June 15 – 1st Sunday after Pentecost. Tone 8

ВСІХ СВЯТИХ. ALL SAINTS. St. Nicephorus the Confessor, patriarch of Constantinople (828). Great-martyr John the New of Suceava (1332)

Heb. 11:33–12:2 ;
Mt. 10:32-33, 37-38–19:27-30;

The last day before the Apostolic Fast
День перед Петровим Постом

June 22 – 2nd Sunday after Pentecost. Tone 1

Всіх Святих України. All Saints of Ukraine. St. Cyril, archbishop of Alexandria (444). Five nuns beheaded in Persia: Martyrs Thecla, Mariamne, Martha, Mary, and Enmatha (346).

Rom. 2:10-16 ; Mt. 4:18-23;
Heb. 11:33–12:2 ; Mt. 4:25 - 5:12;

Апостол і Євангеліє - Gospel and Epistle of the Day

Дивіться у вказівках - See propers here

St. Paisios of Mount Athos

Our venerable and God-bearing Father Paisios of Mount Athos (July 25, 1924 – July 12, 1994), also known as Elder Paisios (Greek: Γέροντας Παΐσιος ο Αγιορείτης), was a monastic of Mount Athos. An ascetic, he was known by his visitors for his gentle manner and acceptance of those who came to receive his advice, counsel, and blessing. His words of counsel continue to be published. Elder Paisios was canonized on January 13, 2015, by the Holy and Sacred Synod of the Ecumenical Patriarchate of Constantinople.

Arsenios Eznepidis was born on July 25, 1924, to pious parents in the town of Farasa, Cappadocia of Asia Minor, shortly before the population exchange between Greece and Turkey following the Greco-Turkish War of 1919-1922. Arsenios' name was given to him by St. Arsenios the Cappadocian, who baptized him, named the child for himself and foretold Arsenios' monastic future. Very shortly after his baptism the young Arsenios and his family were forced to leave Asia Minor in accordance the peace Treaty of Lausanne. St. Arsenios guided his flock along a 400-mile trek to Greece. The Eznepidis family finally settled in the town of Konitsa in Epirus in northwestern Greece. As he had prophesied, St. Arsenios reposed forty days after the group settled in Greece, leaving, as his spiritual heir, the infant Arsenios. Arsenios grew up in Konitsa and learned carpentry after completing intermediate public school.

During the civil war in Greece following World War II, Arsenios served as a radio operator. While concerned about his compatriots who had family, he didn't worry for himself because he was single and had no children. He was noted for his bravery, self-sacrifice and moral righteousness. After the civil war ended, he wanted to enter a monastic life, but had to consider his sisters, who were as yet unmarried. By 1950, he had provided for his sisters' future and was free to begin his monastic vocation.

He arrived on Mount Athos in 1950, first to Fr. Kyril, the future abbot of Koutloumousiou Monastery, and then to Esphigmenou Monastery. In 1954, Arsenios, having been a novice for four years, was tonsured a monk and was given the name Averkios. He was a conscientious monk, finding ways to both complete his obediences (which required contact with others) and to preserve his silence, so as to progress in the art of prayer. He was always selfless in helping his brethren. He was unwilling to rest while others worked (though he may have already completed his own obediences) as he loved his brothers greatly and without distinction. In addition to his ascetic struggles and the common life in the monastery, he was spiritually enriched through the reading of soul-profiting books. In particular, he read the lives of the Saints, the Gerontikon, and especially the Ascetical Homilies of St. Isaac the Syrian.

