Jan. 14 – The Circumcision Of Our Lord Jesus Christ

Sunday after Nativity and before Theophany. St. Basil the Great, archbishop of Caesarea in Cappadocia (379). Martyr Basil of Ancyra (362). St. Emelia, mother of St. Basil the Great (375).

Sunday before Theophany - 2 Тim. 4:5-8; Mk. 1:1-8
To Circumcision: Col. 2:8-12; Lk. 2:20-21, 40-52
To Saint: Heb. 7:26 - 8:2; Lk. 6:17-23

Liturgy of St. Basil the Great.

Jan. 18 - Strict Fast Day

Jan. 19 – The Holy Theophany Of Our Lord, God, And Savior Jesus Christ. Baptism Of The Lord

Titus 2:11-14–3:4-7; Mt. 3:13-17

Blessing of Water:
1 Cor. 10:1-4; Mk. 1:9-11;

Liturgy of St. John Chrysostom.

Jan. 20 – Synaxis of the Holy Glorious Prophet, Forerunner and Baptist, John

Ephes. 6:10-17; Mat. 4:1-11
Acts 19:1-8 Jn. 1:29-34

Апостол

До 2 Тимофія 4:5-8

Сину Тимофіє, ти будь пильний в усьому, перенось скорботи, роби діло благовісника, виконуй служіння твоє. Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав. Подвигом добрим я подвизався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в день той; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його.

До Колосян 2:8-12

Браття, глядіть, щоб хто не звабив вас філософією й пустою оманою, за переказом людським, за стихіями світу, а не за Христом; бо в Ньому живе уся повнота Божества тілесно, і ви маєте повноту в Ньому, Котрий є глава всякого начальства і власті. В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим; будучи поховані з Ним у хрещенні, в Ньому ви і разом воскресли вірою в силу Бога, Котрий воскресив Його з мертвих.

До Євреїв 7:26 - 8:2

Браття, такий і повинен бути у нас Первосвященник: святий, непричетний злу, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес. Котрий не має потреби щоденно, як ті первосвященники, приносити жертви спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого. Бо закон поставляє первосвященниками людей, котрі мають немочі, а слово клятвенне, після закону, поставило Сина, навіки досконалого. Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященника, Котрий сів праворуч престолу величі на небесах і є священнослужитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не людина.

Євангеліє

Від Марка 1:1-8

Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого, як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1). Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3). Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів. І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої. Іоанн же носив одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, і їв акриди та дикий мед. І проповідував, кажучи: за мною йде Сильніший мене, в Якого я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його; я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

Від Луки 2:20-21, 40-52

Пастухи ж повернулись, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім'я Ісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі. Дитя ж зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому. Щороку батьки Його ходили до Ієрусалима на свято Пасхи. І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Ієрусалима на свято. Як скінчилися дні свята, і вони повертались, Отрок Ісус залишився в Ієрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його, а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих і, не знайшовши Його, повернулись до Ієрусалима, шукаючи Його. Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і запитував їх; усі, хто слухав Його, дивувались розумові і відповідям Його. І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе. Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? хіба ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму? Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

Від Луки 6:17-23

І, зійшовши з ними, став Він на рівному місці, і багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї та Ієрусалима і приморських місць Тирських і Сидонських, що прийшли послухати Його і зцілитися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і зцілялися. І весь народ шукав, щоб доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. Блаженні ті, що голодні нині, бо насититесь. Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди, і коли відлучать вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім'я ваше заради Сина Людського. Радійте в той день і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили з пророками батьки їхні.

Who was St. Basil the Great?

Early life and education

St. Basil, born in 329 CE in what is now known as Kayseri (then Caesarea Mazaca), hailed from Cappadocia, an Asia Minor province of the Roman Empire. He was the child of Basil the Elder and Emily, often referred to as Emilia or Emmelia. Their family, both noble and affluent, boasted lineage that could be traced back to Pontus's ancient monarchs. Basil's father, recognized as a distinguished lawyer and rhetorician in Caesarea, enjoyed the respect of both the emperor and the governor. On the other hand, his mother Emily was deeply devout, inheriting her Christian faith from her mother, Macrina the Elder, a martyr during Emperor Diocletian's reign.

Of the ten children in the Basil family, St. Basil was the eldest, with five of his siblings passing away during infancy. The surviving members were Macrina, Naucratius, Gregory, Peter, and Theosebia. Macrina, the eldest sister, played a pivotal role in guiding her brothers, including Basil, towards a life of asceticism. Naucratius, once a budding lawyer, chose to live as a hermit but tragically lost his life in a hunting mishap. Gregory rose to prominence as the bishop of Nyssa and a distinguished theologian, while Peter became the bishop of Sebaste, known for his unwavering defense of orthodoxy. Lastly, Theosebia served as a deaconess and was a pillar of support in Basil's ministry.

