Mar. 16 – Second Sunday of the Great Lent Tone 5

St. Gregory Palamas the Archbishop of Thessalonica. Synaxis of all Venerable Fathers of the Kyiv Caves. Martyrs Eutropius, Cleonicus and Basiliscus (308). St. Piama, virgin (337), and Sts. Zeno and Zoilus.

Heb. 1:10–2:3; Mk. 2:1-12;
To St.: Heb. 7:26 - 8:2; Jn. 10:9-16;
To Venn.: Gal. 5:22 - 6:2; Lk. 6:17-23;

Liturgy of St. Basil the Great

Mar. 23 – 3rd Sunday of the Great Lent. Adoration of Cross. Tone 6

artyrs Codratus and with him: Cyprian, Dionysius, Anectus, Paul, and others (258). Martyrs Codratus, Saturninus, and Rufinus of Nicomedia (3rd c.). St. Anastasia the Patrician of Alexandria (567).

Heb. 4:14–5:6; Mk. 8:34–9:1;

Liturgy of St. Basil the Great

Апостол і Євангеліє - Gospel and Epistle of the Day

Дивіться у вказівках - See propers here

ADDRESS of His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew to the Ukrainian Diplomatic Corps

and the Local Ukrainian Community in Istanbul on the Third Anniversary of the Russian Invasion of Ukraine
(23 February 2025 – Meatfare Sunday, Church of St. Nicholas, Istanbul)

Beloved Consul General of Ukraine, Your Excellencies, Reverend Fathers, Honourable members of the local Ukrainian community, Beloved spiritual children in the Lord,

Three years have passed since the unjust and devastating invasion of Ukraine by the Russian Federation. During this time, countless lives have been lost, homes destroyed, and entire communities displaced. Families remain separated, cities lie in ruins, and millions have been forced into exile. This war has left deep wounds—not only upon the land but also in the hearts of those who suffer.

As we gather in prayer in this Holy Temple, the spiritual home of the Ukrainian-speaking faithful in this City, we reaffirm the unwavering solidarity of the Mother Church of Constantinople with Ukraine. From the outset, we have condemned this aggression, supported Ukraine's sovereignty, and spoken against imperial ambitions that have no place in today's world. The Holy Great Church of Christ cannot remain indifferent when injustice prevails.

We pray for those who have perished, for the grieving, the wounded, and the displaced who long for home. We recall today's Gospel, reminding us that we serve Christ in serving the suffering, the exiled, and the imprisoned. God does not forget refugees who have lost their homes, families who have been torn apart, and those in captivity. We lift our hearts for children taken from their homes and prisoners of war. May the Lord give solace to their loved ones, sustain them, and bring about their safe return.

Ukraine has endured immense hardship, including the Holodomor, the artificial famine that led to millions of deaths. The people of these historical lands have suffered persecution and systematic attempts to erase their identity. Yet, through every trial, they have remained steadfast, preserving their faith, language, and culture. Today, Ukraine once again fights not only for its territorial integrity but for its very existence.

No force can extinguish the spirit of a people who refuse to be broken. No nation has the right to impose its will upon another, and no power can erase a people's history. Ukraine's sovereignty is not up for debate, nor can it be negotiated away under the guise of diplomacy.

As we continue to entreat our Lord to guide the leaders to find peace, we recognize that true peace cannot be dictated by force or external whims. This process must include Ukraine as an equal participant, affirm its right to exist without fear, and bring healing to a land devastated by combat. We acknowledge the tireless efforts of President Zelenskyy for the defence and protection of Ukraine's sovereignty and integrity.

The international community must not look away or be deceived by false narratives and disinformation. It must not allow oppression to persist or accept compromises that undermine fundamental rights. The future must be built on the firm ground of international law, self-determination, and mutual respect—not coercion and submission.

