Архіпастирське послання Собору Єпископів
Української Православної Церкви Сполучених Штатів Америки та Діаспори
з нагоди початку Великого і Святого Посту

Всечесному духовенству та боголюбивим вірним нашої Святої Церкви:

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

З архіпастирською любов'ю у Христі та молитовною турботою про ваше духовне життя звертаємося до вас на порозі Великого і Святого Посту - цього благодатного часу покаяння, оновлення та повернення до Живого Бога. Свята Церква знову й знову з материнською любов'ю кличе нас у духовну пустелю - не як у місце самотності, а як у простір зустрічі, де очищується людське серце і стає сприйнятливим до благодаті Святого Духа.

Великий Піст - це не лише зміна харчування, розпорядку чи зовнішніх практик. Це глибоке запрошення до внутрішнього преображення, до відновлення образу Божого в нас, затьмареного гріхом, але ніколи не знищеного. Через молитву, піст, милостиню та покаяння ми покликані знову поставити Христа - Джерело Життя, Істини і Любові - у центр нашого життя.

У самому серці великопісної подорожі стоїть чеснота самодисципліни. Церква у своїй мудрості навчає нас стриманості - не як покаранню, а як зціленню. У світі надмірності, шуму й постійних відволікань самодисципліна стає актом справжньої свободи. Вона визволяє нас від рабства пристрастям і спрямовує наше серце до Бога та ближнього.

У цей святий час ми покликані до стриманості у всьому:

стриманості тіла - через піст, який смиряє, але водночас укріплює;

стриманості розуму - через пильнування над думками та намірами;

стриманості язика - через уважність до наших слів, тону та способу спілкування.

Пристрасті словесного вираження - гнів, осуд, плітки, необережне слово - ранять не лише інших, але й нашу власну душу. Апостол нагадує нам, що в силі язика - життя і смерть. Тож у дні Посту нехай наші слова стануть рідшими, лагіднішими й молитовними; нехай мовчання навчить нас смирення; нехай слухання стане актом любові.

Не менш важливою є наша уважність до молитви. Молитва - це не обов'язок, нав'язаний ззовні, а подих душі. У молитві ми знову відкриваємо, ким ми є і Кому належимо. Чи то в тиші наших домівок, чи в благоговійній красі храму, чи в тихій молитві серця протягом дня - бережімо час для спілкування з Богом. Без молитви піст стає порожнім; з молитвою навіть найменші зусилля наповнюються Божественною благодаттю.

Великий Піст також нагадує нам про нашу відповідальність за дар життя, вручений нам Самим Господом. Наші тіла - не наша власність; вони є священними посудинами, храмами Святого Духа, запечатаними у Хрещенні та живленими Святими Тайнами. Практикувати стриманість і піклування про тіло означає вшановувати Творця, Який створив нас у любові та кличе до святості. Турбота про фізичне, емоційне й духовне здоров'я - це не самолюбство, а християнське домобудівництво й відповідальне управління Божим даром.

Ця відповідальність виходить за межі нас самих. Ми відповідаємо за те, як живемо у взаєминах зі світом довкола нас. Християнське життя ніколи не є ізольованим. Наш піст повинен відкривати очі на страждання інших; наша молитва - пом'якшувати серця; наша стриманість - виховувати співчуття. Піклуючись про життя одне одного - через милосердя, прощення, терпіння та конкретні діла любові - ми свідчимо про Царство Боже, яке вже присутнє серед нас.

Улюблені у Господі, вступаючи у Великий і Святий Піст, прямуймо цим шляхом разом, як одне Тіло у Христі. Падаймо і знову підіймаймося через покаяння, покладаючись не на власні сили, а на безмежне милосердя Божe. Нехай цей благодатний час стане для кожного з нас періодом справжнього оновлення, зцілення душі та відновлення радості у Святому Дусі.

Вручаючи вас усіх під люблячий покров нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, призиваємо на вас Його щедру благодать і мир.

З архіпастирською любов'ю та молитвою,

+АНТОНІЙ
Митрополит Української Православної Церкви США та Діаспори

+ЄРЕМІЯ
Архієпископ Української Православної Церкви Єпархії Південної Америки

+ДАНИЇЛ
Архієпископ Української Православної Церкви США та Діаспори

Statement of the Council of Bishops of the Ukrainian Orthodox Church of the USA on the Fourth Anniversary of the Unjustified and Unprovoked Full-Scale War Against Ukraine

On the solemn commemoration of the fourth anniversary of the unjustified and unprovoked full-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation, the Council of Bishops of the Ukrainian Orthodox Church of the USA raises its collective voice before God and the world.

