Apr. 14 – 4th Sunday of the Great Lent Tone 4

Venerable John Listvychnyk. Ven. Mary the Egyptian (522). Martyrs Geroncius and Basilides (3rd c.). Righteous Achaz. Ven. Macarius, abbot of Pelecete (840). Ven. Gerontius, youth, canonarch of the Kyiv Caves (14th c.).

Heb. 6:13-20; Mk. 9:17-31;
Eph. 5:8-19; Mt. 4:25 - 5:12;

Liturgy of St. Basil the Great.

Apr. 21 – 5th Sunday of the Great Lent. Tone 5.

Venerable Mary of Egypt. Holy Apostles of the Seventy: Herodion, Agabus, Asyncritus, Rufus, Phlegon, Hermes, and those with them (1st c.). Martyr Pausilippus of Heraclea in Thrace (117-138). St. Celestine, pope of Rome (432). Ven. Rufus the Obedient of the Kyiv Caves (14th c.).

Heb. 9:11-14; Mk. 10:32-45;
Gal. 3:23-29; Lk. 7:36-50;

Liturgy of St. Basil the Great.

Апостол

Євр. 6:13-20

Браття, Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою, кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе. І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне. Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню. Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву, щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію, яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу, куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.

Єфес. 5:8-19

Браття, ви були колись темрявою, а тепер – світло в Господі: робіть, як діти світла, бо плід Духа є у всякій благості, праведності та істині. Досліджуйте, що угодне Богові, і не беріть участі в безплідних ділах темряви, але і викривайте. Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити. Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло. Тому сказано: встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос. Отже, глядіть, поступайте обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві. Отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа. І не впивайтесь вином, від якого буває розпуста; а наповняйтесь Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа.

Євангеліє

Від Марка  9:17-31

Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим: де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. Відповідаючи йому, Ісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.  І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. Ісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;  дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам. Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір'ю.  Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього. І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер. Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав. Коли Ісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його? І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався. Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб'ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.

Від Матфея 4:25 - 5:12

І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятиграддя, і Ієрусалима, та Іудеї, і з-за Іордану. Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його. І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене. Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

St. John of the Ladder (Climacus)

St. John Climacus is honored by the Church as a great ascetic and as the author of a remarkable work entitled, The Ladder of Divine Ascent, and therefore he has been named "Climacus," or "of the Ladder."

There has been very little information preserved about his origin. Tradition tells us that he was born in around the year 570, and was the son of Sts. Xenophon and Maria, who are commemorated on January 26/February 28. St. John came to the monastery on Mt. Sinai at age sixteen. Abba Martyrius became his spiritual father and mentor. After four years of living on Mt. Sinai, John was tonsured a monk. One of the fathers present at his tonsure foretold that John would become a great luminary of Christ's Church. St. John labored in asceticism for nineteen years in obedience to his spiritual father. After the death of Abba Martyrius, St. John chose the life of reclusion, departing to a desert place called Thola, where he lived forty years in silence, fasting, prayer, and repentant tears. It is not by chance that St. John speaks so much of repentant tears in The Ladder. "As fire burns and destroys dead wood, so do pure tears cleanse all impurity, both inwardly and outwardly." His prayer was strong and effective—this can be seen in the following example of the great ascetic's life.

St. John had a disciple, Monk Moses. One day St. John sent his disciple to spread soil on the garden beds. As he was fulfilling his obedience, Monk Moses became weary from the fierce summer heat and reclined under the shade of a large cliff. St. John was in his cell at that moment, resting a bit after his labor of prayer. Suddenly a man of venerable countenance appeared and woke the ascetic, reproofing him: "John, why are you resting peacefully here while Moses is in danger?" St. John immediately arose and began praying for his disciple. When Moses returned that evening, the saint asked him if anything had happened to him that day. The monk answered, "No, but I was in serious danger. A large rock broke off from a cliff under which I had fallen asleep at midday and nearly crushed me. Fortunately I was having a dream in which you were calling me, and I jumped up and ran; at that moment a huge rock fell with a crash upon that very place where I was…"