Today, according to the Orthodox Church's calendar, we commemorate the Last Judgment. This day reminds us that our deeds matter—that we are accountable for how we respond to affliction, wrongdoing, and tyranny. The war in Ukraine is not merely a conflict between nations; it is a moral test for Europe and the entire world. It demands a choice between truth and deception, between justice and oppression. The decisions made today will shape history, determining whether integrity prevails, or cruelty and hate persist.

As we prepare for Holy and Great Lent, a season of reflection and spiritual renewal, we pray for a renewed commitment to truth, reconciliation, and peace. Just as Christ's Resurrection follows His Passion, so too do we believe that Ukraine will rise again, that the darkness of war will not endure, and that the light of righteousness will shine anew.

The Ecumenical Patriarchate remains steadfast in its commitment to Ukraine and its pious people. While hoping for a swift end to the conflict, and the healing of the wounded, we will continue to speak the truth, advocate for justice, and stand beside those who suffer. We anticipate the day when Ukraine and all nations may live in peace, security, and liberty.

May the Lord bless Ukraine with strength and perseverance. May He comfort those who mourn, heal those afflicted, and bring freedom to the captives. May He guide all humanity toward a future where virtue prevails, truth is honoured, and harmony becomes a reality.

God bless you all!

The Teaching of St Gregory Palamas: Theosis is Possible Through the Uncreated Energies Of God

Man is Able to Achieve Theosis

According to the teachings of the Holy Bible and the Holy Fathers of the Church, man is able to achieve Theosis (Deification) because within the Orthodox Church of Christ, the Grace of God is uncreated. God is not only essence, as the West (Roman Catholicism and Protestantism) thinks, He is also energy. If God was only essence, we could not be united with Him, could not commune with Him, because the essence of God is awesome and unapproachable for man. As was written: "Never will man see My face and live" (Exodus 33:20). Let us give a relevant example from things human. If we grasp a bare electric wire, we will die. However, if we connect a lamp to the same wire, we are illuminated. We see, enjoy, and are assisted by, the energy of electric current, but we are not able to grasp its essence. Let us say that something similar happens with the uncreated energy of God. If we were able to unite with the essence of God, we would become gods in essence. Then everything would become a god, and there would be such confusion that, essentially, nothing would be a god. In a few words, this is what they believe in the Oriental religions, e.g. in Hinduism, where the god is not a personal existence but an indistinct power dispersed through all the world, in men, in animals, and in objects (pantheism).

Again, if God had only the Divine essence—of which we cannot partake—and did not have His energies, He would remain a self-sufficient deity, closed within himself and unable to communicate with his creatures.
God, according to the Orthodox Christian theological view, is One in a Trinity and Trinity in One. As Saint Maximus the Confessor, Saint Dionysius the Areopagite, and other Holy Fathers repeatedly say, God is filled with a divine Eros, a divine love for His creatures. Because of this infinite and ecstatic love of His, He comes out of Himself and seeks to unite with them. This is expressed and realized as His energy, or better, His energies.

With these, His uncreated energies, God created the world and continues to preserve it. He gives essence and substance to our world through His essence-creating energies. His is present in nature and preserve the universe with His preserving energies; He illuminates man with His illuminating energies; He sanctifies him with His sanctifying energies. Finally, He deifies (theosis) him with His deifying energies. Thus, through his uncreated energies, Holy God enters nature, the world, and human life.

The energies of God are Divine energies. They too are God, but without being His essence. They are God, and therefore they can deify man. If the energies of God were not Divine and uncreated, they would not be God and so they would be unable to deify us, to unite us with God. There would be an unbridgeable distance between God and men. But as God has the Divine energies, and unites with us by these energies, we are able to commune with Him and to unite with His Grace, without becoming identical with God, as would happen if we united with His essence.

So we unite with God through His uncreated energies, and not through His essence. This is the mystery of our Orthodox faith and life.

