Sep. 29 – 14th Sunday after Pentecost. Tone 5

Afterfeast of the Exaltation of the Cross. Great-martyr Euphemia the All-praised, of Chalcedon (304). St. Sebastiana (86). Martyr Melitina (2nd c.). Martyrs Victor and Sosthenes at Chalcedon (304). St. Dorotheus, hermit of Egypt (4th c.). Martyr Ludmilla (927), grandmother of St. Wenceslaus, prince of the Czechs. Repose of St. Cyprian, metropolitan of Kyiv (1406).

Gal. 2:16-20; Mk. 8:34-9:1;
2 Cor. 1:21–2:4; Mt. 22:1-14 ;
2 Cor. 6:1-10; Lk. 7:36-50;

Oct. 6 – 15th Sunday after Pentecost. Tone 6

The Conception of the Honorable, Glorious Prophet, Forerunner and Baptist John. St. Xanthippa and Polyxena (109). Virgin-martyr Irais (Rhais) of Alexandria (308). Martyrs Andrew, John, Peter, and Antoninus (886).

2 Cor. 4:6-15; Lk. 5:1-11;
Gal. 4:22-31; Lk. 1:5-25

Апостол і Євангеліє

Дивіться у вказівках

The Universal Exaltation of the Precious and Life-Giving Cross

The pagan Roman Emperors tried to obliterate the holy places where our Lord Jesus Christ suffered and rose from the dead, so that they would be forgotten. Emperor Hadrian (117-138) ordered that Golgotha and the Lord's Sepulchre be buried, and that a temple in honor of the pagan "goddess" Venus and a statue of Jupiter be placed there.

Pagans gathered at this place and offered sacrifice to idols. Eventually after 300 years, by Divine Providence, the Christian holy places, the Sepulchre of the Lord, and the Life-giving Cross, were discovered and opened for veneration. This took place under Emperor Constantine the Great (306-337) after his victory over Maxentius (in 312), who ruled the Western part of the Roman Empire, and over Licinius, the ruler of its Eastern part. In the year 323 Constantine became the sole ruler of the vast Roman Empire.

In 313 Saint Constantine issued the Edict of Milan, by which Christianity was legalized and persecutions against Christians in the Western half of the Empire were stopped. Although Licinius had signed the Edict of Milan in order to oblige Constantine, he continued his cruel persecutions against Christians. Only after his conclusive defeat did the Edict of Milan extend also to the Eastern part of the Empire. The Holy Equal of the Apostles Emperor Constantine, triumphing over his enemies in three wars, with God's assistance, had seen the Sign of the Cross in the heavens. Written beneath were the words: "By this you shall conquer."

Ardently desiring to find the Cross upon which our Lord Jesus Christ was crucified, Saint Constantine sent his mother, the pious Empress Helen (May 21), to Jerusalem, providing her with a letter to Saint Makarios, the Patriarch of Jerusalem. Saint Helen journeyed to the holy places connected with the earthly life of the Savior, building more than 80 churches, at Bethlehem the birthplace of Christ, and on the Mount of Olives where the Lord ascended to Heaven, and at Gethsemane where the Savior prayed before His sufferings, and where the Mother of God was buried after her Dormition.

Although the holy Empress Helen was no longer young, she set about completing the task with enthusiasm. In her search for the Life-giving Cross, she questioned both Christians and Jews, but for a long time her search remained unsuccessful. Finally, she was directed to a certain elderly Jew named Jude who stated that the Cross was buried beneath the temple of Venus. They demolished the pagan temple and, after praying, they began to excavate the ground. Soon the Lord's Tomb was uncovered. Not far from it were three crosses, and a board with the inscription ordered by Pilate, and four nails which had pierced the Lord's Body (March 6).

In order to discover on which of the three crosses the Savior had been crucified, Patriarch Makarios alternately touched the crosses to a corpse. When the Cross of the Lord touched the dead man, he was restored to life. After witnessing the raising of the dead man, everyone was convinced that the Life-giving Cross had been found.