It is known from St. John's life that he ate what was allowed by the rule of fasting, but within measure. He did not go without sleep at night, although he never slept more than was needed to support his strength for ceaseless vigilance, and so as not to negatively affect his mind. "I did not fast beyond measure," he said of himself, "and I did not conduct intensified night vigil, nor did I sleep on the ground; but I humbled myself…, and the Lord speedily saved me." The following example of St. John's humility is notable. Gifted with a strong, sharp mind that was made wise by deep spiritual experience, he taught everyone who came to him and guided them to salvation. But when certain others out of jealousy accused him of loquaciousness, which they said sprung from vainglory, St. John took a vow of silence in order not to temp anyone, and remained thus for a year. His enviers admitted their error and begged the ascetic not to deprive them of his beneficial instruction.

To hide his ascetic labors from people, St. John would sometimes depart to a solitary cave, but fame of his holiness spread far beyond his enclosure, and people from all walks of life would come to him seeking a word of edification and salvation. When he was seventy-five years old, after forty years of ascetic labors in solitude, the saint was chosen to be abbot of Sinai. St. John Climacus ruled the holy monastery for four years. The Lord granted the saint many gifts of grace toward the end of his life, including clairvoyance and miracle-working.

During St. John's abbacy, another St. John, abbot of Raithu Monastery (commemorated on the Saturday of Cheesefare week) asked him to write the famous Ladder—instructions for the ascent to spiritual perfection. Knowing of the saint's wisdom and spiritual gifts, the abbot of Raithu asked on behalf of all the monks of his monastery for "true instruction for those who seek unwaveringly, and a kind of steadfast ladder that will take those who desire it to the Heavenly gates…" St. John, who had a humble opinion of himself, first balked at the task but then set about writing the treatise out of obedience to the request of the Raithu monks. He thus called the work, The Ladder, explaining his choice: "I have built a ladder of ascent… from earth to holiness… In honor of the thirty years of the Lord, I have built a ladder of thirty steps, which if we climb it to the age of the Lord, we will be righteous and safe from falls." The aim of this treatise was to teach us that the attainment of salvation requires difficult self-denial and intense ascetical labor. The Ladder first suggests the cleansing of sinful impurity, the uprooting of vices and passions of the "old man"; second, it shows the restoration of God's image in man. Although the book was written for monks, any Christian who lives in the world will find it a reliable guide on the ascent to God. Pillars of spiritual life such as St. Theodore the Studite, St. Sergius of Radonezh, St. Joseph of Volokolamsk, and others continually referred to The Ladder as the best book for soul-saving instruction.

The content of one of the steps of The Ladder (No. 22) discusses the labor of uprooting vainglory. St. John writes,

Like the sun, which shines on all alike, vainglory beams on every occupation. What I mean is this: I fast, and turn vainglorious. I stop fasting so that I will draw no attention to myself, and I become vainglorious over my prudence. I dress well or badly, and am vainglorious in either case. I talk or I remain silent, and each time I am defeated. No matter how I shed this prickly thing, a spike remains to stand up against me.

A vainglorious man is a believing idolater. Apparently honoring God, he actually is out to please not God but men. To be a showoff is to be vainglorious. The fast of such a man is unrewarded and his prayer futile, since he is practicing both to win praise. A vainglorious ascetic doubly cheats himself, wearying his body and getting no reward.…

The Lord frequently hides from us even the perfections we have obtained. But the man who praises us, or, rather, who misleads us, opens our eyes with his words and once our eyes are opened, our treasures vanish.

The flatterer is a servant of the devils, a teacher of pride, the destroyer of contrition, a ruiner of virtues, a perverse guide. The prophet says, Those who honor you deceive you (Isa. 3:12).

Men of high spirit endure offense nobly and willingly. But only the holy and the saintly can pass unscathed through praise.…

No one knows the thoughts of a man except the spirit within him (cf. 1 Cor. 2:11). Hence, those who want to praise us to our face should be ashamed and silent.

When you hear that your neighbor or your friend has denounced you behind your back or indeed in your presence, show him love and try to compliment him.

It is a great achievement to shrug the praise of men off one's soul. Greater still is to reject the praise of demons.