Basil's foundational education was shaped by the teachings of his father and grandmother, Macrina. They instilled in him the tenets of Christian virtues and the Scriptures. Furthering his education in Caesarea, Basil delved into rhetoric, grammar, philosophy, and law, guided by the era's leading educators. His readings spanned the works of classical greats like Homer, Plato, and Aristotle, fostering in him a profound appreciation for literature. His eloquence and literary prowess garnered admiration from peers and scholars alike.

In 351 CE, St. Basil departed from Caesarea, setting his sights on the esteemed learning institutions of Constantinople, the heart of the Eastern Roman Empire. It was here that he immersed himself in the teachings of Libanius, the era's preeminent rhetorician. Interestingly, Libanius once remarked that Basil could have been his successor, had he not been so devoted to Christianity. During this period, Basil also crossed paths with Julian. While initially classmates and friends, Julian's trajectory led him to the throne as an emperor, where he notably sought to revive paganism.

By 353 CE, St. Basil's quest for knowledge led him to Athens, renowned as the ancient world's epicenter of culture and learning. It was in this city that he formed a deep bond with Gregory of Nazianzus, a relationship anchored in their shared defense of the orthodox faith. They not only shared accommodations and academic pursuits but also built a fellowship circle that counted future bishops and saints among its members. This illustrious group included figures like Julian of Cappadocia, Eusebius of Samosata, Theodore of Tyre, and Amphilochius of Iconium. Together, they delved into diverse subjects ranging from rhetoric and philosophy to astronomy and theology, studying under esteemed scholars like Himerius, Prohaeresius, and Eubulius. The duo also took time to explore Athens' iconic landmarks, marveling at the architectural and artistic grandeur.

After an enriching five-year stint in Athens, St. Basil, in 356 CE, felt the call to return to his native land. By this time, he had garnered a reputation as one of the most astute and articulate scholars of his age. His time in Athens had not only honed his academic prowess but also deepened his Christian faith. Immersing himself in the writings of revered Church Fathers like Origen and Athanasius, St. Basil underwent a profound spiritual transformation. This evolution of spirit culminated in him forgoing worldly aspirations to wholeheartedly serve God.

Monastic life and travels

In 356 CE, after his enriching sojourn in Athens, St. Basil made his way back to Cappadocia, fueled by aspirations of a distinguished secular career in law and oratory. His return was met with much anticipation, as his kin and acquaintances held high expectations of his imminent success in the public sphere. The renowned Libanius, seeing potential in Basil, even extended an offer to him to teach alongside him in Antioch, aiming to bolster the institution's appeal with Basil's presence.

Yet, a transformative encounter awaited St. Basil. Upon visiting his sister Macrina in Annesi, he found her leading a monastic community alongside their mother, Emily, which they had founded following the passing of their father. Macrina, invoking the spiritual commitments they had made in their youth, made a compelling case for Basil to set aside his secular ambitions in favor of a life devoted to God. Further, she introduced him to her spiritual mentor, Gregory Thaumaturgus, known as Gregory the Wonderworker. A disciple of Origen, Gregory Thaumaturgus was the esteemed bishop of Neocaesarea at the time.

Profoundly touched by Macrina's conviction and dedication, St. Basil experienced a pivotal change of heart. Choosing a life of simplicity and devotion, he distributed his belongings to those in need and became a part of the monastic community at Annesi. Embracing a disciplined routine encompassing prayer, fasting, manual work, scholarly pursuits, and acts of charity, St. Basil began penning his inaugural monastic guidelines, drawing inspiration from the Holy Scriptures and the wisdom of the Church Fathers.

After his brief stay at Annesi, St. Basil embarked on a pilgrimage to Egypt, Palestine, Syria, and Mesopotamia to immerse himself in the monastic practices of those regions. He was particularly struck by the devout asceticism of the Egyptian monks, who chose a life of solitude or lived in small desert communities. His journey also took him to renowned monasteries in Coelesyria, including those established by Eusebius of Emesa and Eustathius of Sebaste. Along the way, he had the privilege of engaging with eminent theologians and bishops of the East, such as Athanasius of Alexandria, Didymus the Blind, and Cyril of Jerusalem.