As shepherds of Christ's Holy Church, we stand in prayerful intercession before Almighty God, imploring His mercy, protection, and peace for the people of Ukraine; for those who courageously defend the God-given right to life, freedom, dignity, and sovereignty; and for all who continue to suffer because of this brutal and ongoing war.

The people of Ukraine defend not only their territorial integrity, but their sacred inheritance - the freedom to worship and glorify God, to speak their native language, to cherish their ancestral land, and to live according to the principles of freedom, responsibility, and democracy. These God-given rights are being violently challenged and systematically violated by the aggression of the Russian Federation.

Even during the sacred season of the Nativity of our Lord - when the world proclaims peace on earth and goodwill among all - millions in Ukraine were left in darkness and cold, without heat, electricity, or basic necessities. Children have been orphaned, women widowed, families displaced, cities destroyed, and countless innocent lives lost. Human suffering has reached unspeakable depths.

We cannot - and must not - remain silent!

The sanctity of human life stands at the very heart of the Gospel of Jesus Christ. The deliberate killing, torture, and displacement of innocent people is a grave sin before God and a crime against humanity. True peace cannot be built upon lies, coercion, or injustice. It cannot be achieved by demanding that Ukraine surrender Crimea, its eastern regions, or any part of its God-given homeland in exchange for an illusory ceasefire. Peace without truth, repentance, and responsibility is not peace at all.

We therefore continue to unequivocally condemn the actions of the Russian Federation against the people and nation of Ukraine and call upon the international community to remain steadfast in defending truth, justice, and life.

At the same time, we offer heartfelt gratitude to the people of the United States of America. Through compassion, generosity, and unwavering moral support, the American people - of many backgrounds, nationalities, and religious traditions - have extended invaluable assistance to the suffering people of Ukraine. Through the humanitarian ministry of the Ukrainian Orthodox Church of the USA - whether through the Metropolia offices or through individual parishes - we have witnessed countless acts of sacrificial love: food delivered, medical aid provided, refugees welcomed, children sheltered, and hope restored.

We bow our heads in gratitude and lift up our prayers to God for all who have stood with Ukraine. May the Lord bless you abundantly for your love, your courage, and your faithfulness to the Gospel commandment to care for "the least of these."

We also issue a strong and urgent call to Orthodox Christian communities throughout the world. This is a moment of moral clarity. Silence in the face of evil is not neutrality - it is complicity. We call upon Orthodox faithful, clergy, theologians, and hierarchs everywhere to stand firmly for the sanctity of human life, to speak the truth without fear, and to condemn aggression, genocide, and the misuse of religion to justify violence.

We further call upon religious leaders within the Russian Federation to come to their senses and to courageously denounce this war, the murders, and the destruction being carried out in the name of state power. In particular, we denounce the position of the Patriarchate of Moscow, which has chosen allegiance to political authority over fidelity to the Gospel of Christ, thereby scandalizing the faithful and betraying the sacred calling of the Church.

We pray and labor for peace - but peace rooted in truth, justice, repentance, and respect for the God-given dignity and sovereignty of the Ukrainian people.

May the Lord, Who Himself was born into poverty, persecution, and exile, grant comfort to the afflicted, strength to the defenders of life, wisdom to the leaders of nations, and a just and lasting peace to Ukraine and to the world.

With prayers, gratitude, and unwavering witness,

† Metropolitan Antony

† Archbishop Daniel

Звернення Собору Єпископів Української Православної Церкви США з нагоди четвертої річниці неспровокованої та невиправданої повномасштабної війни проти України

У день молитовного вшанування четвертої річниці неспровокованого та невиправданого повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Собор Єпископів Української Православної Церкви США підносить свій спільний голос перед Богом і перед усім світом.

Як пастирі Святої Церкви Христової, ми стоїмо у молитовному заступництві перед Всемогутнім Богом, благаючи Його милості, захисту і миру для народу України; для тих, хто мужньо захищає Богом дароване право на життя, свободу, гідність і суверенітет; і для всіх, хто й надалі страждає внаслідок цієї жорстокої та триваючої війни.

Народ України захищає не лише свою територіальну цілісність, але й свою священну спадщину - свободу прославляти Бога, говорити рідною мовою, плекати землю своїх предків і жити згідно з принципами свободи, відповідальності та демократії. Ці Богом дані права жорстоко оскаржуються та систематично порушуються агресією Російської Федерації.