Christians came in a huge crowds to venerate the Holy Cross, beseeching Saint Makarios to lift the Cross, so that those far off could see it. Then the Patriarch and other spiritual leaders lifted the Holy Cross, and the people prostrated themselves before the Honorable Wood, saying "Lord have mercy." This solemn event occurred in the year 326.

During the discovery of the Life-giving Cross another miracle took place: a woman who was close to death was healed by the shadow of the Holy Cross. The elderly Jude (October 28) and other Jews believed in Christ and were baptized. Jude was given the name Kyriakos, and later he was consecrated as the Bishop of Jerusalem. He suffered a martyr's death for Christ during the reign of Emperor Julian the Apostate (361-363).

Saint Helen took part of the Life-giving Wood and nails with her to Constantinople. Saint Constantine ordered a majestic and spacious church to built at Jerusalem in honor of the Resurrection of Christ, also including under its roof the Life-giving Tomb of the Lord and Golgotha. The church was built in ten years. Saint Helen did not survive until the dedication of the church, she reposed in the year 327. The church was consecrated on September 13, 335. On the following day, September 14, the festal celebration of the Exaltation of the Honorable and Life-giving Cross was established.

Another event connected to the Cross of the Lord is remembered also on this day: its return to Jerusalem from Persia after a fourteen year captivity. During the reign of the Byzantine Emperor Phokas (602-610) the Persian king Khozróēs II attacked Constantinople defeated the Greek army, plundered Jerusalem, capturing both the Life-giving Cross of the Lord and the Holy Patriarch Zachariah (609-633).

The Cross remained in Persia for fourteen years, and only under Emperor Herakleios (610-641), who defeated Khozróēs and concluded peace with his successor and son Syroes, was the Lord's Cross returned to the Christians.

With great solemnity the Life-giving Cross was transferred to Jerusalem. Emperor Herakleios, wearing a crown and his royal purple garments carried the Cross of Christ. The Emperor was accompanied by Patriarch Zachariah. At the gates by which they ascended Golgotha, the Emperor stopped suddenly and was unable to proceed. The holy Patriarch explained to the Emperor that an Angel of the Lord was blocking his way. Herakleios was told to remove his royal trappings and to walk barefoot, since He Who bore the Cross for the salvation of the world had made His way to Golgotha in all humility. Then Herakleios donned plain clothes, and without further hindrance, carried the Cross of Christ into the church.

In a sermon on the Exaltation of the Cross, Saint Andrew of Crete (July 4) says: "The Cross is exalted, and everything true is gathered together, the Cross is exalted, and the city makes solemn, and the people celebrate the feast."

Воздвиження Хреста Господнього

У цей день православні християни згадують дві події. У 326 році в Єрусалимі був знайдений хрест, на якому розіп'яли Ісуса Христа. Сталося це близько гори Голгофи, де був розп'ятий Спаситель. І друга подія – повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті повернув його в Єрусалим грецький імператор Іраклій.

Обидві події об'єднувало те, що Хрест перед народом воздвигали, тобто піднімали. При цьому направляли його на всі сторони світу по черзі, щоб люди могли вклонитися йому і розділити один з одним радість знайдення святині.

Воздвиження Хреста Господнього – це двунадесяте свято.

Православна Церква згадує Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня за новим стилем (14 вересня за старим стилем).

У цього свята є один день передсвята і сім днів післясвята. Передсвято – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів'я, присвячені церковній події. Відповідно, післясвято – такі ж дні після свята.

Віддання свята – 4 жовтня. Віддання свята – останнього дня деяких важливих православних свят, що відзначається особливим богослужінням, більш торжестввенним, ніж у звичайні дні післясвята.

Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося в IV столітті, ми знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія і Феодорита.

У 326 році імператор Костянтин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір'ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.

Розкопки було вирішено проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, дійсно, в землі знайшли три хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп'ятого Спасителя. Як говорить Переказ, до одного з хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Так імператор Костянтин і цариця Олена дізналися, який з хрестів – той самий. Вони вклонилися святині, а потім патріарх Єрусалимський Макарій став показувати її народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («ставив») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!».