By 357, when St. Basil returned to Cappadocia, he was enriched with a treasure trove of monastic insights. Drawing from his travels, he founded multiple monasteries across Pontus, Cappadocia, and Armenia, garnering a large following of disciples. He took it upon himself to refine his monastic guidelines, resulting in the creation of the Longer Rules and the Shorter Rules. Rooted in the teachings of the Scripture, longstanding tradition, and reason, these rules meticulously outlined the daily routines of the monks—encompassing worship, labor, learning, and acts of charity. Central to his guidelines was the emphasis on the virtues of community living, obedience, humility, and love.

The impact of St. Basil's monastic framework was far-reaching. His rules became the cornerstone of Eastern monasticism, being embraced by monastic communities from Asia Minor to Egypt. Furthermore, his principles left an indelible mark on subsequent monastic thinkers and reformers, including John Cassian, Benedict of Nursia, Theodore of Studion, and Symeon the New Theologian. Owing to his contributions, St. Basil is celebrated as the pioneer of communal monasticism in the East.

Життя і діяльність Василія Великого

Святий Василій народився 330 року в Неокесарії Понтійській. Походив зі щиро християнської родини: його дідусь по лінії батька був мучеником за віру, бабу, батька (Василія), матір Емелію, братів Григорія й Петра, а також сестру Макрину проголосили святими. їхня родина, що належала до суспільної еліти того часу, розуміла вартість і потребу освіти. Василій спочатку навчався в Неокесарії під керівництвом свого батька, що викладав риторику, а згодом — в Кесарії Кападокійській, у Константинополі й, близько п'яти років, — в Атенах. Там він заприязнився з Григорієм із Назіянзу (Григорієм Богословом). У цих містах він також ґрунтовно вивчив грецьку й елліністичну філософію, зокрема платонізм, неоплатонізм і стоїцизм. Крім того, тут Василій добре засвоїв науку християнства. Переживання, пов'язані зі смертю його брата, й розпач матері вплинули на важливі життєві рішення Василія. Після закінчення навчання він приймає хрещення і починає думати про чернече життя. У той час Василій зближується з Євстахієм зі Себасти та його монастичною спільнотою, яка, щоправда, перебуває під впливом енкратизму (прихильники суворого аскетизму, витвореного на основі юдейсько-християнських традицій, та гностицизму). Через це Василій ставився до нього доволі стримано. Він насамперед старався пізнати й глибше зрозуміти принципи монастичного життя, що тоді існували.

З цією метою вирушає до Єгипту, Палестини й Сирії, щоби безпосередньо познайомитися з дуже поширеним тоді явищем еремітизму й монастицизму. Там Василій налагоджує зв'язки з еремітами й кеновітами, знайомиться з принципами їхніх організацій, дисципліни, вивчає їхні правила та набуває досві-ду, живучи разом з ними. Після повернення він покидає суспільне життя й оселяється в родинному маєтку в Аннесі. Тут разом із родиною та приятелями пробує займатися монастичною аскезою. У 364 році його висвячують на священика, а в 370 році — на єпископа Кесарії й митрополита Кападокії. Близько 373 року Василій стає моральним провідником східного єпископату. Як єпископ у своїх виступах і в письмових творах, в проповідях і гоміліях порушує догматичні й моральні теми. Оскільки деякі єпископи та інші особи виявляли прихильність до енкратизму, аріянізму й неосабеліанізму (мода- " лізму), Василій опрацював і видав для вірних моральні правила, а згодом догматичні трактати, наприклад: "Про Пресвяту Тройцю", "Про Святого Духа". Крім того, він писав про аскетизм та монаше життя. Особливо важливі два види його правил для ченців: "Правила, викладені ґрунтовно" (часто їх називають "Довші правила" або "Великі правила"), що нараховують вказівок, і "Глави правил, викладені стисло", що складаються з 318 правил. Хоча ці твори й називаються правилами, але вони, однак, не є системним кодексом правил для монахів .

Непересічність єпископа з Кесарії стає ще очевиднішою, якщо взяти до уваги ширший контекст ситуації Церкви в IV столітті. Після трьохсот років переслідувань християнство разом зі свободою отримало численні права й привілеї. Це спричинило масовий приплив людей до Церкви, однак, на жаль, здебільшого без належної попередньої підготовки. Внаслідок цього люди почали менш суворо дотримуватися християнських звичаїв, правил повсякденного життя, через що певною мірою знизився рівень моральності. В цей критичний момент діяльність Василія Великого була скерована на те, щоби побороти такий стан. А робив він це, закликаючи людей до справжнього євангельського життя. У задумах єпископа з Кесарії повернення до євангельського радикалізму мало набути характеру широкого християнського руху.

