Aug. 20 – 11th Sunday after Pentecost. Tone 2

Afterfeast of the Transfiguration. Martyr Dometius of Persia (363) and two disciples. Martyrs Marinus the Soldier and Asterius the Senator at Caesarea in Palestine (260). Ven. Hor (Horus) of the Thebaid (390). Virgin Potamia of Alexandria. Ven. Poemen (Pimen) the Much-ailing of the Kyiv Caves (1110). Ven. Pimen, faster of the Kyiv Caves (13th c.). Ven. Mercurius, bishop of Smolensk (Kyiv Caves) (1239).

1 Cor. 9:2-12; Mt. 18:23-35;
Eph. 6:10-17 ; Jn. 15:17–16:2;

Propers

Live Streaming - Пряма Трансляція

Aug. 27 – 12th Sunday after Pentecost. Tone 3

Forefeast of the Dormition. Prophet Micah (8th c. B.C.). Hieromartyr Marcellus, bishop of Apamea (389). Translation of the relics of St. Theodosius of the Kyiv Caves (1091).

1 Cor. 15:1-11; Mt. 19:16-26;
Heb. 13:7-16; Lk. 6:17-23;

Апостол

З Першого Посла́ння до Коринфян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (9:2-12)

Браття, якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі. Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. Хіба ми не маємо влади їсти і пити? Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа? Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? Який воїн служить коли небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог? Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

З Посла́ння до Єфесян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (6:10-17)

Браття, нарешті, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його. Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальств, проти властей, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних. Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти. Отож станьте, підперезавши чресла ваші істиною і одягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовіствувати мир; а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є слово Боже.

Євангеліє

Від Матфея 18:23-35

Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів; а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити; тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу. Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому. Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

Від Іоанна 15:17–16:2

Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. Пам'ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас; якщо Моє слово підстерігали, будуть підстерігати і ваше. Та все те чинитимуть вам за ім'я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не сотворив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене і Отця Мого. Але хай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно (Пс. 68,5). Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене; також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

The Holy Transfiguration of our Lord God
and Savior Jesus Christ
(the Second "Feast of the Savior" in August)

Discourse on the Holy Transfiguration of Our Lord God and Savior Jesus Christ of Saint Gregory Palamas, Archbishop of Thessalonica

For an explanation of the present Feast and understanding of its truth, it is necessary for us to turn to the very start of today's reading from the Gospel: "Now after six days Jesus took Peter, James and John his brother, and led them up onto a high mountain by themselves" (Mt.17:1).

First of all we must ask, from whence does the Evangelist Matthew begin to reckon with six days? From what sort of day is it? What does the preceding turn of speech indicate, where the Savior, in teaching His disciples, said to them: "For the Son of Man shall come with his angels in the glory of His Father," and further: "Amen I say to you, there are some standing here who shall not taste death, until they have seen the Son of Man coming in His Kingdom" (Mt.16:27-28)? That is to say, it is the Light of His own forthcoming Transfiguration which He terms the Glory of His Father and of His Kingdom.

The Evangelist Luke points this out and reveals this more clearly saying: "Now it came to pass about eight days after these words, that He took Peter and John and James, and went up the mountain to pray. And as He prayed, His countenance was altered, and His raiment became a radiant white" (Luke 9:28-29). But how can the two be reconciled, when one of them speaks definitively about the interval of time as being eight days between the sayings and the manifestation, whereas the other (says): "after six days?"

There were eight on the mountain, but only six were visible. Three, Peter, James and John, had come up with Jesus, and they saw Moses and Elias standing there and conversing with Him, so altogether there were six of them. However, the Father and the Holy Spirit were invisibly with the Lord: the Father, with His Voice testifying that this was His Beloved Son, and the Holy Spirit shining forth with Him in the radiant cloud. Thus, the six are actually eight, and there is no contradiction regarding the eight. Similarly, there is no contradiction with the Evangelists when one says "after six days," and the other says "eight days after these words."

But these twofold sayings as it were present is a certain format set in mystery, and together with it that of those actually present upon the Mount. It stands to reason, and everyone rationally studying in accordance with Scripture knows that the Evangelists are in agreement one with another. Luke spoke of eight days without contradicting Matthew, who declared "after six days." There is not another day added on to represent the day on which these sayings were uttered, nor is the day on which the Lord was transfigured added on (which a rational person might reasonably imagine to be added to the days of Matthew).

The Evangelist Luke does not say "after eight days" (like the Evangelist Matthew says "after six days"), but rather "it came to pass eight days after these words." But where the Evangelists seem to contradict one another, they actually point out to us something great and mysterious. In actual fact, why did the one say "after six days," but the other, in ignoring the seventh day, have in mind the eighth day? It is because the great vision of the Light of the Transfiguration of the Lord is the mystery of the Eighth Day, i.e., of the future age, coming to be revealed after the passing away of the world created in six days.