У 335 році в Єрусалимі освятили храм Воскресіння Христового. Сталося це 13 вересня. В честь цього свято Воздвиження перенесли на 14 вересня (за старим стилем; за новим стилем – 27 вересня). Єпископи, які приїхали на освячення з усіх кінців Римської імперії, розповіли про нове свято усьому християнському світу.

У VII столітті зі спогадом віднайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад – про повернення Животворящого Хреста Господнього з Перської неволі.

У 614 році Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише у 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест в Єрусалим.

Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі.

Кульмінаційний момент свята – коли головний священик або єпископ, одягнений в чорне вбрання, виносить Хрест. Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

Great Martyr Euphemia the All-praised

The Holy Great Martyr Euphemia (Euphēmia / Ευφηµία) was the daughter of Christian parents, the senator Philophronos and his wife Theodosia. She suffered for Christ in the year 304 in the city of Chalcedon, on the Bosphorus opposite Constantinople, the Queen of Cities.

Priscus, the Proconsul of Chalcedon, issued a decree which required all the inhabitants of Chalcedon and the surrounding area to attend a pagan festival, in order to worship and offer sacrifice to the idol of Ares. He threatened grave torments for anyone who failed to appear. During this impious festival, 49 Christians were hidden in one house, where they worshiped the true God in secret. The young virgin Euphemia was among those who prayed there.

Soon their hiding place was discovered, and they were brought before Priscus to answer the charges against them. For nineteen days the martyrs were subjected to various torments, but none of them wavered in their faith, nor did they consent to offer sacrifice to the idol. The governor, beside himself with rage and not knowing any other way of forcing the Christians to abandon their faith, sent them to Emperor Diocletian for trial. He kept the youngest, the virgin Euphemia, hoping that she would not persevere if she were left all alone.

Separated from her fellow-Christians, Saint Euphemia fervently prayed that the Lord Jesus Christ would strengthen her for her impending ordeal. Priscus urged the Saint to offer sacrifice to the idol, promising her many rewards. When she refused, he ordered that she be tortured.

The martyr was tied to a wheel with sharp knives attached to it, which slashed her body. The Saint prayed aloud, and miraculously, the wheel stopped by itself and would not move despite all the efforts of the executioners. An angel of the Lord, came down from Heaven, removed Euphemia from the wheel, and healed her of her wounds, and the Saint gave thanks to God.

Priscus did not notice the miracle which had taken place, so he ordered the soldiers Victor and Sosthenes to take the Saint to a red-hot furnace. But the soldiers, seeing two Angels in the midst of the flames, refused to carry out the Proconsul's order and declared that they believed in the God Whom Euphemia worshipped. Boldly proclaiming that they were Christians, Victor and Sosthenes awaited punishment. They were sentenced to be devoured by wild beasts. In the arena, they begged God to forgive the sins they had committed, asking the Lord to receive them into the Heavenly Kingdom. A Divine voice was heard, and the two soldiers entered into eternal life. The beasts, however, did not harm their bodies.

Saint Euphemia, cast into the fire by other soldiers, did not suffer. With God's help she emerged unscathed after many other torments. Ascribing these things to sorcery, Priscus ordered a pit to be dug. Filling it with knives, he had it covered over with earth and grass, so that the martyr would not notice this trap.

Once again, Saint Euphemia remained safe, walking over the pit. Finally, she was sentenced to be devoured by wild beasts in the arena. Before her execution the Saint prayed that the Lord would deem her worthy of martyrdom. But none of the bears or lions attacked her, but only licked her feet. Finally, one she-bear wounded her foot, which bled slightly, and the Holy Great Martyr Euphemia died right away. As her soul departed, there was an earthquake. The city was shaken, the walls fell down, and the pagan temples crumbled. As Saint Euphemia lay dead in the sand, the guards and spectators fled in terror, so that the Saint's parents were able to take her body and bury it near Chalcedon.

Later, a majestic church was built over the grave of the Great Martyr Euphemia. The sessions of the Fourth Ecumenical Council took place there in the year 451. At that time, the Holy Great Martyr Euphemia confirmed the Orthodox confession of faith in a miraculous way, exposing the Monophysite heresy. That miracle is commemorated on July 11.