It is not the self-critical who reveals his humility (for does not everyone have somehow to put up with himself?). Rather it is the man who continues to love the person who has criticized him….

Our neighbor is moved by nothing so much as by a sincere and humble way of talking and of behaving. It is an example and a spur to others never to become proud. And there is nothing to equal the benefit of this….

The Lord often humbles the vainglorious by causing some dishonor to befall them. And indeed the first step in overcoming vainglory is to remain silent and to accept dishonor gladly. The middle stage is to restrain every act of vainglory while it is still in thought. The end—if one may talk of an end to an abyss—is to be able to accept humiliation before others without actually feeling it….

When those who praise us, or, rather, those who lead us astray, begin to exalt us, we should briefly remember the multitude of our sins, and in this way, we will discover that we do not deserve whatever is said or done in our honor.

This and other sayings that we can find in The Ladder serve as an example of that holy zeal for our salvation that is necessary to everyone who wishes live a pious life; and this written treatise, which is the fruit of abundant and subtle observation over his own soul along with very deep spiritual experience, is a great benefit and guide along the path of truth and goodness.

The steps of The Ladder are the ascent from strength to strength on the human path to perfection, which can only be attained gradually and not suddenly; for, in the words of the Savior, The Kingdom of Heaven suffereth violence, and the violent take it by force (Mt. 11:12).

Преподобний Іоанн Ліствичник

Преподобний Іоанн Ліствичник шанується Святою Церквою як великий подвижник і автор чудового духовного творіння, званого "Ліствицею", тому преподобний і отримав прозвання Ліствичника.

Про походження преподобного Іоанна майже не збереглося відомостей. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам'ять яких святкується Церквою 26 січня. Шістнадцяти років отрок Іоанн прийшов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Після чотирьох років перебування на Синаї святий Іоанн Ліствичник був пострижений у чернецтво. Один із присутніх під час постригу, авва Стратигій, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової. Протягом 19-ти років преподобний Іоанн подвизався в послуху своєму духовному батькові. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн обрав самітницьке життя, пішовши в пустельне місце, що зветься Фола, де провів 40 років у подвигу безмовності, посту, молитви і покаянних сльозах. Не випадково в "Ліствиці" преподобний Іоанн так говорить про сльози покаяння: "Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває всі нечистоти, зовнішні і внутрішні". Сильна і дієва була його свята молитва, про це свідчить приклад із житія угодника Божого.

У преподобного Іоанна був учень, чернець Мойсей. Одного разу наставник наказав своєму учневі наносити в сад землі для городу. Виконуючи послух, чернець Мойсей через сильну літню спеку приліг відпочити під тінню великої скелі. Преподобний Іоанн Ліствичник перебував у цей час у своїй келії і відпочивав після молитовної праці. Раптово йому з'явився чоловік поважного вигляду і, розбудивши святого подвижника, з докором сказав: "Чому ти, Іоанне, спокійно відпочиваєш тут, а Мойсей перебуває в небезпеці?" Преподобний Іоанн негайно прокинувся і став молитися за свого учня. Коли його учень повернувся ввечері, преподобний запитав, чи не сталося з ним чогось поганого. Чернець відповів: "Ні, але я наражався на велику небезпеку. Мене ледь не розчавив великий уламок каменю, що відірвався від скелі, під якою я опівдні заснув. На щастя, мені привиділося уві сні, що ти кличеш мене, я підхопився і кинувся бігти, а в цей час із шумом упав величезний камінь на те саме місце, з якого я втік…".

Про спосіб життя преподобного Іоанна відомо, що харчувався він тим, що не заборонялося статутом посницького життя, але – помірно. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більше того, скільки необхідно для підтримання сил, щоб безперестанним неспанням не згубити розуму. "Я не постив надмірно, – говорить він сам про себе, – і не віддавався посиленому нічному бдінню, не лежав на землі, але смирявся…, і Господь скоро спас мене". Примітний наступний приклад смирення преподобного Іоанна Ліствичника. Обдарований високим проникливим розумом, навчений глибоким духовним досвідом, він із любов'ю повчав усіх, хто приходив до нього, направляючи їх до спасіння. Але коли з'явилися деякі, які через заздрість дорікали йому в багатослів'ї, яке вони пояснювали марнославством, то преподобний Іоанн наклав на себе мовчання, щоб не подавати приводу для осуду, і мовчав протягом року. Заздрісники усвідомили свою оману і самі звернулися до подвижника з проханням не позбавляти їх духовної користі співбесіди.

Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоанн іноді усамітнювався в печері, але слава про його святість поширилася далеко за межі місця подвигів, і до нього безперестанку приходили відвідувачі всіх звань і станів, які прагнули почути слово повчання і спасіння. У віці 75-ти років, після сорокарічного подвижництва на самоті, преподобного обрали ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років керував преподобний Іоанн Ліствичник святою обителлю Синаю. Господь наділив преподобного під кінець його життя благодатними дарами прозорливості та чудотворення.

Під час управління монастирем на прохання святого Іоанна, ігумена Раїфського монастиря (пам'ять у Сирну суботу), і була написана преподобним знаменита "Ліствиця" ─ керівництво для сходження до духовної досконалості. Знаючи про мудрість і духовні обдарування преподобного, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них "істинне керівництво для послідовників неухильних, і ніби ліствицю затверджену, що охочих підносить до Небесних врат…" Преподобний Іоанн, який вирізнявся скромною про себе думкою, спочатку зніяковів, але потім з послуху приступив до виконання прохання раїфських ченців. Своє творіння преподобний так і назвав – "Ліствиця", пояснюючи назву так: "Спорудив я ліствицю сходження… від земного у Святе… на образ тридцяти років Господнього повноліття, образно спорудив ліствицю з 30 ступенів, якою, досягнувши Господнього віку, виявимося праведними і захищеними від падіння".

Приклади, що містяться в "Ліствиці", слугують зразком тієї святої ревності про своє спасіння, яка потрібна кожній людині, яка бажає жити благочестиво, а письмовий виклад його думок, які становлять плід багатьох і витончених спостережень його за своєю душею і глибокого духовного досвіду, є керівництвом і великою підмогою на шляху до істини і добра.

Ступені "Ліствиці" – це переходження від сили до сили на шляху прагнення людини до досконалості, якої не раптом, а тільки поступово можна досягти, адже, за словом Спасителя, "Царство Небесне силою береться, і ті, хто докладає зусиль, здобувають його" (Мф. 11:12).

Experience the Love and Joy of Sponsoring a Young Family from Ukraine.

We have learned of a Ukrainian family of four seeking a sponsor to help them come to America under the provisions of the U.S. Government's United for Ukraine Program. If you, or someone you know, are willing to work with our St. John's Ukrainian Refugee and Humanitarian Assistance Committee to help this family in need of our support, please contact Committee Chairman Stephan Wasylko for more information. Thank you for your kind consideration and continued support of our efforts.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Save the Date

Ukrainian Day is scheduled for July 13, 2024

Happy Birthday

• April 16: Hania Lewkowicz
  
• April 17: Hayden Dickstein
  
• April 17: Tamara Chebiniak
  
• April 17: Jean Sankowski
  
• April 17: Mary Ann Eagan
  
• April 18: Kennedy Schumacher
  
• April 18: Nadya Wasylko
  
• April 19: Benjamin Holicky

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Brian, Pipinos,
Fr. James, Scott, Andriy, Nicholas, James,
Quinn Marie, Laurel and baby, William

Upcoming Readings

Mon. Apr. 15 – Is. 37:33–38:6; Gen. 13:12-18; Prov. 14:27–15:4;
Tue. Apr. 16 – Is. 40:18-31; Gen. 15:1-15; Prov. 15:7-19;
Wed. Apr. 17 – Is. 41:4-14; Gen. 17:1-9; Prov. 15:20–16:9;
Thu. Apr. 18 – Is. 42:5-16; Gen. 18:20-33; Prov. 16:17–17:17;
Fri. Apr. 19 – Is. 45:11-17; Gen. 22:1-18; Prov. 17:17–18:5;
Sat. Apr. 20 – Heb. 9:24-28 ; Mk. 8:27-31;