If Grace Is Created Then Salvation Rises No Higher Than Moral Improvement

Western heretics cannot accept this. Being rationalists, they do not discern between the essence, and the energy of God, so they say that they cannot speak about man's Theosis (Deification) because God is only essence. For on this basis, how can man be deified when they do not accept that the Divine energies are uncreated, but regard them as created? How can something created deify man, i.e., how can something outside God deify man?

In their fear of falling into pantheism, they do not talk about Theosis (Deification) at all. What then, according to them, remains as the purpose of human life? Simply moral improvement. In other words, if man cannot be deified by means of divine Grace, the divine energies, what purpose does his life have? Only that he becomes better than before, simply to perform moral deeds. We have as our final aim to unite with Holy God Himself. This is the purpose of the creation of the universe. This is what we desire. This is our joy, our happiness, and our fulfillment.

The psyche (soul) of man, who is created in the image and likeness of God, yearns for God and desires union with Him. No matter how moral, how good man may be, no matter how many good deeds he may perform, if he does not find God, if he does not unite with Him, he finds no rest. For Holy God placed within him this holy thirst, the Divine eros (love), the desire for union with Him, for Theosis (Deification), so he has in himself the erotic power, which he receives from his Creator, in order to love truly, strongly, selflessly, just as his Holy Creator falls in love with His world, with His creatures. This is so that with this holy erotic impetus and loving power, he falls in love with God. If man did not have the image of God in himself, he would not be able to seek its prototype. Each of us is an image of God, and God is our prototype. The image seeks the prototype, and only when it finds it does it find rest.

The Light of Tabor and the Challenge of Barlaam

In the fourteenth century, there was a great upheaval in the Church, which was provoked by a Western monk, Barlaam. He heard that Athonite monks talked about deification (theosis). He was informed that, after much struggle, cleansing of the passions, and much prayer, they became worthy to unite with God, to have experience of God, to see God. He heard that they saw the uncreated light that the holy Apostles had seen during the Transfiguration of our Savior Christ on Mount Tabor.

But, having the Western, heretical, rationalistic spirit, Barlaam was unable to perceive the authenticity of these divine experiences of the humble monks, and so, he began to accuse the Athonite monks as though it was they who were deluded, heretical, and idolatrous. In other words he was saying that it was impossible for someone to see the Grace of God, because he knew nothing about the distinction between the essence and the uncreated energy of God.

Then, God's Grace brought out a great and enlightened teacher of our Church, the Athonite St. Gregory Palamas, Archbishop of Thessaloniki. With much wisdom and enlightenment from God, but also from his personal experience, he said and wrote much which taught, in accordance with the Holy Scriptures and the Holy Tradition of the Church, that the light of God's Grace is uncreated; that it is a divine energy. That, in fact, deified men see this light as the ultimate, the highest experience of deification (theosis), and that they are seen within this light of God. This is the glory of God, His splendor, the light of Mount Tabor, the light of Christ's Resurrection and of Pentecost, and the bright cloud of the Old Testament. It is the real uncreated light of God, and not symbolic as Barlaam, and others like him, believed in their delusion.

Subsequently, in three great Synods at Constantinople, the whole Church justified St. Gregory Palamas, declaring that life in Christ is not simply the moral edification of man, but deification (theosis), and that this means participation in God's glory, a vision of God, of His Grace and His uncreated light.

We owe great gratitude to Saint Gregory Palamas, because, with the illumination he received from God, with his experience and his theology, he bequeathed to us the teaching and eternal experience of the Church concerning the deification (theosis) of man. A Christian is not a Christian simply because he is able to talk about God. He is a Christian because he is able to have experience of God. And just as, when you really love someone and converse with him, you feel his presence, and you enjoy his presence, so it happens in man's communion with God: there exists not a simply external relationship, but a mystical union of God and man in the Holy Spirit.