When the Persians captured Chalcedon in the year 617, the relics of the holy Great Martyr Euphemia were transferred to Constantinople (around the year 620). During the Iconoclast heresy, the reliquary containing Saint Euphemia's relics seems to have been thrown into the sea, but pious sailors recovered them. They were brought to the island of Lemnos, and they were returned to Constantinople in 796.

The incorrupt body of Saint Euphemia is in the Patriarchal Church of Saint George at the Phanar in Constantinople. Portions of her relics are to be found in Kykkos Monastery on Cyprus, and in the Saint Alexander Nevsky Lavra at Saint Petersburg.

Великомучениця Євфимія Всехвальна, Халкідонська

Свята великомучениця Євфимія народилася в місті Халкідоні, що у Віфінії, у сім'ї сенатора Філофрона і його дружини Феодорисіани.

303 або 304 року, під час великого гоніння за часів імператора Діоклетіана, правитель міста Пріск, який був затятим противником християнства, наказав зібрати всіх жителів на свято на честь язичницького бога Арея (Марса). Місцева християнська громада відмовилася брати участь у святі й таємно звершувала богослужіння, за що її члени, зокрема і Євфимія, були заарештовані та приведені до правителя.

Після тривалих мук християн відправили на суд до імператора, а юну Євфимію правитель залишив у місті, вирішивши, що без підтримки вона не витримає катувань: «Мучитель винаходив усілякі засоби, щоб звабити її, ласкавими словами, подарунками та різними обіцянками вловлюючи її дівоче серце».

Після того як Євфимія відкинула пропозиції Пріска, її піддали різним катуванням, проте вона залишилася неушкодженою завдяки Божій допомозі. Від колеса з гострими ножами, які під час обертання відрізали шматки тіла, її врятував ангел, який з'явився, зупинив колесо та зцілив рани, а у вогняній печі, куди Євфимію повинні були кинути, воїни Віктор і Сосфен побачили двох ангелів і самі стали християнами.

Бачачи мужність Євфимії, правитель наказав віддати її на поталу звірам, але вони, наблизившись до неї, лизали їй ноги. Тільки ведмедиця завдала їй невеликої рани, із якої потекла кров. У цей час почувся голос з неба, який закликав її в небесні обителі, і одразу вона віддала дух свій Господу, заради Котрого зі всією відданістю постраждала.

Тоді земля стряслася, місто захиталося, стіни руйнувалися, храми падали, і всіма оволодів великий жах. Коли ж усі в страху втекли із цирку, святе тіло мучениці залишилося простягнутим на землі.

Тіло Євфимії взяли її батьки і поховали в околицях Халкідона. Пізніше над її могилою було побудовано храм.

За імператора Феодосія Великого мощі святої було перенесено в Александрію, але потім знову повернуто до Халкідона. Мощі шанували як кровоточиві. За повідомленням Євагрія Схоластика, «у тій гробниці з лівого боку є невеликий отвір, що закривається маленькими дверцятами. У цей отвір до самих святих останків впускають довгий залізний прут, з прив'язаною до кінця губкою, і, повернувши там губку, витягають її разом із прутом, повну крові та кров'яних печінок».

Півтора століття потому, коли християнська Церква стала панівною в Римській імперії, Бог сподобив всехвальну Євфимію знову стати особливим свідком і сповідницею чистоти православного вчення.

451 року в місті Халкідоні, у храмі, де спочивали мощі святої, проходили засідання IV Вселенського Собору. Собор було скликано для визначення точного формулювання догмату Православної Церкви про природу Боголюдини Ісуса Христа, що було необхідним з огляду на широко поширену єресь монофізитів. Вони, всупереч православному вченню про дві природи Ісуса Христа, Божественну й людську, хибно стверджували, що в Ньому є тільки Божественна природа, і тим самим вносили в Церкву смуту та розбрат.

На Соборі були присутні шістсот тридцять представників від усіх Помісних Християнських Церков. З боку православних у соборних діяннях брали участь святитель Анатолій, патріарх Константинопольський, святитель Ювеналій, патріарх Єрусалимський, і представники святителя Льва, папи Римського. Монофізити були присутні у великій кількості на чолі з Діоскором, патріархом Александрійським, і Константинопольським архіманд­ритом Євтихієм.

