Sep. 8 – 11th Sunday after Pentecost. Tone 2

Martyrs Adrian and Natalia and 33 companions of Nicomedia (4th c.). Martyrs Atticus and Sisinnius. Volodymyr's Icon (Kyivan) of Mother of God.

1 Cor. 9:2-12; Mt. 18:23-35;
Phil. 2:5–11; Lk. 10:38–42, 11:27–28

Sep. 11 – The Beheading of the Glorious Prophet, Forerunner, & Baptist John.

Acts 13:25-32; Mk. 6:14-30
Fast Day

Sep. 15 – 12th Sunday after Pentecost. Tone 3

Martyr Mamas (275), and his parents, Martyrs Theodotus and Rufina (3rd c.). St. John the Faster, patriarch of Constantinople (595). 3,628 Martyrs who suffered at Nicomedia (3rd-4th c.).

1 Cor. 15:1-11; Mt. 19:16-26;

Апостол

З Першого Посла́ння до Коринфян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (9:2-12)

Браття, якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі. Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. Хіба ми не маємо влади їсти і пити? Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа? Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? Який воїн служить коли небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог? Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

З Посла́ння до Филипійців Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (2:5–11)

Браття, у вас повинні бути ті самі почування, які і у Христі Ісусі: Він, будучи образом Божим, не вважав за посягання бути рівним Богові; але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; смирив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім'я вище над усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і преісподніх, і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

Євангеліє

Від Матвія 18:23-35

Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів; а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити; тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу. Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому. Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

Від Луки 10:38-42; 11:27-28

Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім; у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим, а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї. Коли ж Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Martyrs Adrian and Natalia and 23 companions, of Nicomedia

The Martyrs Adrian and Natalia were married in their youth for one year prior to their martyrdom, and lived in Nicomedia during the time of the emperor Maximian (305-311). The emperor promised a reward to whomever would inform on Christians to bring them to trial. Then the denunciations began, and twenty-three Christians were captured in a cave near Nicomedia.

They were tortured, urged to worship idols, and then brought before the Praetor, in order to record their names and responses. Adrian, the head of the praetorium, watched as these people suffered with such courage for their faith. Seeing how firmly and fearlessly they confessed Christ, he asked: "What rewards do you expect from your God for your suffering?" The martyrs replied: "Such rewards as we are not able to describe, nor can your mind comprehend." Saint Adrian told the scribes, "Write my name down also, for I am a Christian and I die gladly for Christ God."

The scribes reported this to the emperor, who summoned Saint Adrian and asked: "Really, have you gone mad, that you want to die? Come, cross out your name from the lists and offer sacrifice to the gods, asking their forgiveness."

Saint Adrian answered: "I have not lost my mind, but rather have I found it." Maximian then ordered Adrian to be thrown into prison. His wife, Saint Natalia, knowing that her husband was to suffer for Christ, rejoiced, since she herself was secretly a Christian.

She hastened to the prison and encouraged her husband saying: "You are blessed, my lord, because you have believed in Christ. You have obtained a great treasure. Do not regret anything earthly, neither beauty, nor youth (Adrian was then 28 years of age), nor riches. Everything worldly is dust and ashes. Only faith and good deeds are pleasing to God."

On the pledge of the other martyrs, they released Saint Adrian from prison to tell his wife about the day of his execution. At first Saint Natalia thought that he had renounced Christ and thus had been set free, and she did not want to let him into the house. The saint persuaded his wife that he had not fled from martyrdom, but rather had come to give her the news of the day of his execution.

They tortured Saint Adrian cruelly. The emperor advised the saint to have pity on himself and call on the gods, but the martyr answered: "Let your gods say what blessings they promise me, and then I shall worship them, but if they cannot do this, then why should I worship them?" Saint Natalia did not cease to encourage her husband. She asked him also to pray to God for her, that they would not force her into marriage with a pagan after his death.

The executioner ordered the hands and the legs of the saints to be broken on the anvil. Saint Natalia, fearing that her husband would hesitate on seeing the sufferings of the other martyrs, asked the executioner to begin with him, and permit her to put his hands and legs on the anvil herself.

They wanted to burn the bodies of the saints, but a storm arose and the fire went out. Many of the executioners were even struck by lightning. Saint Natalia took the hand of her husband and kept it at home. Soon an army commander asked the emperor's approval to wed Saint Natalia, who was both young and rich. But she hid herself away in Byzantium. Saint Adrian appeared to her in a dream and said that she would soon be at rest in the Lord. The martyr, worn out by her former sufferings, in fact soon fell asleep in the Lord.

Saints Adrian and Natalia are the patrons of married couples, as are Saints Timothy and Maura (May 3). The Kykkos Monastery on Cyprus has a portion of Saint Natalia's relics.