Even now, Westerners consider the divine Grace, or the energy of God, as something created. Unfortunately, this also is one of the many differences that must be seriously taken into consideration in theological dialogue with the Roman Catholics. It is not only the filioque, the primacy of authority, and the 'infallibility' of the Pope which are basic differences between the Orthodox Church and the Papists. It is also the teachings on deification and the divine energies. If the Roman Catholics do not accept that the Grace of God is uncreated, we cannot unite with them even if they were to accept all the other points. For who is able to effect deification (theosis), if divine Grace is something created, and not an uncreated energy of the All-Holy Spirit?

By Archimandrite George, Egoumenos (Abbot) of the Holy Monastery of Gregoriou, Mount Athos, Greece

Основні положення вчення святого Григорія Палами

Григорій Палама перший, хто системно поєднує теоретичний аналіз обожнення з живим досвідом духовних практик. Шлях до обожнення — це преображення. Але як цього досягти? Обоження –   термін, що означає обоження людської природи на шляху християнського аскетичного досвіду, єдиною ціллю якого є поєднання з Богом і уподібнення до  Нього. Обоження – це участь людини у божественному житті тобто сопричастя життя через божественну сутність. Цей термін вказує на онтологічний аспект людського існування. Людина створена "на образ і подобу" Божу, тому у своїй людській природі має здатність до обоження. Григорій Палама  використовував обоженню тотожний термін богопричасний. 

"Григорій Палама висвітлює вчення про вічносяючі енергії, які таїнственно виливаються з Божественної сутності, до якої наближає молитва,через яку кожен може наблизитись до Бога,тобто обожитися" (В. Веніамінов)

"Царство Боже є уділенням людини по благодаті того, що Бог має по природі. Бог дає можливість повністю увійти в себе і дає людям повноту своєї слави і сяйва, так, що  неможливо відрізнити його від святих, які подібно прозорому повітрю є наповнені світлом" ("О божественном……" )

Палама визначає основну мету християнства. Абсолютно непізнаний трансцендентний Бог дає людині можливість  цілковито і реально брати участь у його житті через  божественні енергії. Таким чином кожна людина покликана стати сопричасною божественному життю і обожуватися дією  Божої  благодаті, що є Божим задумом для людини. Існування в Бозі нетварної сутності і енергій  не тільки не вводить складеність в природу Бога, але навпаки включає людину у таїнство спасительної ікономії Бога у світі, що здійснюється в Божественних енергіях. Таким чином можемо говорити про нетварність Божественної благодаті, яка преображає тих, хто є тварним за своєю природою, роблячи їх безконечними, безначальними, всесильними. Людина виходить із своєї тлінної природи і стає безсмертною, нетлінною і вічною, а отже Богом по благодаті.

"Благодать обоження перевищує природу…. і за її посередництвом Бог у всій своїй повноті переміщується у тих, хто цього достойний. Так і святі мешкають в Бозі вповні і взамін отримують найвищу нагороду — самого  Бога. Він з"єднаний з ними, як душа з"єднана з тілом, вважає їх своїми власними членами і повинен мешкати в їхньому тілі через ізостатичне усиновлення, через дар  і благодать Святого Духа"(Тріади) .

За словами Симеона Нового Богослова " І засяє, як сонце благодать Твоя, Боже мій, благодать Святого Духа у всіх святих, і засяєш серед них ти — неприступне сонце,і всі будуть освітлені в міру віри, діяльності,надії і любові,очищення і просвітлення від Духа  Твого ."

Кінцеве рішення щодо концепції Григорія Палами про розрізнення між  божественною сутністю та енергіями, було  сформульоване на Константинопольському Соборі в 1351 році у таких основних  пунктах:

У Бозі існує розрізнення між сутністю і енергіями чи енергією.

Божественна енергія є несотвореною.

Це розрізнення між несотвореною сутністю і несотвореною енергією в жодному разі не порушують божественну простоту; нема складеності в Бозі.

Термін "божество" можна застосовувати не лише до божественної сутності, але і до енергій.

Сутності належить певний пріоритет, або вищість у відношенні до енергій, в тому сенсі, що енергії походять від сутності.