About the power of the Divine Spirit, through Whom the Kingdom of God is to be revealed, the Lord predicted: "There are some standing here who shall not taste death, until they have seen the Son of Man coming in His Kingdom" (Mt.16:28). Everywhere and in every way the King will be present, and everywhere will be His Kingdom, since the advent of His Kingdom does not signify the passing over from one place to another, but rather the revelation of its power of the Divine Spirit. That is why it is said: "come in power." And this power is not manifest to simply ordinary people, but to those standing with the Lord, that is to say, those who have affirmed their faith in Him like Peter, James and John, and especially those who are free of our natural abasement. Therefore, and precisely because of this, God manifests Himself upon the Mount, on the one hand coming down from His heights, and on the other, raising us up from the depths of abasement, since the Transcendent One takes on mortal nature. Certainly, such a manifest appearance by far transcends the utmost limits of the mind's grasp, as effectualized by the power of the Divine Spirit.

Thus, the Light of the Transfiguration of the Lord is not something that comes to be and then vanishes, nor is it subject to the sensory faculties, although it was contemplated by corporeal eyes for a short while upon an inconsequential mountaintop. But the initiates of the Mystery, (the disciples) of the Lord at this time passed beyond mere flesh into spirit through a transformation of their senses, effectualized within them by the Spirit, and in such a way that they beheld what, and to what extent, the Divine Spirit had wrought blessedness in them to behold the Ineffable Light.

Those not grasping this point have conjectured that the chosen from among the Apostles beheld the Light of the Transfiguration of the Lord by a sensual and creaturely faculty, and through this they attempt to reduce to a creaturely level (i.e., as something "created") not only this Light, the Kingdom and the Glory of God, but also the Power of the Divine Spirit, through Whom it is meet for Divine Mysteries to be revealed. In all likelihood, such persons have not heeded the words of the Apostle Paul: "Eye has not seen, nor ear heard, nor has it entered into the heart of man, what things God has prepared for those who love Him. But to us God has revealed them through His Spirit. For the Spirit searches all things, even the deep things of God" (1 Cor.2:9-10).

So, with the onset of the Eighth Day, the Lord, taking Peter, James and John, went up on the Mount to pray. He always prayed alone, withdrawing from everyone, even from the Apostles themselves, as for example when with five loaves and two fish He fed the five thousand men, besides women and children (Mt.14:19-23). Or, taking with Him those who excelled others, as at the approach of His Saving Passion, when He said to the other disciples: "Sit here while I go over there and pray" (Mt.26:36). Then He took with Him Peter, James and John. But in our instance right here and now, having taken only these same three, the Lord led them up onto a high mountain by themselves and was transfigured before them, that is to say, before their very eyes.

"What does it mean to say: He was transfigured?" asks the Golden-Mouthed Theologian (Chrysostom). He answers this by saying: "It revealed something of His Divinity to them, as much and insofar as they were able to apprehend it, and it showed the indwelling of God within Him." The Evangelist Luke says: "And as He prayed, His countenance was altered" (Luke 9:29); and from the Evangelist Matthew we read: "And His face shone as the sun" (Mt.17:2). But the Evangelist said this, not in the context that this Light be thought of as subsistent for the senses (let us put aside the blindness of mind of those who can conceive of nothing higher than what is known through the senses). Rather, it is to show that Christ God, for those living and contemplating by the Spirit, is the same as the sun is for those living in the flesh and contemplating by the senses. Therefore, some other Light for the knowing the Divinity is not necessary for those who are enriched by Divine gifts.

That same Inscrutable Light shone and was mysteriously manifest to the Apostles and the foremost of the Prophets at that moment, when (the Lord) was praying. This shows that what brought forth this blessed sight was prayer, and that the radiance occured and was manifest by uniting the mind with God, and that it is granted to all who, with constant exercise in efforts of virtue and prayer, strive with their mind towards God. True beauty, essentially, can be contemplated only with a purified mind. To gaze upon its luminance assumes a sort of participation in it, as though some bright ray etches itself upon the face.