Навіть у святий період Різдва Господа нашого - коли світ звіщає мир на землі та благовоління між людьми -мільйони людей в Україні залишилися в темряві й холоді, без опалення, електроенергії та найнеобхідніших засобів для життя. Діти стали сиротами, жінки - вдовами, родини - біженцями, міста зруйновані, а незліченна кількість невинних життів втрачена. Людські страждання досягли невимовних глибин.

Ми не можемо - і не маємо права - мовчати!

Святість людського життя стоїть у самому серці Євангелія Ісуса Христа. Навмисне вбивство, катування та примусове переміщення невинних людей є тяжким гріхом перед Богом і злочином проти людяності. Справжній мир не може будуватися на брехні, примусі чи несправедливості. Його неможливо досягти, вимагаючи від України зречення Криму, її східних регіонів чи будь-якої частини Богом даної Батьківщини в обмін на ілюзіюприпинення вогню. Мир без правди, покаяння та відповідальності - не є миром.

Тому ми й надалі беззастережно засуджуємо дії Російської Федерації проти народу і держави України та закликаємо міжнародну спільноту залишатися непохитною у захисті правди, справедливості та життя.

Водночас ми висловлюємо щиру вдячність народові Сполучених Штатів Америки. Через співчуття, щедрість і незмінну моральну підтримку американський народ - різних походжень, національностей і релігійних традицій -надав неоціненну допомогу стражденному народові України. Через гуманітарне служіння Української Православної Церкви США - як через відділи праці Митрополії, так і через окремі парафії - ми стали свідками незліченних актів жертовної любові: доставленої їжі, наданої медичної допомоги, прийнятих біженців, прихистку для дітей і відновленої надії.

Ми схиляємо голови в подяці та підносимо молитви до Бога за всіх, хто став поруч з Україною. Нехай Господь щедро благословить вас за вашу любов, мужність і вірність євангельській заповіді піклуватися про «найменших із цих».

Ми також звертаємося з сильним і невідкладним закликом до православних християнських спільнот усього світу. Це - момент моральної ясності. Мовчання перед обличчям зла - це не нейтральність, а співучасть. Ми закликаємо православних вірних, духовенство, богословів і ієрархів повсюди твердо стати на захист святості людського життя, без страху свідчити правду та засуджувати агресію, геноцид і зловживання релігією для виправдання насильства.

Ми також закликаємо релігійних лідерів у межах Російської Федерації прийти до тями та з мужністю засудити цю війну, вбивства і руйнування, що чиняться в ім'я державної влади. Зокрема, ми засуджуємо позицію Московського Патріархату, який обрав лояльність до політичної влади замість вірності Євангелію Христовому, тим самим спокушаючи вірних і зраджуючи священне покликання Церкви.

Ми молимося і працюємо задля миру - але миру, вкоріненого в правді, справедливості, покаянні та повазі до Богом даної гідності й суверенітету українського народу.

Нехай Господь, Який Сам народився в убогості, зазнав переслідувань і вигнання, дарує втіху стражденним, силу захисникам життя, мудрість керівникам народів і справедливий та тривалий мир Україні та всьому світові.

З молитвами, вдячністю та непохитним свідченням,

† Митрополит Антоній

† Архієпископ Даниїл

The Scandal of the Monk

The story of the "Drunken Monk" of Mount Athos, as told by St. Paisios the Athonite (who passed away in 1994), is perhaps the most touching modern example of how repentance works in the "spiritual hospital."

It challenges our human tendency to judge by outward appearances and shows how God measures the heart's effort rather than just the final result.

On Mount Athos, there was a monk who lived in a cell and was known by everyone for one thing: he was an alcoholic. He would get drunk nearly every day, causing a "scandal" to the pilgrims and other monks. People would point at him and say, "How can a man like this call himself a monk?"

When he finally died, a group of faithful people went to St. Paisios, feeling a sense of relief that the "shame" of the mountain was gone. They were shocked when St. Paisios told them, "I saw a fleet of angels coming to take his soul."

The Hidden Struggle (The "Medicine")

The people were confused, so St. Paisios explained the monk's "secret" life, which fits perfectly with St. Basil's view of the soul as a patient in a long-term recovery process:

The Root Cause: As a child, the monk had watched his parents be killed, and to keep him quiet so the killers wouldn't find him, someone had given him strong alcohol. He grew up with a physical and psychological dependency he couldn't break.

The Repentance: Instead of giving up, he spent his entire life in a "spiritual hospital." He made a deal with God: "Lord, I cannot stop drinking, but help me to drink one less glass each day."

The Progress: Over decades of agonizing effort, he went from drinking 20 glasses of wine a day to 2 or 3. He never stopped repenting, never stopped crying, and never made excuses for himself.

