May 11 – 4th Sunday of Pascha, of the Paralyzed Man. Tone 3

Apostles Jason and Sosipater of the Seventy, and their companions (1st. c.). St. Cyril, bishop of Turіv (1183).

Acts 9:32-42; Jn. 5:1-15;

May 18 – Fifth Sunday of Pascha. Tone 4

The Samaritan Woman. Martyr Irene of Thessalonica (1st - 2nd c.).

Acts 11:19-26, 29-30; Jn. 4:5-42;

Апостол і Євангеліє - Gospel and Epistle of the Day

Дивіться у вказівках - See propers here

Homily on the Sunday of the Paralytic

JOHN 5:1-15

… When Jesus saw him and knew that he had been lying there a long time, he said to him, "Do you want to be healed?" The sick man answered him, "Sir, I have no man to put me into the pool when the water is troubled, and while I am going another steps down before me."  … Afterward, Jesus found him in the temple, and said to him, "See, you are well! Sin no more, that nothing worse befall you." The man went away and told the Jews that it was Jesus who had healed him.

"I have no one to put me into the Pool" Let us concentrate on the first four words of this reply the man made to Our Lord's enquiry:" Do you want to be healed?"

"I have no one…" The Paralytic in today's Gospel was not only paralyzed but he was lonely, isolated from society, an outcast because of his condition and unloved. No one cared enough to put him into the water but perhaps a few on the way into the temple offered a few coins. He was surrounded by people but he was alone:

" In these lay a multitude of invalids, blind, lame, paralyzed,"

For thirty-eight years he had been on his own by the pool of Bethesda waiting for someone, anyone, to put him into the healing waters when they stirred." I have no man to put me into the pool." Loneliness is a terrible disease every much as disabling as being paralysed.

In these days of the pandemic coronavirus, loneliness has become even more apparent. There are many who are elderly or sick who are locked down, living on their own, not being able to see their families. Others are isolated in high rise flats with small children with no garden who also feel paralysed- frightened, unable to move.

We have today the social media which provides us with pathways to build bridges of encouragement, faith and hope. We must try to avoid becoming victims of self-pity which is an inverted form of pride. Instead, we must reach out to those who need our support, to see their need and ask if they require our help. The Holy Apostle Paul expressed the nature of the Church as members of the Body of Christ- 1 Corinthians 12:27.

As the Body, we live individually but inter-dependently of one another sharing joys and hardships, pains and sorrows and in fellowship with the Holy Spirit.

St Paisios wrote in his book "Epistles": " The trials that God allows are in proportion  to our tolerance level, but unfortunately many times the mockery and thoughtlessness of merciless people are added on and then we break down. Strong wind usually splits sensitive trees and uproots those with shallow roots, while it helps trees with deep roots to extend deeper into the ground."

Indeed, putting down deep roots or laying firm foundations can give us a strong base to withstand the storms of life. However, we see in the giant Californian Redwoods which are 30 feet in width, often 3000 years old often soaring over 300 feet into the air another survival technique. One would think that being so tall they would have extra deep roots but instead, they have proportionately shallow roots, choosing rather lateral strength by interweaving and interlocking with their neighbouring trees. The root system is hidden from sight but effective- we may wish to compare this to networking!

Solitude, especially when it is combined with silence, can be a good teacher in order for us to learn by observing and listening more carefully. People are often lonely because they think they are self-sufficient but discover that within the defensive walls with which they surround themselves, they are empty, unfulfilled and in need of God.

As Christians we are not alone, we have spiritual resources to draw upon. One of the roles of the Holy Spirit, the Paraclete, is as the Comforter, the one who stands at our side. We have been given a guardian angel at our Baptism, we have the Most Holy Theotokos and all the saints who continually support and intercede for us- we are surrounded by a cloud of witnesses.  Hebrews 12:1-3

But alienation from God brings separation and separation brings loneliness.

So Christ comes to the man who had been ill for thirty-eight years and He asks:

"What do you want me to do for you?" One may think that the question is unnecessary and the answer obvious. But perhaps the man earned his living by begging and was content with his situation. We are often set in our ways, preferring our small, dark self, safe, secure comfort zone rather than breaking out into the light. God takes the initiative. Christ asks us "What do you want Me to do for You? Do you want to be left alone, do you want to be independent, do you want your own will, do you want to go your own way? He had a choice and we have a choice.

We must remember that Christ Himself knew what it was to be alone- He went to a lonely place to pray, His disciples deserted Him, He said "My God, my God why have you forsaken me?"  Christ shows understanding and compassion but He will not force Himself on others- He asks us what we want!