Мученики Адріан і Наталія

Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємна християнка. Під час гонінь поблизу Нікомідії в печері ховалося 23 вірян. Їх спіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели в судову палату, щоб записати їхні імена. Тут перебував начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду очікують вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: "Не бачило того око, не чуло вухо, і не спадало те на серце людині, що приготував Бог для тих, хто любить Його" (1Кор. 2:9). Почувши це, Адріан сказав переписувачам: "Запишіть і моє ім'я разом із ними, бо і я – християнин". Адріана посадили до в'язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім'я зі списку християн і попросити вибачення. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так за власним переконанням. Виповнилося йому тоді 28 років.

Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в'язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув'язнених християн присудили до смертної кари, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він відрікся від Христа, і не впустила його в дім.

Повернувшись до в'язниці, Адріан разом з іншими мучениками зазнав страшних катувань: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках помирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не збожеволів і не відрікся від Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки і ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом з рештою мучеників 304 року. Коли їхні тіла почали спалювати, здійнялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка.

Тисяченачальник армії хотів одружитися з Наталією, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися, щоб її не змусили вийти заміж. Тепер Адріан з'явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на гробі свого чоловіка в передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віряни.

Your Salvation Is in Your Own Hands

Often people are struck by the question: how can a man be saved? And we find in this passage of the Gospel, as in a whole number of others, such a simple precise answer to it. Your salvation is in your own hands — forgive: and you will be forgiven. And the moment you are forgiven, it means that eternal life is open to you. In today's Gospel Christ tells us about a man who owed a vast sum of money to his overlord but had no means of repaying and his Lord forgave him all because he had pity on him. After leaving his overlord's presence this man met another who owed him a small amount, and began demanding payment without mercy. Hearing this the overlord said: I forgave you your enormous debt, so how could you not forgive your debtor his small indebtedness? In the same way we expect that through one word of God's mercy, the gates of eternal life will be opened for us, yet we close these very doors — no, the small doors of this temporal life in the face of another person. What can we hope for?

The Gospel says in another place: with what measure you measure it shall be measured unto you; in the Beatitudes it says: blessed are the merciful for they shall obtain mercy, and in the Lord's prayer: forgive us as we forgive… How simple it all seems, and yet how difficult we find it. It would be simple if our hearts responded to sorrow, to need; it is difficult because our hearts are silent. But why is this so? May it not be because when someone behaves badly we always think he must be a bad man, without realizing that often the man so much wants to be good, so much wants every word of his to be pure, his thoughts and his heart pure, his actions worthy ones, but he simply has not the strength, he is enmeshed by old habits, by the pressures of his environment, by false shame and so many other things. And he continues to act wrongly; but we could disentangle him. We could look at him as God looks at him, with pity, as one might look at a sick man dying of a disease that could be cured if only he were given the right treatment.

And each one of us could do what is necessary for someone. Look at a man and pity him for being wicked, angry, vengeful, bad in one way or another. Have pity on him and turn the bright side of your soul towards him, tell him that his actions and his words will not deceive you, however wicked they may be, because you know that he is an image, an icon of God, besmirched and disfigured, and yet in him you bow down to God, and love him as a brother. To do this may cost you a great deal, but if you can do it once or twice and see how a person changes because you have faith in him, because you have rested God's hope on him, what a world we should live in — a world of mutual trust. True, we should have to pay for it with our heart's blood, with tears of compassion, with agony of soul, but what joy there would be not only among the angels of God in heaven when they saw a sinner saved, but in our own hearts when we suddenly saw that in response to our compassion and love, a person was filled with the light of eternal life.

Metropolitan Anthony of Sourozh

Святитель Іоан Милостивий

У VI столітті на Кіпрі народився святитель Іоан Милостивий, чия доля і відвага привели його до патріаршого трону Олександрійської Церкви. Його життя визначало віддане служіння, милосердя та віра в Божу благодать. Від молодості до патріаршого служіння, святитель Іоан пройшов шлях самопожертви та милосердя.

В образі гарної дівчини у світлому одязі з олійним вінком на голові, йому явилась висока чеснота – милосердя, і сказала: «Якщо ти зробиш мене своєю подругою, то я виклопочу тобі у Царя велику благодать і приведу тебе до Нього, бо ніхто не має у Нього такої сили і відваги, як я. Я Його звела з Неба і одягла в плоть людську».

Ця чеснота і була супутницею всього його життя, за що святитель Іоан був прозваний в народі Милостивим. «Той, хто сподівається на милосердя Боже, повинен бути перш за все сам милостивим до всіх», – говорив святий Іоан. З волі батьків він одружився і мав дітей. Дружина і діти святого померли, а він прийняв чернецтво і був строгим посником і молитвеником.

Духовні подвиги і чесноти здобули святому Іоану популярність, і, коли овдовіла патріарша кафедра в Олександрії, імператор Іраклій і все духовенство умовили його зайняти патріарший престол.