Even the face of Moses was illumined by his association with God. Do you not know that Moses was transfigured when he went up the mountain, and there beheld the Glory of God? But he (Moses) did not effect this, but rather he underwent a transfiguration. However, our Lord Jesus Christ possessed that Light Himself. In this regard, actually, He did not need prayer for His flesh to radiate with the Divine Light; it was but to show from whence that Light descends upon the saints of God, and how to contemplate it. For it is written that even the saints "will shine forth like the sun" (Mt.13:43), which is to say, entirely permeated by Divine Light as they gaze upon Christ, divinely and inexpressibly shining forth His Radiance, issuing from His Divine Nature. On Mount Tabor it was manifest also in His Flesh, by reason of the Hypostatic Union (i.e., the union of the two perfect natures, divine and human, within the divine Person [Hypostasis] of Christ, the Second Person of the Most Holy Trinity). The Fourth Ecumenical Council at Chalcedon defined this Hypostatic union of Christ's two natures, divine and human, as "without mingling, without change, without division, without separation."

We believe that at the Transfiguration He manifested not some other sort of light, but only that which was concealed beneath His fleshly exterior. This Light was the Light of the Divine Nature, and as such, it was Uncreated and Divine. So also, in the teachings of the Fathers, Jesus Christ was transfigured on the Mount, not taking upon Himself something new nor being changed into something new, nor something which formerly He did not possess. Rather, it was to show His disciples that which He already was, opening their eyes and bringing them from blindness to sight. For do you not see that eyes that can perceive natural things would be blind to this Light?

Thus, this Light is not a light of the senses, and those contemplating it do not simply see with sensual eyes, but rather they are changed by the power of the Divine Spirit. They were transformed, and only in this way did they see the transformation taking place amidst the very assumption of our perishability, with the deification through union with the Word of God in place of this.

So also she who miraculously conceived and gave birth recognized that the One born of her is God Incarnate. So it was also for Simeon, who only received this Infant into his arms, and the aged Anna, coming out [from the Jerusalem Temple] for the Meeting, since the Divine Power illumined, as through a glass windowpane, giving light for those having pure eyes of heart.

And why did the Lord, before the beginning of the Transfiguration, choose the foremost of the Apostles and lead them up onto the Mount with Him? Certainly, it was to show them something great and mysterious. What is particularly great or mysterious in showing a sensory light, which not only the foremost, but all the other Apostles already abundantly possessed? Why would they need a transforming of their eyes by the power of the Holy Spirit for a contemplation of this Light, if it were merely sensory and created? How could the Glory and the Kingdom of the Father and the Holy Spirit project forth in some sort of sensory light? Indeed, in what sort of Glory and Kingdom would Christ the Lord come at the end of the ages, when there would not be necessary anything in the air, nor in expanse, nor anything similar, but when, in the words of the Apostle, "God will be all in all" (1 Cor.15: 28)? That is to say, will He alter everything for all? If so, then it follows that light is included.

Hence it is clear that the Light of Tabor was a Divine Light. And the Evangelist John, inspired by Divine Revelation, says clearly that the future eternal and enduring city "has no need of the sun or moon to shine upon it. For the Glory of God lights it up, and the Lamb will be its lamp" (Rev 21:23). Is it not clear, that he points out here that this [Lamb] is Jesus, Who is divinely transfigured now upon Tabor, and the flesh of Whom shines, is the lamp manifesting the Glory of divinity for those ascending the mountain with Him?

John the Theologian also says about the inhabitants of this city: "they will not need light from lamps, nor the light of the sun, for the Lord God will shed light upon them, and night shall be no more" (Rev 22:5). But how, we might ask, is there this other light, in which "there is no change, nor shadow of alteration" (Jas 1:17)? What light is there that is constant and unsetting, unless it be the Light of God? Moreover, could Moses and Elias (and particularly the former, who clearly was present only in spirit, and not in flesh [Elias having ascended bodily to Heaven on the fiery chariot]) be shining with any sort of sensory light, and be seen and known? Especially since it was written of them: "they appeared in glory, and spoke of his death, which he was about to fulfill at Jerusalem" (Luke 9:30-31). And how otherwise could the Apostles recognize those whom they had never seen before, unless through the mysterious power of the Divine Light, opening their mental eyes?

But let us not tire our attention with the furthermost interpretations of the words of the Gospel. We shall believe thus, as those same ones have taught us, who themselves were enlightened by the Lord Himself, insofar as they alone know this well: the Mysteries of God, in the words of a prophet, are known to God alone and His perpetual proximity. Let us, considering the Mystery of the Transfiguration of the Lord in accord with their teaching, strive to be illumined by this Light ourselves and encourage in ourselves love and striving towards the Unfading Glory and Beauty, purifying our spiritual eyes of worldly thoughts and refraining from perishable and quickly passing delights and beauty which darken the garb of the soul and lead to the fire of Gehenna and everlasting darkness. Let us be freed from these by the illumination and knowledge of the incorporeal and ever-existing Light of our Savior transfigured on Tabor, in His Glory, and of His Father from all eternity, and His Life-Creating Spirit, Whom are One Radiance, One Godhead, and Glory, and Kingdom, and Power now and ever and unto ages of ages. Amen.