Після довгих суперечок сторони так і не змогли дійти до узгодженого рішення. Тоді святий патріарх Константинопольський Анатолій запропонував Собору доручити розв'язання церковної суперечки Духу Святому через Його безсумнівну носійку — святу Євфимію всехвальну, біля чудотворних мощей якої відбувалися соборні дебати. Православні святителі та їхні противники написали своє сповідання віри на окремих сувоях і запечатали своїми печатками. Відкрили гробницю святої великомучениці Євфимії й обидва сувої поклали на її грудях.

Потім у присутності імператора Маркіана (450–457) учасники Собору закрили гробницю, приклали до неї імператорську печатку і поставили варту на три дні. У ці дні обидві сторони наклали на себе суворий піст і підносили посилені молитви.

Коли три дні минули, патріарх і імператор у присутності всього Собору відкрили ковчег з мощами: сувій з православним сповіданням свята Євфимія тримала в правій руці, а сувій єретичний лежав біля її ніг. Свята Євфимія як жива підняла руку і подала сувій патріарху. Після цього дива багато хто із тих, що ухилилися, прийняв православне сповідання, а тих, хто наполягав на єресі, було піддано соборному засудженню і відлученню.

У VII столітті після навали персів мощі святої Євфимії було перенесено із Халкідона до Константинополя, у новозбудовану церкву, присвячену її імені. Через багато років у часи іконоборчої єресі ковчег з мощами святої за велінням імператора-іконоборця Льва Ісавра (716–741) було кинуто в море. З моря ковчег був узятий братами-корабельниками Сергієм і Сергоном, які передали його місцевому єпископу. Святитель повелів зберігати святі мощі таємно, під спудом, оскільки іконоборча єресь продовжувала лютувати, але все ж над мощами було споруджено невелику церкву, а на ковчег поклали дошку з написом про те, чиї мощі спочивають в ньому.

Коли іконоборчу єресь було остаточно засуджено на святому Сьомому Вселенському Соборі 787 року за святителя Тарасія, патріарха Константинопольського (784–806), а також за імператора Константина VI (780–797) та матері його святої Ірини (797–802) мощі святої великомучениці Євфимії всехвальної знову було урочисто перенесено до Константинополя.

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund

Ukrainian Families Seeking Sponsors: We have requests from two Ukrainian families seeking sponsors to help them secure travel authorizations to the United States in accordance with the U.S. Government's United for Ukraine Program. Our St. John's Ukrainian Refugee and Humanitarian Assistance Committee stands ready to assist any prospective sponsors who are willing to step forward to help these families in need.

1. The Sakhno Family of four: Maxim, Olha, 14 year old son Artem and 7 year old son Artur with cerebral palsy. The family is originally from Zaporozhe, Ukraine and is temporarily residing in the Czech Republic where the younger child is in rehabilitation and could benefit greatly from medical treatment in the United States. Family members have some English language skills.

2. The Lytovchenko Family of four: Serhii, Iryna, daughter Sofiia, and son Andrii. The family is originally from Bucha, Ukraine the town where invading Russian forces committed countless war crimes against civilians in 2022. They evacuated from Bucha and are currently in the Zarkarpatia Region of Western Ukraine. Both parents have advanced degrees, the husband served and the mother is serving in the Army of Ukraine and they hope to secure their children's future peace and security in the United States.

For further information on how you can work with our committee to respond to these pleas for help please contact Fr. Ivan or Stephan Wasylko (607-754-1204). Thank you in advance for your consideration, empathy and compassion.

Welcome

Please welcome newly-baptized Mackenzie Mary Shirk, daughter of Nicholas and Katie Shirk. Congratulations to the family, sponsors and extended family. God grant you many blessed years!

Kitchen Schedule

• Sunday 9/29 After Liturgy Ukrainian Day Chairpersons meeting
  
• Friday 10/4 Potato Salad
  
• Saturday 10/5 Work Party for Hierarchal visit

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarets, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• September 29: Stephan Wasylko
  
• September 29: Madelyn Graham
  
• October 04: Michael Ivashko

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Peyton Mary,

Upcoming Readings