The Evangelist John gives particular attention to the place where this took place. For the Evangelist wants us to understand that The Good Shepherd and the One who is  Grace and Truth comes to the Sheep Gate near the pool of "Beth hesda- translated from the Hebrew and Aramaic as the House of Grace (because of the healing that took place there) or Disgrace (since the unclean and outcast were gathered there).

The man is healed and Afterward, Jesus found him in the temple, and said to him, "See, you are well! Sin no more, that nothing worse befall you."

Christ finds the man is in the Temple precincts- no longer alone, no longer paralysed, no longer an outcast but healed, restored, forgiven. But Christ tells him to sin no more because sin separates us from God and makes us once more lonely.

When Christ comes to us He asks us "What do you want me to do for you?"

We should have an answer.

By the Joyous Pustinnyk

Проповідь в четверту неділю після Пасхи - про розслабленого

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені у Христі, браття і сестри!

В сьогоднішньому Євангельському читанні розповідається про велике чудо зцілення розслабленого, котре створив Господь наш Ісус Христос, та про Його милосердя до страждаючого людства.

З Євангельської розповіді ми бачимо, що біля Овечої купальні знаходилася велика кількість хворих, сліпих, кривих, усохлих, котрі очікували руху води, яке відбувалося тоді, коли Ангел Господній, час від часу сходив в купальню та збурював воду, і, хто перший входив в неї після збурення, той одужував, хоч би яку недугу мав. Лежав тут тридцять вісім років і розслаблений, та йому ніколи не вдавалося першим ввійти в воду по її збуренні. «Чи хочеш бути здоровим?» – запитав його Ісус. Недужий відповів Йому: «Так, Господи, але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить». Ісус говорить йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи». І він відразу одужав, взяв постіль свою і пішов (Ін.1.1-15).

Святі Отці, котрі джерелом свого життя, на відміну від нас, завжди мали Святе Письмо, так тлумачать цю подію, розкриваючи в ній глибокий духовний зміст.

Народ, котрий зібрався кругом Овечої купелі, образ світу, не просвітленого Христом, та прагнучого благодаті і чуда. Воля цього світу для переборення гріховного начала розслаблена і паралізована, його населяють сліпі, котрі залишені здатності розрізняти між добром та злом; криві, котрі не находять в собі сил слідувати шляхом правди Божої; усохлі, котрі закам'яніли у гріхах, тузі та відчаї. Тілесні страждання в їхньому земному житті послані їм для зцілення душевних язв, тому що тутешні страждання являються тільки напоумленням, тоді як вічні страждання будуть являтися вже покаранням.

Цей страждаючий світ прагне до купелі слізного покаяння, в котрій тільки і може звершитися чудо преображення нашої немочі в силу Божу. Але навіть тут кожен зайнятий тільки собою, помишляючи лише про особисте благо і не звертає уваги на потреби ближнього. «Не маю чоловіка!» – ось згорьований стогін цього світу, що гине в егоїзмі та самолюбстві.

Вражаючими для нас, при всьому цьому, видаються сумирність та віра, з котрими довгих тридцять вісім років очікував розслаблений милості Божої. Він не вивергав з себе хулу на Небеса, не проклинав день і час свого народження, не впадав у відчай, подібно до декого з нас, що переносять набагато менші страждання. Він терпеливо очікував Чоловіка, Котрий одного разу явився йому, – не раніше і не пізніше, ніж це було необхідно для спасіння, тому що нікому з нас не дається ноша понад наші сили.

І все ж таки Спаситель враховує за потрібне запитати розслабленого: чи точно він прагне зцілення? Питання тільки на поверхневий погляд видається нам марним, але Господь побуджає кожного з нас дослідити природу нашої немочі, укоріненої в гріховнім житті. Чи готові ми зректися себе, щоб, одягнувшись в нову людину, відродитися душею та тілом? Чи готові ми, ради зцілення, змінити свій спосіб життя? «Тоді встань і ходи» – говорить Христос.

Розслаблений грішник ні на мить не засумнівався в Божественній владі Ісуса створити над ним чудо, підняти його з ложа хвороби. І був нагороджений зціленням. «Потім Ісус зустрів його в храмі сказав йому: ось, ти одужав, не гріши більше, щоб з тобою не трапилося, чого гіршого» (Ін.5.14). З цих слів ясно видно, що істинну причину недуг потрібно шукати в раніше звершених гріхах, як особистих, так і гріхах наших родичів, від котрих ми наслідуємо як тіло, так і душу. Тому, перед тим, як вчинити гріх, кожна людина повинна знати, що на ній лежить відповідальність не тільки за своє життя та спасіння своєї душі, але і за життя та спасіння душ своїх дітей, внуків та правнуків. Вона повинна пам'ятати, що померши за людський рід, Христос поклав на нас єдиний обов'язок: жити за Його законами.

