July 21 – 4th Sunday after Pentecost. Tone 3

Holy Great-martyr Procopius of Caesarea in Palestine (303). New Martyr Anastasius at Constantinople (1743). Martyr Theodosia, mother of Great-martyr Procopius.

Rom. 6:18-23; Mt. 8:5-13;
2 Tim. 2:1-10; Jn. 15:17 - 16:2

July 28 – 5th Sunday after Pentecost. Tone 4

Commemoration of the Holy Fathers of the First Six Councils.Celebration of the Baptism of Rus-Ukraine (988). Holy Equal-to-the-Apostles Great Prince Volodymyr, enlightener of the Kyiv Rus (1015). Martyrs Cyricus and his mother Julitta (305).Martyr Abudimus (4th c.).

Rom. 10:1-10; Mt. 8:28 – 9:1;
Gal. 1:11-19; Jn. 10:1-9

Апостол

З Посла́ння до Римлян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (6:18-23)

Браття, звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності. Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих. Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності. Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть. А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне. Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.

З Другого Посла́ння до Тимофія Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (2:1-10)

Сину Тимофію, отож зміцнюйся у благодаті Христом Ісусом, і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й інших навчити. Отож терпи страждання, як добрий воїн Ісуса Христа. Ніякий воїн не зв'язує себе ділами житейськими, щоб догодити воєначальникові. А якщо хто і подвизається, не увінчається, якщо незаконно буде подвизатися. Трудящому землеробові першому належить вкусити від плодів. Розумій, що я кажу. Хай дасть тобі Господь розуміння в усьому. Пам'ятай Господа Ісуса Христа від сім'я Давидового, що воскрес з мертвих за благовістям моїм, за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого нема кайданів. Тому я все терплю заради вибраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Ісусі з вічною славою.

Євангеліє

Від Матвія 8:5-13;

Коли ж увійшов Ісус у Капернаум, підійшов до Нього сотник і благав Його: Господи! слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. Ісус говорить йому: Я прийду і зцілю його. Сотник же, відповідаючи, сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій; бо я і підвладна людина, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: «іди», і йде; і другому: «прийди», і приходить; і слузі моєму: «зроби це», і зробить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть від сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; а сини царства вигнані будуть у тьму безпросвітню: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: іди, і як вірив ти, хай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

Від Іоанна 15:17–16:2

Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. Пам'ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас; якщо Моє слово підстерігали, будуть підстерігати і ваше. Та все те чинитимуть вам за ім'я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не сотворив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене і Отця Мого. Але хай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно (Пс. 68,5). Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене; також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

Greatmartyr Procopius of Caesarea, in Palestine

The Holy Great Martyr Procopius, in the world Neanius, a native of Jerusalem, lived and suffered during the reign of the emperor Diocletian (284-305). His father, an eminent Roman by the name of Christopher, was a Christian, but the mother of the saint, Theodosia, remained a pagan. He was early deprived of his father, and the young child was raised by his mother. Having received an excellent secular education, he was introduced to Diocletian in the very first year of the emperor's accession to the throne, and he quickly advanced in government service. Towards the year 303, when open persecution against Christians began, Neanius was sent as a proconsul to Alexandria with orders to mercilessly persecute the Church of God.

On the way to Egypt, near the Syrian city of Apamea, Neanius had a vision of the Lord Jesus, similar to the vision of Saul on the road to Damascus. A divine voice exclaimed, "Neanius, why do you persecute Me?"

Neanius asked, "Who are you, Lord?"

"I am the crucified Jesus, the Son of God."

At that moment a radiant Cross appeared in the air. Neanius felt an inexpressible joy and spiritual happiness in his heart and he was transformed from being a persecutor into a zealous follower of Christ. From this point in time Neanius became favorably disposed towards Christians and fought victoriously against the barbarians.

The words of the Savior came true for the saint, "A man's foes shall be those of his own household" (Mt. 10:36). His mother, a pagan herself, went to the emperor to complain that her son did not worship the ancestral gods. Neanius was summoned to the procurator Judaeus Justus, where he was solemnly handed the decree of Diocletian. Having read through the blasphemous directive, Neanius quietly tore it up before the eyes of everyone. This was a crime, which the Romans regarded as an "insult to authority." Neanius was held under guard and in chains sent to Caesarea of Palestine, where the Apostle Paul once languished. After terrible torments, they threw the saint into a dark prison. That night, a light shone in the prison, and the Lord Jesus Christ Himself baptized the suffering confessor, and gave him the name Procopius.