Творець нової форми монастичного життя

Єпископська й письменницька діяльність Василія мала великий вплив на активізацію й розвиток християнського життя, зокрема монастичного, насамперед на Сході, а згодом і на Заході. У своїх повчаннях він наголошував на тому, що всі групи християн однаковою мірою зобов'язані жити згідно з Божими заповідями, і всі, без винятку, покликані до досконалосте. Духовному життю Василій дав солідний біблійний та філософський доктринальний фундамент. З елліністичної спадщини він узяв усе, що було в ній цінного і не суперечило науці Христа й Церкви. А монастичному життю, яке вже існувало в східній частині Малої Азії, надав нового характеру. Зокрема, він запропонував інтегральне поєднання контемпляційного життя з апостольською діяльністю. Завдяки грунтовним знанням, глибокому й всебічному вивченню Святого Письма, а також умінню виголошувати влучні повчання він здобув величезний авторитет серед сучасників. На відміну від правил Пахомія та його стилю чернечого життя, Василій пропонує життя в значно менших спільнотах (кількадесят осіб). Його наука відзначається розсудливістю, поміркованістю, розумінням щодо інших. Натомість Пахомій був ригористичнішим і формальнішим. Василій заохочує до харитативної діяльності задля вбогих.

Творчість Василія в контексті інших каппадокійських Отців Церкви

Святий Василій разом із Григорієм з Ниси та Григорієм із Назіянзу складають "трійцю великих кападокійських Отців Церкви". Найстаршим з-поміж них був Василій. Надзвичайно промовистим є зіставлення їхніх імен і дат: усі вони народилися в 330-350 роках, усі жили в той самий час і мали неабиякий вплив один на одного, у результаті чого утворили дуже характерну групу; усі троє постають як високоосвічені богослови, великі й сильні особистості. Долі їхні виразно індивідуальні, але мають дуже багато спільних рис, через що можна говорити про їхній певний спільний портрет. Усі троє походять зі щиро християнських родин. Свята бабуся, святі батьки, а також особи, з якими вони мали зв'язки, формували особливу атмосферу, в якій народжувалися й виростали діти. Головним елементом, що формував цю атмосферу, була глибока побожність. Ця риса проявлялася в частій молитві, розважаннях Святого Письма, в підпорядкуванні в житті волі Божій. Молитва була постійною складовою частиною дня. Григорій згадує, що молилися, "встаючи з ліжка, розпочинаючи працю, сідаючи до трапези чи встаючи від неї, йдучи на спочинок". Найчастіше промовляли уривки Псалмів. Той самий Григорій згадує, що з дитинства мати "годувала" їх біблійними історіями. У дорослому віці справи віри стали предметом довгих родинних розмов. Деякі з них було записано, й вони увійшли до богословської літератури. У такий спосіб передавалася віра. Саме завдяки цьому єпископ Василій міг пізніше сказати: "Поняття Бога я перейняв від моєї побожної матері й бабусі Макрини. Я зберіг його без змін і дбав про його поглиблення. А коли здобув знання й став цілком свідомою людиною, то тільки вдосконалював ті принципи віри, які вони мені передали". Глибока віра батьків знаходила вираз у шляхетному й жертовному житті задля ближніх. Пізніше приятель Василія скаже про нього, що доброчинний приклад шляхетного життя він узяв з дому, бо на таке життя "дивився від найранніших літ". Той самий автор згадує, що Емелію та Василія Старшого "шанували", а "годування жебраків, надання притулку чужим, самообмеження, віддавання Богові податку з маєтку — про що мало хто тоді дбав" (Григорій з Назіянзу) — було для них чимось природним. Цей приклад згодом дасть плоди. Василій стане одним із найбільших впроваджувачів багатьох харитативних ініціятив у життя. Григорій з Ниси, який був рідним братом Василія, водночас уважав його "своїм учителем і батьком", а також називав його "чудом цілого світу і правзірцем філософа". Натомість Григорій із Назіянзу був одним із найближчих приятелів Василія ще з часів навчання в Атенах. Вплив Василія на інших кападокійських Отців Церкви був дуже великим, хоча всіх трьох Церква проголосила святими, а їхню діяльність називають золотим періодом в історії Церкви. Василія характеризують як видатного церковного політика, захисника правовірності та душпастиря. Григорія з Ниси вважають богословом, а Григорія з Назіянзу називають містиком.

Наступні покоління визнали Василія винятковою постаттю через його особисту святість і душпастирську діяльність, що охоплювала дуже багато аспектів. Зокрема, до неї належить його письменницька творчість, а саме — догматичні й аскетичні твори, гомілії, листи, а також суспільно-харитативна активність. У кожній із названих форм його діяльності проявлялися специфічні риси його духовного образу.