Гріх – причина всіх печалей людини і в часі, і в вічності. Скорботи являються звичним наслідком, приналежністю гріха, подібно до того, як страждання, викликані тілесними недугами, являються звичною приналежністю цих недругів.

Три кари визначені правосуддям Божим для всього людства за його гріхи. Дві з них вже звершилися, а одна ще повинна звершитися. Першою карою була вічна смерть, котрій підпало все людство в праотцях за непослух Богу в Раю. Другою карою був всесвітній Потоп за те, що людство допустило панування плоті над духом, за приниження достоїнства людського життя, котре нагадувало скоріше життя безсловесних тварин, ніж людей, наслідників Неба, створених по образу та подобі Божій. Останньою карою повинно стати руйнування та кончина видимого світу за відступлення людства від свого Спасителя Ісуса Христа, за остаточне ухилення людини від Бога і її прагнення до єднання з дияволом, з котрим вона зріднилася в своєму гріховному житті.

З історії людства, а особливо з старозавітної історії ми можемо бачити, як цілі людські спільноти впадали в особливий рід гріха: ідолопоклонство, п'янство, блуд. Так содомляни були знищені небесним вогнем за угоду плоті; каменя на камені не залишилося від величного Єрусалимського храму, за ухилення від заповідей Божих; повністю спустошений та зруйнований римлянами був Єрусалим, за відречення від Спасителя та боговбивство; не раз, на протязі віків, були сплюндровані і наші землі та домівки, за ухилення народу від законів Христових. Заразний гріх, і важко вистояти окремій людині проти гріха, котрим захоплене ціле суспільство.

Після того, як рід людський був викуплений від вічної смерті Боголюдиною, всі, хто увірував у Христа і обновив себе святим Хрещенням, вже не раби гріха, і мають свободу вибору: або ж противитися гріху, або ж піти його дорогою. Ті, котрі упокорили себе гріху, знову втратили цю свободу. Ті ж, котрі під керівництвом Слова Божого ведуть боротьбу з гріхом, противляться йому, одержують в свій час повну перемогу над гріховністю, що являється і перемогою над вічною смертю. Хто отримав цю перемогу, той ухиляється і від особливого гріха суспільства, котрим воно заражене.

Перед нами постійно повинен стояти приклад святих мучеників, котрі не бажали коритися безумним ідеям та вченням потьмареного гріхом суспільства, і бажали за краще померти, щоб спасти свою душу, ніж жити з мертвою душею. Захоплений особистим гріхом не може не захопитися суспільним, тобто він не може розгледіти його з ясністю, не розуміє його як слід. Тому суть подвигу проти гріха – в розірванні, припиненні дружби з ним в самій душі, в розумі, в серці.

Святі, всі без виключення, не дивлячись на те, що перемогли силою Христовою смерть і розкрили в собі вічне життя ще підчас цього земного життя, переносили різні скорботи та спокуси. Чому так? Хоча гріховність і переможена в праведних людях, але їм ще не надана незмінність в добрі на протязі всього земного подорожування, тому і не віднімається у них свобода у виборі між добром та злом. Незмінність в добрі – це якість майбутнього віку. Земне ж життя до останнього часу – це нива вільних подвигів. Допоки християнин, хоча б він і був храмом Духа Святого, мандрує на землі, доти вічна смерть може воскреснути в ньому, гріховність може знову обійняти його і тіло, і душу. Але і одного особистого подвигу недостатньо, потрібна поміч від Бога. Допомагає Бог Своєю благодаттю та жезлом батьківського покарання, співрозмірно благодаті кожного. Шлях земного життя для всіх святих бух шляхом багатотрудним, тернистим, виповненим всіляких бід.

Немає людини, котра б без шкоди для своєї душі, могла перебувати на висоті земної величі та в благоденстві, хоча б і була рівноангельною за мораллю. В нас, в наших душах насаджена падінням здатність змінюватися і ми не можемо не відповідати зовнішнім обставинам. Тому і підіймає нас з землі, відриває від неї, вводить у спасіння десниця Господня, Його всесвяте Слово і Його всесвятий Промисел, розбавляючи скорботами наше тимчасове благополуччя, і разом утішаючи нас благодатною духовною утіхою, котра вдихає в наше серце потяг до Неба. Без цієї допомоги Божої, нашими нещасними нахилами, котрим ми не можемо протистояти одними особистими силами, ми б прив'язалися виключно до одного матеріального і страшно, погибельно обманули би себе, забувши про вічність, про приготовані нам блага в ній, втратили б їх безповоротно.