Repeatedly they led Saint Procopius to the courtroom, demanding that he renounce Christ, and they subjected him to more tortures. The stolidity of the martyr and his fiery faith brought down God's abundant grace on those who witnessed the execution.

Inspired by the example of Procopius, many of the holy martyr's former guards and Roman soldiers went beneath the executioner's sword together with their tribunes Nikostrates and Antiochus. Twelve Christian women received martyr's crowns, after they came to the gates of the Caesarea Praetorium.

Struck by the great faith and courage of the Christians, and seeing the firmness of her son in bearing terrible sufferings, Theodosia became repentant and stood in the line of confessors and was executed. Finally the new procurator, Flavian, convinced of the futility of the tortures, sentenced the holy Great Martyr Procopius to beheading by the sword. By night Christians took up his much-tortured body, and with tears and prayers, they committed it to the earth. This was the first martyrdom at Caesarea (303).

Venerable Anthony of the Kyiv Far Caves, Founder of Monasticism in Kyivan Rus'

Saint Anthony of the Kyiv Caves was born in the year 983 at Liubech, not far from Chernigiv, and was named Antipas in Baptism. Possessing the fear of God from his youth, he desired to be clothed in the monastic schema. When he reached a mature age, he wandered until he arrived on Mt. Athos, burning with the desire to emulate the deeds of its holy inhabitants. Here he received monastic tonsure, and the young monk pleased God in every aspect of his spiritual struggles on the path of virtue. He particularly excelled in humility and obedience, so that all the monks rejoiced to see his holy life.

The igumen saw in Saint Anthony the great future ascetic, and inspired by God, he sent him back to his native land, saying, "Anthony, it is time for you to guide others in holiness. Return to your own land, and be an example for others. May the blessing of the Holy Mountain be with you."

Returning to the Kyivan Rus, Anthony began to make the rounds of the monasteries about Kyiv, but nowhere did he find that strict life which had drawn him to Mt. Athos.

Through the Providence of God, Anthony came to the hills of Kyiv by the banks of the River Dnipro. The forested area near the village of Berestovo reminded him of his beloved Athos. There he found a cave which had been dug out by the Priest Hilarion, who later became Metropolitan of Kyiv (October 21). Since he liked the spot, Anthony prayed with tears, "Lord, let the blessing of Mt. Athos be upon this spot, and strengthen me to remain here." He began to struggle in prayer, fasting, vigil and physical labor. Every other day, or every third day, he would eat only dry bread and a little water. Sometimes he did not eat for a week. People began to come to the ascetic for his blessing and counsel, and some decided to remain with the saint.

Among Anthony's first disciples was Saint Nikon (March 23), who tonsured Saint Theodosius of the Caves (May 3) at the monastery in the year 1032.

The virtuous life of Saint Anthony illumined the homeland with the beauty of monasticism. Saint Anthony lovingly received those who yearned for the monastic life. After instructing them how to follow Christ, he asked Saint Nikon to tonsure them. When twelve disciples had gathered about Saint Anthony, the brethren dug a large cave and built a church and cells for the monks within it.

After he appointed Abbot Barlaam to guide the brethren, Saint Anthony withdrew from the monastery. He dug a new cave for himself, then hid himself within it. There too, monks began to settle around him. Afterwards, the saint built a small wooden church in honor of the Dormition of the Mother of God over the Far Caves.

At the insistence of Prince Izyaslav, the igumen Barlaam withdrew to the Dimitriv monastery. With the blessing of Saint Anthony and with the general agreement of the brethren, the meek and humble Theodosius was chosen as igumen. By this time, the number of brethren had already reached a hundred men. The Kyiv Great Prince Izyaslav (+ 1078) gave the monks the hill on which the large church and cells were built, with a palisade all around. Thus, the renowned monastery over the caves was established. Describing this, the chronicler remarks that while many monasteries were built by emperors and nobles, they could not compare with those which are built with holy prayers and tears, and by fasting and vigil. Although Saint Anthony had no gold, he built a monastery which became the first spiritual center of Rus.