Свято Преображення Господнього

Преображення Господнє – одне з дванадцяти найбільших свят літургійного року Православної Церкви, наступне після П'ятидесятниці. Це свято встановлене на духовний спомин події, котра була описана одразу в трьох євангелистів, оскільки подія Преображення є однією з найважливіших, якщо не самою важливою подією земного життя Спасителя та Апостолів, і містить у собі чимало богословських істин (Мф.17:1-8, Мк.9: 2-8, Лк.9:28-36).

Закінчувався час земного життя Спасителя, все ближчою були Голгофські страждання та смерть на хресті. Знаючи це, Господь з особливою відвертістю розмовляв з Апостолами про своє Богосинівство, та про те, що незабаром очікує на Нього та них самих у Єрусалимі. А одного разу, напередодні описаних далі подій, Христос прямо запитав учнів, за кого вони його сприймають. На що отримав блискучу відповідь апостола Петра: «Ти-Христос, Син Бога Живого». (Мф. 16, 15-16) З того часу минуло ще кілька днів і Спаситель, прямуючи на гору Фавор, щоб там помолитись, бере з собою трьох своїх улюблених, «первоверховних» учнів: Петра, Якова та Іоана.

Саме вони висловили бажання бути з Христом до самої Його смерті. І ось, щоб укріпити їх у вірі, зберегти від малодушності та відчаю, Господь являє перед ними чудо з чудес – видимо преображає свою людську плоть, показує всьому світу своє Божественне достоїнство, наскільки люди це зможуть прийняти.

В момент молитви лице Спасителя засяяло, як сонце, а одежа стала білою немов сніг. У той час з'явились два старозавітні праведники – пророки Мойсей та Ілля, та розмовляли з Ним про майбутні події. Вражений побаченим Петро знову першим викликує : «Господи, добре нам тут бути! Якщо хочеш, зробимо три намети Тобі, Мойсею та Іллі».

Як він ще говорив, хмара ясна заслонила їх, і голос із хмари почувсь, що казав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!». Почувши це Учні попадали долілиць, і полякалися сильно. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! (Мф.17:5-7)

Глибоке догматичне, богословське та моральне значення Преображення Господнього детально розкривають стихири та тропарі свята. Окрім цього, проповіді або тлумачення свята у Отців та Вчителів Церкви, являють собою безцінну спадщину богослов'я.

Слово «Преображення» мовою християнського, православного богослів'я означає зміну образу. Тобто, в певний момент Христос об'явив людству славу Свого Божества. Однак, Христос не показує тепер своє Божество, начебто його раніше не було. Все якраз навпаки: раніше Спаситель, з любові до учнів та всього людського роду, вимушений був його приховувати. А тепер, коли побачив, що вони готові до цього – явив їм його наскільки ті змогли це вмістити.

Святий Іоан Дамаскін пише : « Не приймаючи того, чим не був, і не перетворюючись у те, чим не був, але явився Своїм учням саме тим, ким був».

Саме про це співаємо й в святковому тропарі: «Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було.. [..]»

Тому, сприймаючи свято по-православному, його слід тлумачити не тільки як особисте преображення Спасителя, але й як преображення самих Учнів. Святий Григорій Палама про це пише так: «Вони самі (Апостоли) змінилися, і таким чином побачили зміни (у Христа)».

Двічі за час земного життя Спасителя, в його особливо важливі моменти, Бог Отець проголошував світу істину про те, що Ісус Христос – є Його улюбленим Сином, у якому спочиває все Його благовоління. Перший раз це було на річці Йордан, під час хрещення від Іоана Предтечі та Пророка Божого. І ось вдруге відбулось уже тут, на Фаворській горі.

Явлення старозавітних пророків свідчить про глибоку онтологічну єдність двох завітів: Старого та Нового. Древні старці-пророки особисто підтверджують Божество Спасителя.

Святі отці не оминають навіть дрібниці, що ця подія відбулася на горі Фавор, а не на будь-якому іншому рівнинному місці. В давнину було заведено, що всі великі та важливі справи вирішувались тільки на пагорбах, або навіть на горах. Саме там язичники облаштовували свої жертовники, на яких приносили своїм богам криваві жертви, а лідери народу звертались до нього при особливих потребах. Тож, не цураючись і такого звичаю, Господь ще раз підкреслює важливість для людей таїнства духовного преображення та богобачення. Обравши для своєї молитви гору, Спаситель наче ще раз нам показує значення та силу молитви та силу преображення, а Його шлях з Апостолами на високе місце символізує собою кожне щире християнське паломництво.