Людина може брати участь і божественних енергіях, але не в божественній сутності.

Божественні енергії можуть бути досвідчені людиною у формі світла, яке мо- же бути відчуте очима людини і є в собі нематеріальне і несотворене.

Григорій Палама в своєму вченні вказує на те, які дії передбачають у собі момент богопричасності людської особи.

Перше це – очищення, покаяння, яке за Паламою відбувається  через подолання пристрастей. Бо головна причина зла – пристрасті — Енергія, яка прагне до чогось світського (предмету, стану, положенню). Коли людина допускає, щоб у її серці розвивались пристрасті, вона згодом стає їх рабом. Можна окреслити пристрасть, як рабство. Аскетика пристрасний стан людини називає протиприродним тому,що при цьому особа втрачає можливість прогресувати в духовності та відчувати благодать. Максим Ісповідник називає пристрасть хворобою волі,що пов"язана з втратою та обмеженням свободи.
Як  боротися з пристрастями, якими методами — аскетичні практики, ісихазм.
Григорій Палама – вчитель ісихазму, а суть ісихії полягає у цілковитому відкинені світських турбот і прагнень. Такий стан осягається через цілковите усамітнення і мовчання, за посередництвом безперервного покаяння, безперестанних сліз, постійній  пам"яті про Бога і смерть.

Наступним аспектом молитви є цілковитий спокій серця,очищення ума та безмовність. Така духовна діяльність називається ісихією, яка стала визначною у вченні про молитву у східному християнстві. Вона є безперестанним служінням та стоянням перед Богом,а сам ісихаст є тільки тим, хто спілкується тільки з  Богом і безперестанно молиться до  Нього; "ісихаст це той, хто прагне заключити безтілесне в тілесному житлі."

"Перебуваючи в молитві без їжі та дихання,за приписами  отців, подвижники вводять свій ум в себе. І так через таку налаштованість до божественного єднання, робляться достойними таїнств єдиного невимовного духовного дару молитви, який безперестанно з ними перебуває. Через це приводить ум вибранця до інтимного єднання, і він випромінює святу радість"(Тріади).

Палама розглядає  людину як єдине ціле з її духом, душею і тілом. Душа не може молитись сама.

Святитель твердить, що "існує така спільна енергія для душі та тіла, справді добрий і святий Божий дар, який дарує душі божественне просвічення, визволяє її від злих пристрастей та перетворює їх в чесноти" (Тріади").

Що ж стосується душі,то у своїх "Тріадах" Палама наголошує, що "тільки чистота пристрасної частини душі, через безпристрасність, дієво відділяючи ум від  усього в світі,через молитву з'єднує його з духовною благодаттю, в якій він починає осягати Божественні просвітлення, які роблять його подібним до ангелів та Бога".

Посилаючись на преподобного Максима Ісповідника, Палама робить свого роду символічне визначення пристрастей: "Господнє тіло, яке було підняте на хресті, стає символом нашого, прибитого цвяхами пристрастей,тіла,а Йосиф, (який знімав Спасителя з Хреста), є символом чесноти і віри".

У трактаті до Ксенії "Про пристрасті та чесноти" Палама подає їхню схему. Першою чеснотою він визначає прагнення любові, а пристрасть, яка являється коренем всього зла — сріблолюбство; потім він називає славолюбство, яке веде до породження найтонших та найменш виліковних недуг – само впевнення та лицемірства; третьою є пристрасть до обжерливості.