Ревний святитель гідно ніс архіпастирське служіння, піклуючись про духовне виховання пастви. Під час свого патріаршества він викрив брехню монофіліта-антиохійця Фуллона і вигнав з Олександрії його послідовників.

Але головним своїм обов'язком святитель вважав милостиню і благодіяння всім страждальцям. На початку свого патріаршого служіння він наказав провести облік жебраків і убогих в Олександрії, яких виявилося понад сім тисяч чоловік. Усім цим нещасним святитель давав щоденне безкоштовне харчування. Кожної середи та п'ятниці він виходив до дверей патріаршого собору і розбирав чвари, допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Тричі на тиждень він відвідував лікарні, надаючи допомогу недужим.

У той час імператор Іраклій вів важку війну з перським царем Хозроем. Перси розграбували і спалили Єрусалим, захопивши безліч полонених. Святий патріарх Іоан виділив велику частину церковної скарбниці для їх викупу.

Святитель ніколи не відмовляв тим, хто просить. Одного разу по дорозі в лікарню він зустрів жебрака і велів дати йому 6 срібняків. Жебрак, змінивши одяг, обігнав патріарха і знову став просити милостиню. Іоан знову дав йому 6 срібняків. Коли ж жебрак втретє попросив милостині і слуги стали гнати настирливого прохача, патріарх наказав дати йому 12 срібняків, сказавши: «Чи не Христос спокушає мене?» Два рази святитель давав гроші купцю, який зазнав аварії корабля, а на третій раз дав йому корабель, що належав патріархії, наповнений пшеницею, на якому купець зробив благополучну подорож і повернув борг.

Коли проходив день і Іоану не доводилося кому-небудь допомогти, цей день він вважав втраченим і зі сльозами промовляв: «У цей день я нічого не приніс моєму Спасителю за гріхи мої».

Відомий випадок, який свідчить про надзвичайну скромність святого Іоана. Один багатий вельможа, дізнавшись, що патріарх вкривається простою ковдрою, надіслав у подарунок йому дорогу ковдру. Святитель Іоан, хоча прийняв подарунок, але ні на хвилину не міг заснути: «Горе мені, лежу під таким багатим покривом, а брати Христові, бідні, в цей час, може бути, вмирають з голоду і без сну на морозі проводять ніч».

На другий день святитель звелів продати ковдру, а гроші роздати бідним. Вельможа, побачивши ковдру на ринку, знову купив її і відіслав до патріарха. Так тривало кілька разів. Нарешті, в третій раз, коли ковдра знову потрапила до патріарха, він знову продав її, при цьому сказавши вельможі: «Подивимося, хто швидше втомиться – чи ти купувати, чи я віддавати».

Святитель Іоан прощав від щирого серця образи і сам, з глибоким смиренням і лагідністю, просив вибачення у тих, кому він завдавав утиск або засмучення. Одного разу він повірив наклепу на одного ченця, якого звинуватили в злочинному зв'язку. Чернець був ув'язнений. Вночі патріарх побачив уві сні того ченця. Показуючи своє тіло, покрите виразками і ранами, він сказав святителю: «Чи приємно тобі це? Хіба апостоли так вчили управляти стадом Божим? Ти повірив наклепу». На другий день святитель Іоан закликав з темниці ченця, який розповів йому, що хрестив дівчину біля мощей святих мучеників Кира та Іоана в Газі, а потім ходив разом з нею, в простоті серця, бажаючи влаштувати її в один із жіночих монастирів. Почувши розповідь ченця, святий Іоан був дуже засмучений і щиро просив вибачення у невинно потерпілого. Після цього випадку він був вкрай обережний в судженні про ближніх і інших переконував ніколи нікого не засуджувати. «Не станемо нікого засуджувати, – говорив він, – ми тільки бачимо поганий вчинок, але таємного покаяння і скорботи грішника, прихованих від нас, не бачимо».

Thank you!

We extend our appreciation to Dr. Amar and Dr. Jacqueline Bhandari for hosting church school retreat, which was fun and good time spent together.

Thank you!

Thank you to all who came to help make pirohy last week. God bless you for your good heart!

KITCHEN SESSIONS

Monday 9/9 – 7:30am boil cabbage. Need help and will train.  Come try!
9am Trim leaves.  The more the merrier here too!

Tuesday 9/10 8:30 Balls and roll holubtsi; Lunch after

Condolences

We extend our sincere condolences to the family and fiends of Myron Shlatz, who reposed in the Lord on Aug. 23, 2024. You may find his obituary at www.allenmemorial.com

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• September 09: Daria Moroz
• September 11: Brandon Whitney
• September 12: Jennifer Hatala
• September 12: Mariia Astakhova
• September 13: Linda Zapach

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Quinn Marie, Laurel and Peyton Mary,

Upcoming Readings