Soon after his tonsure, monk Averkios left Esphigmenou and joined the then idiorhythmic brotherhood of Philotheou Monastery, where his uncle was a monk. He placed himself under obedience to the Elder Symeon, who gave him the Small Schema in 1956, with the new name Paisios. Fr. Paisios dwelt deeply on the thought that his own spiritual failures and lack of love were the cause of his neighbor's shortcomings, as well as of the world's ills. He harshly accused himself and pushed himself to greater self-denial and more fervent prayer for his soul and for the whole world. He also cultivated the habit of seeking the "good reason" for a potentially scandalous event and for people's actions. In this way he preserved himself from judging others. For example, pilgrims to Mt. Athos who had been scandalized by the strange behavior and stories told by a certain monk would when they met Elder Paisios, asked him what was wrong with the monk. He warned them not to judge others, and that this monk was actually virtuous and was simply pretending to be a fool when visitors would come, so as to preserve his silence.

In 1958, Elder Paisios was asked to spend some time in and around his home village so as to support the faithful against the proselytism of Protestant groups. He greatly encouraged the faithful there, helping many people. Later, in 1962, he visited Sinai where he stayed for two years. During this time he became beloved of the Bedouins who benefited both spiritually as well as materially from his presence. The Elder used the money he received from the sale of his carved wooden handicraft to buy them food.

In 1964, on his return to Mt. Athos, Elder Paisios took up residence at the Skete of Iviron before moving to Katounakia at the southernmost tip of Mt. Athos for a short stay in the desert there. The Elder's failing health may have been part of the reason for his departure from the desert. In 1966, a part of his lungs was removed during an operation. It was during this time of hospitalization that his long friendship began with the young sisterhood of St. John the Theologian in Souroti, just outside of Thessaloniki. During his operation he greatly needed blood and it was then that a group of novices from the monastery donated blood to save him. Elder Paisios was most grateful, and after his recovery, he did whatever he could, materially and spiritually, to help them build their monastery.

In 1968, he resided at the Monastery of Stavronikita helping with its spiritual as well as material renovation. While there he had the blessing of being in contact with the ascetic Elder Tikhon who lived in the Hermitage of the Holy Cross, near Stavronikita. Elder Paisios stayed by his side until his repose, serving him selflessly as his disciple. It was during this period that Elder Tikhon clothed Fr. Paisios in the Great Schema. According to the wishes of the Elder, Fr. Paisios remained in Elder Tikhon's hermitage after his repose. Fr. Paisios stayed there until 1979, when he moved to his final home on the Holy Mountain, the hermitage Panagouda, which belongs to the Monastery of Koutloumousiou.

It was at Panagouda that Elder Paisios' fame as a God bearing elder grew, drawing to him the sick and suffering people of God. He received them all day long, dedicating the night to God in prayer, vigil, and spiritual struggle. His regime of prayer and asceticism left him with only two or three hours each night for rest. The self-abandon with which he served God and his fellow man, his strictness with himself, the austerity of his regime, and his sensitive nature made him increasingly prone to sickness. In addition to respiratory problems, in his later days he suffered from a serious hernia that made life very painful. When he was forced to leave the Holy Mountain for various reasons (often due to his illnesses) he would receive pilgrims for hours on end at the women's monastery at Souroti. The physical effort which this entailed in his weakened state caused him such pain that he would turn pale. He bore his suffering with much grace, confident that, as God knows what is best for us, it could not be otherwise. He would say that God is greatly touched when someone who is in great suffering does not complain, but rather uses his energy to pray for others.

In addition to his other illnesses he suffered from hemorrhaging which left him very weak. In his final weeks before leaving the Holy Mountain, he would often fall unconscious. On October 5, 1993, the Elder left his beloved Holy Mountain for the last time. Though he had planned on being off the mountain for just a few days, while in Thessaloniki he was diagnosed with cancer that needed immediate treatment. After the operation he spent some time recovering in the hospital and was then transferred to the monastery at Souroti. Despite his critical state he received people, listening to their sorrows and counseling them.