З покірністю Богу, з подякою, істинні служителі Божі приймали попущені їм Промислом Божим, скорботи. І особливо правильно поступить всякий грішник, якщо в скорботах, котрі його торкнулися, зверне свій внутрішній погляд на свої особисті гріхи, зізнається та визнає винним себе в них і усвідомить, що скорбота являється праведним покаранням Божим. Є і інша причина скорбот: це – милосердя Боже до немічного людства. Попускаючи грішникам скорботи, Бог збуджує їх до того, щоб вони отямились, згадали про вічність, про своє відношення до неї, згадали про Бога, про свої обов'язки до Нього. Скорботи слугують ознакою, що ці грішники не забуті, не відкинуті Богом, що в них ще жевріє здатність до покаяння, виправлення та спасіння, «бо Господь, кого любить, того карає; б'є кожного сина, якого приймає» (Євр.12.6). Цю істину звіщає нам Священне Писання, врозумляючи, утішаючи і укріпляючи нас.

Терплячи належним чином попущені нам від Бога спокуси, ми наближаємося до Бога, набуваючи дерзновення до Нього. В якому б виді не явилося покарання Боже, потрібно приймати його зі смиренням і відразу ж прагнути до задоволення тієї Божественної цілі, з котрою посилається покарання: прибігти до цілющого ліку покаяння, поклавши в своїй душі завіт утримування від того гріха, за котрий карає нас рука Господня. З вірністю вкаже нам на нього наша совість. Прощення гріха та вибавлення від скорботи дарується нам від Бога при умові залишення гріха, згубного для нас і мерзотного перед Богом. Повернення до гріха слугує причиною величезних бід. Тридцять вісім років томився розслаблений в недузі за свій гріх. Чи може ще бути важчим покарання за гріх, як життя в хворобах? Так. Це вічна мука в пекельній безодні, що очікує на всіх нерозкаяних та невиправних грішників.

Господь наш Ісус Христос Сам стоїть біля дверей нашого серця і стукає в них, щоб відкрили ми Йому двері через покаяння наше – і він ввійде до нас, і зцілить нас, і укріпить, і утішить. «Ось, стою при дверях, – говорить Господь, – і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Апок.3.20). Слава Тобі, Всеблагому Спасителю нашому, на всякий день, і час, завжди – нині, і повсякчасно, і на віки вічні.

АМІНЬ!

Special Parish Body Meeting - May 18

Special Parish Body Meeting is scheduled for May 18, 2025 to elect a Delegate and an Alternate to the Tri-Annual Sobor which is scheduled for October 16-19, 2025 in Somerset, NJ.

Sacred Sites Open House on Sunday, May 18, 2025

Our church will again be participating in the Sacred Sites Open House Program sponsored by The Preservation Society of the Southern Tier (PAST) and The New York Landmarks Conservancy on Sunday May 18, 2025 from 12:00 to 2:00 pm.

This state-wide event open to the public, free-of-charge, offers an opportunity to visit and tour the many sacred sites in our area and learn their history and traditions.

To obtain a complete list of sites in our area, including libraries, historical buildings, and other places of worship, that will be open for visitations 11:00 a.m. to 5:00 p.m. Please go to www.pastny.org

Happy Mother's Day

Kitchen Sessions

June 1 - Celebrate Ukraine

Father, Pani & Marianne K. Lawryk Scholarship

This music scholarship is offered to all St. John's members who are graduating from high school.  The scholarship is in the amount of $750.00 and all qualifying seniors are encouraged to apply.

In order to be eligible, graduating seniors must meet all of the following requirements:

1. Each applicant must currently be a member of at least one (1) musical ensemble at his/her high school.
2. Each applicant must have an academic average of at least 85% for four (4) years of high school.
3. Each applicant must have been a member of at least two (2) different performing groups sometime during his/her 4 years of high school.
4. Each applicant must be accepted at a fully accredited college or university.
5. Each applicant must demonstrate the highest character and leadership.

Please contact Nancy Skojec (zmknancy@gmail.com or (607) 972-6606) for an application.  Please return the application to Nancy by the end of May.  Thank you.

Ukrainian Day - July 12, 2025

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarettes, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• May 12: Nancy Dobransky
  
• May 13: Nataliya Gulachok
  
• May 14: Carol Wasylko
  
• May 14: Sharon Kostyun
  
• May 15: Stepan Mykytyuk
  
• May 16: Nancy Skojec

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

John, Rose, Bob, Melodye, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Pipinos, Fr. Gabriel and PM Susan

Upcoming Readings