Григорій Палама розглядає дію молитви з трьох сторін – "молитва як спосіб боротьби з пристрастями", "молитва як заспокоєння душі","молитва як джерело, яке з'єднує вірного з Богом". Про конкретні способи молитви, як практики спокою серця, безмовності та очищення ума Палама детально говорить у "Тріадах":

"Якщо у справді, умному молінні потрібно не впадати у пристрасний стан і потрібно припинити прив'язаність до байдужих речей, саме тільки через такий спосіб можна досягнути необтяжливої та чистої молитви, а ті, які ще не досягли цієї ступені, проте прагнуть до неї, повинні спочатку піднятися над насолодами, цілком визволитись від пристрасної одержимості, а з другого боку поставити розважливість над лукавими пристрастями, які коливаються у розумовому світі. Саме це значить піднятися над насолодами. Якщо ми досягнемо цього рівня, то зможемо крайчиком уст спробувати умної молитви."

Важливо зосередити ум в серці, в якому звершується молитва. Тому Палама називає молитву досконалих "перш за все умним діланням". Це так звана практика душевно-тілесної молитви. Для досягнення повного зосередження ума в серці і більш глибокої молитви, ісихасти годинами сиділи притиснувши підборіддя до грудей та дивлячись на пупок, і творили мовчки,"єдиним порухом серця", молитву, яка складалася з одної фрази – "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!"

Вони також намагались затримувати дихання, що допомагало уникнути розсіювання ума і можливість більше зосередити його в серці". Проте Палама не наголошує на тому, що сама техніка є найважливішою, "вона потрібна для початківців"(Тріади"). Він закликає зосереджуватись на сходження ума в серце, при тому наголошує, "безпристрасна душа через молитву єднає людину з божественною благодаттю".

Але передумовою сходження ума в серце подвижник "повинен сильним покаянням та напруженою боротьбою очистити свій ум від гордості та лукавства, а вже опісля для нього почнеться процес пізнавання себе"(Тріади"). Бо однією з суттєвих ознак досконалості людини є вміння творити чисту молитву, яка "залежить від чистоти серця та ума".

Палама говорить про "умне чуття". Цим поняттям, твердять богослови, він висловлює можливість бачення апостолів тілесними очима через благодать Світла, яке випромінював Христос на горі Фавор під час Переображення.
Загалом умне чуття визначається можливістю людини сприймати благодать Божу.

Палама в "Тріадах" пише, що саме ним людина здатна відчути "духовне тепло солодкість та благодатні сльози радості". Для досягнення такого стану, потрібно "заспокоїти будь-яку діяльність ума, полишити все суще, залишити все, що затримує ум внизу, з'єднатися з вищим світом та чистим і наповненим благодаттю серцем споглядати світло, яке є єднанням та обоженням. При цьому тіло також дає можливість оточуючим відчути, що у людині внутрішньо відбувається дія Божої благодаті"(Тріади).

Варто зазначити, що практикування безперервної молитви, це справа не лише монашества. Ігумен Харитон у збірнику про Ісусову молитву вказує на те, що Палама заохочує кожного до практикування умної молитви…:

"всі ми християни маємо обов'язок завжди перебувати в молитві…. а це ми завжди можемо зробити, якщо виявимо таке бажання. Бо коли ми працюємо, ходимо, їмо чи п'ємо, – завжди умом одночасно можемо молитися."

У викладці основних положень вчення Григорія Палами використані праці відомих сучасних богословів Г.Мандзаридиса та  Й.Мейендорфа, які дослідили  аскетичне і богословське вчення цього святого.

Автор: Марчук Лариса, журналіст, оглядач журналу "Віче".

Thank you!

Thank you to the wonderful pyrohy working crew. God bless you!

Pysanky class

Sunday start time is following Divine Liturgy and church school. Tuesday from 5:45 PM to 7:45 PM (unless you hear otherwise from Julie)

Sunday, 3/16
Tuesday, 3/18
Sunday, 3/23
Tuesday, 3/25
Sunday, 3/30
Tuesday, 4/1
Sunday, 4/6

A sign up list is made available to provide a light Lenten lunch on Sundays.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarettes, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• March 16: James Kaspryk
  
• March 16: Gary Dobransky
  
• March 16: Dan Matias
  
• March 22: Taras Moroz

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

John, Rose, Bob, Nadine, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Pipinos

Upcoming Readings