After his operation, Elder Paisios had his heart set on returning to Mt. Athos. His attempts to do so, however, were hindered by his failing health. His last days were full of suffering, but also of the joy of the martyrs. On July 11, 1994, he received Holy Communion for the last time. The next day, Elder Paisios gave his soul into God's keeping. He was buried, according to his wishes, at the Monastery of St. John the Theologian in Souroti. Elder Paisios, perhaps more than any other contemporary elder, captured the minds and hearts of the Greek people. Many books of his counsels have been published, and the monastery at Souroti has undertaken a great work, organizing the Elder's writings and counsels into impressive volumes befitting his memory. Thousands of pilgrims visit his tomb each year.

Elder Paisios was glorified on January 13, 2015, by the Holy and Sacred Synod of the Ecumenical Patriarchate of Constantinople. He is commemorated each year on July 12.

https://orthodoxwiki.org/Paisios_of_Mount_Athos

Преподобний Паїсій Святогорець

Старець Паїсій, в миру Арсеній Езнепідіс, народився у Фарасах Каппадокійських, що в Малій Азії, 25 липня 1924 року. Його батька звали Продромос. Він був благочестивою людиною і патріотом, через що його сім'я наражалася на небезпеку від турецьких фанатиків-мусульман. Матір Арсенія звали Євлампією. У їхній родині, крім маленького Арсенія, було ще дев'ятеро дітей.

Через два тижні після народження Арсенія фарасійські греки втекли із Туреччини, рятуючись від турецьких гонінь. Перед від'їздом до Греції святий Арсеній Каппадокійський охрестив хлопчика і дав дитині своє ім'я, пророчо сказавши: «Хочу залишити після себе ченця».

У вересні 1924 року корабель з біженцями підійшов до берегів Греції, і змучені люди, нарешті, знайшли нову батьківщину й безпеку. Малюк Арсеній зростав, маючи велику любов до Христа і Богородиці, та дуже хотів стати ченцем. Він постійно ходив до лісу, де молився, тримаючи дерев'яний хрест, зроблений власноруч.

Дитинство старця минуло в місті Кониця. Тут він успішно закінчив школу і працював теслею.

1945 року Арсенія призвали до армії, де він відзначився доброчесністю і мужністю.

Після військової служби Арсеній одразу пішов на Святу Гору Афон. У 1950 році він став послушником благодатного духівника, отця Кирила, згодом ігумена монастиря Кутлумуш († 1968). Через деякий час отець Кирил направив послушника до монастиря Есфігмен, де Арсеній в 1954 році прийняв рясофор з ім'ям Аверкій. Новий монах ніс будь-які послухи, а виконавши свої, допомагав і іншим братам закінчити їхню роботу. Аверкій постійно молився, намагаючись, щоб це не помітило оточення, любив читати житія святих.

Того ж року Аверкій за порадою духовного батька перейшов до обителі Філофей і став там учнем отця Симеона, відомого своєю доброчесністю. 1956 року отець Симеон постриг отця Аверкія в малу схиму з ім'ям Паїсій, на честь митрополита Кесарійського Паїсія II, який також був уродженцем каппадокійського міста Фараси. На новому місці отець Паїсій вів колишнє життя: подвизався і допомагав, скільки міг, братії.

У 1958 році до святого Паїсія звернулися із Стоміо Коницької з проханням прийти й допомогти зупинити поширення протестантизму. Геронда, отримавши внутрішнє «сповіщення» волі Божої, пішов і оселився в обителі Різдва Богородиці в Стоміо. Там він за допомогою благодаті Божої допоміг тисячам душ, а 1962 року вирушив звідти на Синай.

Живучи на Синаї, геронда багато працював, а на зароблені гроші купував їжу і роздавав її бедуїнам, котрі його дуже любили. 1964 року Геронда повернувся на Афон і оселився в Іверському скиту. Через два роки він захворів, і йому видалили більшу частину легенів.

У травня 1978 року отець Паїсій оселився в келії Панагуда святої обителі Кутлумуш. Сюди до старця потягнулися тисячі людей. Щодня від сходу до заходу сонця він радив, втішав, розв'язував людські проблеми, позбавляв від будь-якої обтяженості й наповнював душі вірою, надією і любов'ю до Бога. Для всієї Греції Геронда став духовним магнітом, який витягає скорботу.