Святитель Григорій Богослов також нагадує нам, що Ісус Христос прийшов у світ для того, щоб знайти та врятувати заблудлу вівцю, яка загубилася десь у горах. Отже, Своїм Преображенням на горі, Спаситель показує, що Він віднайшов усіх нас, колись загублених у скелях, врятував, визволив від влади гріха та диявола, став істинним Пастирем для всього людства.

Загадана подія відбулася напередодні Страстей Господніх, а точніше – за сорок днів до розп'яття. Таким чином, згідно усіх правил логіки, Преображення повинно було б святкуватися у березні, у відповідності з днем Пасхи. Однак, оскільки в такому випадку цей день завжди випадав би на час Великого посту, і в нас не було б можливості святкувати його урочисто та святково, літургічні святкування було перенесено на 6/19 серпня. Ця дата вибрана зовсім невипадково. Це рівно сорок днів до свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього, котре за своїм богословським змістом відповідає Великій П'ятниці.

Загальноцерковне свято Преображення Господнього, в його сучасному вигляді, існувало ще з IV століття. Про це свідчать проповіді св.Єфрема Сиріна та Іоана Златоуста, що дійшли до нас. Отже, цілком ймовірно, що коріння свята сягають ще ІІ-ІІІ століття. Також, до нас дійшло слово на Преображення Господне святителя Андрія Критського (635-680), в якому сам термін «Преображення» вживається не тільки у його догматичному значенні, але вже й, як назва самого свята. У VIII ст. нові стихири та піснепіння до свята уклали свв. Іоан Дамаскін та Косма Маюмський. Їх використовують у нашій Церкві до цього часу.

Сьогодні свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа має кілька назв, при чому деякі з них мають не церковне, а народне коріння. Часто ще й язичницьке. Наприклад – Яблучний Спас. Не дивлячись на те, що дійсно, в десь свята існує древня традиція освячувати в храмі принесені плоди, на нашу думку, слід категорично відмовитись від вживання подібних словосполучень, оскільки віруючими вони сприймаються по-блюзнірськи. Спас – це Спаситель наш Ісус Христос. А Він не буває ні «яблучним», ні «медовим», ні «маковим». Так можуть говорити або язичники, або богохульці.

Традиція освячувати плоди на Преображення надзвичайно древня. Відомості про це знаходимо ще в 3-му Апостольському правилі. На Сході до цього дня, зазвичай, уже дозрівали злаки та виноград, тому на свято їх приносили до храму для благословення та на знак вдячності Богу за урожай. В тих країнах де не росте виноград, або до цього часу він ще не дозріває, там освячують яблука чи інші плоди. Не можна, також, не помітити тісний символічний зв'язок такого освячення з Євхаристією, де використовується просфора з муки пшениці, та виноградне вино. Деякі богослови вбачають у чині освячення плодів символізм духовного преображення усієї природи Фаворським світлом Божої благодаті.

Автор: прот. Євген Заплетнюк

Please Note!

• Fasting before Holy Communion is required from everyone over seven years of age (Confession age).
• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarets, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Let's Celebrate Ukrainian Independence Day
Let's commemorate the fallen heroes defending Ukraine
Against Russia's Deadly War in Ukraine
Let's commemorate the 90th anniversary of the Holodomor Genocide 1932-33

Ukrainian Independence Day
Flag-raising Ceremony
Binghamton City Hall

Thursday 24 August 2023 at 11:00 am
32th Anniversary
of the Restoration of Ukraine's Independence

See you at the flagpoles outside Binghamton City Hall

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• August 20: Jaclyn Graham
  
• August 23: Nicole Klodowska
  
• August 24: Melodye Onysko
  
• August 25: Jeff Hatala
  
• August 26: Benjamin Hatala

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna,
Melanie, Helen, William, Marion,
Mariann, Jean, Brian, Pipinos, Fr. James

Upcoming Readings

Mon. Aug. 21 – 2 Cor. 5:10-15 ; Mk.1:9-15;
Tue. Aug. 22 – 2 Cor. 5:15-21 ; Mk. 1:16-22;
Wed. Aug. 23 – 2 Cor. 6:11-16; Mk. 1:23-28 ;
Thu. Aug. 24 – 2 Cor. 7:1-10; Mk. 1:29-35;
Fri. Aug. 25 – 2 Cor. 7:10-16; Mk. 2:18-22;
Sat. Aug. 26 – 1 Cor. 1:26-29 ; Mt. 20:29-34;