For his holiness of life, God glorified Saint Anthony with the gift of clairvoyance and wonderworking. One example of this occurred during the construction of the Great Caves church. The Most Holy Theotokos Herself stood before him and Saint Theodosius in the Blachernae church in Constantinople, where they had been miraculously transported without leaving their own monastery. Actually, two angels appeared in Constantinople in their forms (See May 3, the account of the Kyiv Caves Icon of the Most Holy Theotokos). Having received gold from the Mother of God, the saints commissioned master architects, who came from Constantinople to Kyiv on the command of the Queen of Heaven to build the church at the Monastery of the Caves. During this appearance, the Mother of God foretold the impending death of Saint Anthony, which occurred on July 10, 1073.

Through Divine Providence, the relics of Saint Anthony remain hidden.

Великомученик Прокопій (до мучеництва Неаній) Кесарійський (Палестинський)

Місяця липня на 8-й день

Святий великомученик Прокопій, у миру Неаній, родом з Єрусалима, жив і постраждав за царювання імператора Діоклітіана (284-305). Батько його, знатний римлянин, на ім'я Христофор, був християнином, але мати святого, Феодосія, залишалася язичницею. Рано втративши батька, юний юнак був вихований матір'ю. Здобувши прекрасну світську освіту, він був представлений Діоклітіану в перший рік його вступу на престол і швидко просунувся по службі. До 303 року, коли було розпочато відкрите гоніння на християн, Неаній був посланий проконсулом в Олександрію з велінням нещадно переслідувати Церкву Божу. Але на шляху до Єгипту, поблизу сирійського міста Апамеї, Неанію було явлення Господа Ісуса Христа, як колись Савлу на шляху до Дамаска. Божественний голос сповістив: "Неанію, і ти йдеш на Мене?" Неаній запитав: "Хто Ти, Господи?" – "Я – розп'ятий Ісус, Син Божий". Водночас у повітрі з'явився сяючий хрест. Після видіння Неаній відчув у своєму серці невимовну радість і духовну радість і перетворився з гонителя на ревного послідовника Христа. Відтоді Неаній полюбив християн і переможно боровся тільки проти варварів-язичників.

Але на святому угоднику збулося слово Спасителя, що "вороги людині – домашні її" (Мф. 10:36). Мати, язичниця, сама прийшла до імператора зі скаргою на сина, який не шанує вітчизняних богів. Неанія викликали до прокуратора Іудеї Іуста, де йому урочисто вручили послання Діоклітіана. Прочитавши повне богохульств послання, Неаній мовчки на очах у всіх порвав його. Це був уже злочин, який римляни позначили як "образа величності". Неаній був узятий під варту і в кайданах відправлений до Кесарії Палестинської, де нудився колись апостол Павло. Після страшних мук святого кинули в сиру темницю. Вночі в тюремній кімнаті засяяло світло, і Сам Господь Ісус Христос, прийшовши зі світлими Ангелами, здійснив Хрещення страждальця-сповідника, давши йому ім'я Прокопій.

Багаторазово святого Прокопія водили в судилище, примушували відректися від Христа і знову піддавали тортурам. Стійкість мученика і його полум'яна віра низводили рясну благодать Божу на людей, які бачили страту. Натхненні подвигом Прокопія, пішли під меч ката багато хто з колишніх вартових святого в'язня і римські солдати разом зі своїми трибунами Нікостратом і Антіохом. Мученицькими вінцями закарбували свою віру дванадцять жінок-християнок, які самі прийшли до воріт Кесарійської преторії. Вражена великою вірою християн і їхньою мужністю, бачачи непохитність сина, який переносив тяжкі страждання, Феодосія покаялася, встала в ряди сповідниць і була страчена. Нарешті, вже новий прокуратор, Флавіан, переконавшись у марності тортур, засудив святого великомученика Прокопія до усікновення мечем. Вночі християни взяли багатостраждальне тіло і, оповивши гробовими пеленами, зі сльозами і молитвами поклали на землю († 303).

Преподобний Антоній Печерський

Місяця вересня на 28-й день / липня на 10-й день

Преподобний Антоній є засновником Києво-Печерського монастиря і одним з основоположників руського чернецтва.

