat. Apr. 13 – Heb. 6:9-12; Mk. 7:31-37;