Твори Василія Великого

Історія творів Василія була довготривалим процесом, він створював їх не в тиші келії, а поступово, в міру здобування досвіду. Василій був уважним спостерігачем і реагував на конкретні справи, що відбувалися навколо, потім, з плином часу, доповнював написане новими сюжетними лініями, темами й думками. Зібрання творів, як це випливає з дослідження Й. Ґрібомонта, формувалося у кілька етапів .

Першим твором Василія були "Моральні правила", написані близько 360 року, коли він разом із Григорієм із Назіянзу перебував у понтійській пустелі. Твір складається з 80 правил. Перші з-поміж них розповідають про навернення й покуту, а останні — про поєднання з Богом, об'єднуючи в такий спосіб два протилежні моменти духовного життя. Близько 377 року Василій об'єднав "Моральні правила" зі вступами та "Великим Аскетіконом" і видав як одну збірку під назвою "Нарис аскези" та надіслав її ченцям у Понті, до яких не міг приїхати.

Таким чином аскетичні твори Василія охоплюють писання, що з'являлися з-під його пера протягом кількох десятків років, зокрема твори, написані під час його перебування над рікою Ірис близько 360 року, тобто після закінчення навчання й подорожей. Натомість "Великий Аскетікон", який Василій закінчив писати в останніх роках життя, містить зріле богослов'я духовного життя, що з часом поширюється на цілий християнський Схід.

Ідеал християнина, який Василій зобразив в аскетичних творах, — це людина, вільна від гріха, духовно зріла, цілісна, що живе згідно із заповідями, вміє молитися, обожествлена, з'єднана з Богом. В основі такого стилю життя лежить момент усвідомлення власної гріховності, а після цього — сильне прагнення звільнитися з такого стану. Відкинення гріха, відмежування від нього, згідно з доктриною Василія Великого, є зворотним моментом зміни, що триває й оновлюється протягом усього життя та метою якої є поєднання з Богом.

Василій застерігає від крайнощів. Небезпечним є надмірний спіритуалізм, як також завелика увага до тілесного виміру життя. Він віддає перевагу розумній стриманості та збереженню відповідних пропорцій.

У творах суто догматичного характеру, до яких належить глобально "Відповідь на апологію безбожного Евномія", Василій порушує питання співіснування з Отцем Божого Сина і Святого Духа, протиставляючи цю проблему аріянській доктрині Евномія з Кизіроса, який твердив, що Син не подібний на Отця. Василій першим дає означення Пресвятій Тройці — єдина природа, три особи. У "Трактаті про Святого Духа", що написаний близько 375 року, він виступає як захисник божественності Святого Духа від прихильників Македонія і вводить тлумачення нової доксології — "Слава Отцю і Сину, і Святому Духові", – впроваджуючи її до Літургії, щоб таким чином підкреслити рівність Осіб Пресвятої Тройці.

Листи Василія є своєрідним щоденником його переживань і життєвого досвіду. Завдяки своєму особистісному характерові вони представляють автора в контексті суспільно-політичних і церковних подій того часу. Збереглося 365 листів. Багато з них викликають сумніви щодо їхньої автентичності, однак є надзвичайно цінним джерелом для пізнання історії Церкви в ІV столітті. їх вважають шедеврами християнської епістолографії. Листи Василія дуже різноманітні за своєю формою, їх можна поділити на: догматичні, канонічні, пастирські, моральні, аскетичні, ті, в яких висловлено співчуття, та ті, метою яких є певне втручання. У всіх них Василій виступає як розсудливий провідник і порадник, як людина, що мислить надзвичайно масштабно.

Annual Parish Meeting

is set for 28 January, 2024.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• January 14: Matthew Ranieri
  
• January 14: Nicholas Ranieri
  
• January 14: Michael Gulachok
  
• January 15: Bob Rucky
  
• January 17: Colleen Whitney
  
• January 18: Paul Marra
  
• January 19: Crew Brown
• January 19: Liliia Kapytsia

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, Helen, William, Marion,
Mariann, Jean, Brian, Pipinos,
Fr. James, Scott, Andriy,
Nicholas, James

Upcoming Readings

Mon. Jan. 15 – 1 Pet. 2:21 – 3:9; Mk. 12:13-17
Tue. Jan. 16 – 1 Pet. 3:10-22; Mk. 12:18-27
Wed. Jan. 17 – 1 Pet. 4:1-11; Mk. 12:28-37
Thu. Jan. 18 – 1 Cor. 9:19-27 ; Lk. 3:1-18
Fri. Jan. 19 – Titus 2:11-14–3:4-7; Mt. 3:13-17
Sat. Jan. 20 – Acts 19:1-8 Jn. 1:29-34