Великий світильник Православ'я був родом з міста Любеча, прийняв чернечий постриг в одному з афонських монастирів і через деякий час отримав благословення повернутися на Русь. Прийшовши в місто Київ, знаходився в пошуках монастиря, в якому зміг би служити Богу. Але за Промислом Божим він вибрав гору поблизу села Берестове, що нагадувала йому Афон, і оселився у варязькій печері на березі Дніпра.

Але ще раз преподобний Антоній пішов жити на Святу гору Афон, рятуючись від безбожного князя Святополка. Ігумену монастиря, де перебував преподобний Антоній, була звістка від Бога, щоб він благословив повернутися до Русі Антонія, пророкуючи, що багато чорноризців від нього піде.

Повернувшись знову на Київські гори, Антоній оселився в печері, яку викопав благочестивий пресвітер Іларіон, згодом поставлений на Київську кафедру митрополитом. Антоній постійно перебував у молитві, їв сухий хліб і пив воду – через день або два. Іноді перебуваючи без їжі цілий тиждень, він копав своїми руками печеру, більшу за розміром колишньої.

Про його доброчесне і аскетичне життя стало багатьом відомо, навколо святого почали збиратися і інші подвижники. Побачив це примноження і прагнучи до чернечого усамітнення, преподобний Антоній зібрав всю братію і сказав: «Ось, братіє, Господь обрав вас, і на вас благодать Святої гори, ігумен якої постриг мене, а я – вас; нехай буде на вас благословення перше від Бога і Пресвятої Богородиці, друге ж – від Святої гори. Живіть самі, без мене; я поставлю вам ігумена, а сам хочу жити один, як звик до того колись».

Поставивши ігуменом блаженного Варлаама, він віддалився в іншу печеру, яка тепер носить ім'я прп. Антонія. Формально не будучи настоятелем, він все одно мав незаперечний авторитет для братії, оскільки саме він приніс на Київські гори благословення і аскетичний дух Святого Афона.

Коли ж прп. Варлаам був переведений в монастир святого великомученика Димитрія, на прохання братії ігуменом Печерського монастиря став єдинонравний йому преподобний Феодосій.

Будучи втягнутий проти своєї волі в міжусобні війни князів, преподобний Антоній був змушений сховатися в Чернігові, де також викопав печери, а згодом на цьому місці був заснований монастир.

Після повернення до Києва прп. Антоній взяв участь в закладці кам'яного Успенського собору, влаштувати який повеліла Пресвята Богородиця через прибулих з Влахерн (район Візантійської столиці) зодчих. Так з благословення преподобного Антонія вже після його відходу до Господа була споруджена Велика церква.

Передбачаючи свою близьку кончину, преподобний попросив пробачення у братії і заповів не набувати його мощі.

Пробувши в другій печері своїй 16 років, прп. Антоній закінчив в ній земний шлях і спочив у 1073 році від Різдва Христового на 90-му році життя. Чесні мощі цього первоначальніка руського чернецтва були тоді ж покладені в тій же печері, в якій він помер. І подібно до того, як за своє життя сам преподобний віддалився від очей людських, молячись Богу в таємниці і на самоті, так і мощам своїм попросив те саме дарування, щоб були віддалені від очей людських: багато тих, що осмілилися розкопати місце, на якому покладене чесне тіло преподобного отця нашого Антонія, були покарані.

Ще за життя преподобний Антоній прославився тим, що за його молитвами відбувалися чудеса і зцілення. І до цього дня мощі його спочивають у Ближніх печерах Святої Успенської Києво-Печерської Лаври під спудом і випромінюють благодатну силу всім паломникам і «богомольцям», що з вірою прибігають.

Pool Party!

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarets, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• July 22: Marion Kaspryk
  
• July 26: Sophia Synevskyy
  
• July 27: Mary Buckingham
  
• July 27: Gary Ellsworth

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Myron, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Quinn Marie, Laurel and Peyton Mary,

Upcoming Readings

Mon. July 22 – Rom. 12:4-5, 15-21; Mt. 12:9-13;
Tue. July 23 – Rom. 14:9-18; Mt. 12:14-16, 22-30;
Wed. July 24 – Rom. 15:7-16; Mt. 12:38-45;
Thu. July 25 – Rom. 15:17-29; Mt. 12:46–13:3 ;
Fri. July 26 – Rom. 16:1-16; Mt. 13:3-9;
Sat. July 27 – Rom. 8:14-21; Mt. 9:9-13;