This monk's life is a living commentary on what the Great Fathers taught:

St. John Chrysostom's Mercy: Chrysostom taught that God "honors the intention" (philotimo). The monk didn't achieve "perfection" by human standards, but he stayed on the "path of prayer" and "humility," which Chrysostom called the surest ways to God.

St. Basil's Hospital: Basil viewed sin as a sickness. The monk was a "patient" who stayed in the hospital until his last breath. He didn't check himself out or claim he was healthy; he kept taking his "medicine" (confession and struggle).

St. Theophylact's Synergy: Theophylact emphasized that God meets us where we are. Because the monk gave 100% of his limited strength to God, God gave 100% of His grace to the monk.

The Lesson for Us

St. Paisios concluded that while the world saw a "drunkard," God saw a warrior who had fought a harder battle with his genetics and trauma than many "sober" monks fought with their much lighter burdens.

Скандал навколо ченця

Історія про «п'яного ченця» зі Святої Гори Афон, розказана святим Паїсієм Святогорцем (який упокоївся в 1994 році), є, мабуть, найбільш зворушливим сучасним прикладом того, як покаяння діє в «духовній лікарні».

Ця історія кидає виклик нашій людській схильності судити за зовнішнім виглядом і показує, що Бог оцінює зусилля серця, а не лише кінцевий результат.

На Афоні жив чернець, який мешкав у келії і був відомий усім лише одним: він був алкоголіком. Він напивався майже щодня, стаючи причиною «скандалу» та спокуси для паломників та інших ченців. Люди показували на нього пальцем і казали: «Як така людина може називати себе ченцем?»

Коли він нарешті помер, група вірян прийшла до старця Паїсія з почуттям полегшення, що «ганьба» гори нарешті зникла. Вони були шоковані, коли святий Паїсій сказав їм: «Я бачив полк ангелів, які прийшли за його душею».

Прихована боротьба («Ліки»)

Люди були розгублені, тому святий Паїсій пояснив їм «таємне» життя цього ченця, яке ідеально відповідає погляду святого Василія Великого на душу як на пацієнта в тривалому процесі одужання:

Першопричина: Ще дитиною чернець побачив, як вбили його батьків. Щоб він мовчав і вбивці його не знайшли, хтось дав йому міцний алкоголь. Так він виріс із фізичною та психологічною залежністю, яку не міг подолати.

Покаяння: Замість того, щоб здатися, він провів усе своє життя в «духовній лікарні». Він уклав угоду з Богом: «Господи, я не можу кинути пити, але допоможи мені випивати хоча б на одну склянку менше щодня».

Прогрес: Протягом десятиліть болісних зусиль він пройшов шлях від 20 склянок вина на день до 2 або 3. Він ніколи не припиняв каятися, ніколи не припиняв плакати й ніколи не шукав собі виправдань.

Життя ченця як живий коментар до вчення Отців Церкви:

Милосердя святого Івана Золотоустого: Золотоустий навчав, що Бог «шанує намір» (філотімо). Чернець не досяг «досконалості» за людськими мірками, але він залишався на «шляху молитви» та «смирення», які Золотоустий називав найпевнішими шляхами до Бога.

Лікарня святого Василія: Василій Великий розглядав гріх як хворобу. Чернець був «пацієнтом», який залишався в лікарні до останнього подиху. Він не виписував себе сам і не стверджував, що здоровий; він продовжував приймати свої «ліки» (сповідь і боротьбу).

Синергія святого Феофілакта: Феофілакт наголошував, що Бог зустрічає нас там, де ми є. Оскільки чернець віддав Богу 100% своїх обмежених сил, Бог дав ченцеві 100% Своєї благодаті.

Урок для нас

Святий Паїсій підсумував: у той час як світ бачив лише «п'яницю», Бог бачив воїна, який вів куди важчу битву зі своєю генетикою та травмою, ніж багато «тверезих» ченців зі своїми набагато легшими тягарями.

Work Sessions

• Saturday, 2/28 8 AM - Roll Baking
  
• Saturday, 3/14 8 AM - Bread Baking
  
• Saturday, 3/21 8 AM - Kolachky Baking

The Pan-Orthodox Choir

We are grateful that once again Julia Marra has agreed to direct our Choir of singers from the area parishes. There are two rehearsals scheduled:
        a) Wednesday evening rehearsal is CANCELLED
        b) Sunday afternoon, March 1, Dormition Orthodox Church, Binghamton, NY, 2:30 PM.
Please mark these dates on your calendars and encourage all who love to sing, to be part of our combined Pan-Orthodox Choir.