«Подібно до того, як існують закони природи, так і в житті духовному існують закони духовні. Припустимо, людина кидає вгору важкий предмет. Чим з більшою силою і чим вище вона його підкине, тим з більшою силою предмет впаде вниз і розіб'ється. Це природний закон. А в житті духовному, чим вище людина піднімається від своєї гордості, тим сильніше буде її духовне падіння, і відповідно до висоти своєї гордині вона розіб'ється [духовно]. Адже горді піднімаються вгору до якоїсь межі, а потім падають і терплять повну невдачу. Це закон духовний», - говорив афонський святий.

«Між природними та духовними законами є значна різниця. Природні закони «не жалісливі» і людина не може їх змінити. А ось закони духовні «жалісливі», і людина змінити їх може. Тому що [у випадку з духовними законами] вона має справу зі своїм Творцем - із многомилостивим Богом. Тобто, швидко усвідомивши, як «високо» вона залетіла від своєї гордості, людина скаже: «Боже мій, у мене немає нічого свого, і я ще пишаюся?! Прости мене!". І відразу ж дбайливі руки Бога підхоплюють цю людину і ніжно опускають її вниз, так що її падіння залишається непомітним. Таким чином, людина не журиться від падіння, бо йому передувало сердечне каяття», - вчив преподобний.

Він сказав також про суд Божий.

«У глибині судів Божих - а Його суди це безодня - ми бачимо, що Бог «змінюється» тоді, коли змінюються люди. Якщо неслухняна дитина береться за розум, кається і її мучить совість, то батько з любов'ю пестить і втішає її. Людина може змінити рішення Бога! Це справа неабияка. Ти робиш зло? Бог дає тобі по потилиці. Кажеш «згрішив»? Він подає тобі Свої благословіння», - підкреслював афонський святий.

Приймаючи тяготи людей, які приходили до нього, старець Паїсій мало-помалу став знемагати тілесно. До 1993 року його стан став дуже важким. У жовтні 1993 року геронда поїхав з Гори Афон до монастиря святого Іоанна Богослова в Суроті. Здоров'я його катастрофічно погіршилося.

12 липня 1994 року Геронда віддав свою преподобну душу Господу. Він був похований у тому ж монастирі святого Іоанна Богослова, і місце його поховання стало святинею для всього православного світу.

Старець не перестав допомагати людям і після свого преставлення. Люди продовжили звертатися до нього й просити його заступництва, оскільки вірили в його святість. На його могилі відбуваються зцілення хворих і численні дива.

Келія старця Паїсія на Святій Горі Афон теж стала місцем паломництва. Щодня до неї приходять вдячні відвідувачі, які раніше знали святого й одержали від нього допомогу. Інші прочани прагнуть побачити, де жив святий.

Після своєї кончини преподобний Паїсій також неодразово зцілював людей, які страждали від онкологічних захворювань, і одержимих. Окрім того, багатьох він врятував від аварій на дорогах.

У 2015 році преподобний Паїсій Святогорець був причислений до лику святих.

Happy Father's Day!

We greet our fathers and wish them health, strength, love from children and family, and many blessed year!

God Bless you all!

Happy 30th Anniversary!

Happy 30th wedding anniversary to Hristos and Jody Dimitriou!

May the Lord continue to bless you as you support one another and take care of family and being a great example to our parish family!

Summer Cookout Party - June 27th at 6pm

Ukrainian Day - July 12, 2025

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarettes, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• June 20: Nicole Ranieri
  
• June 21: Jacqueline Bhandari

May God bless you with health, wealth and happiness for many blessed years!

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

John, Rose, Bob, Melodye, Dannette,
Hristos, John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Pipinos, Fr. Gabriel and PM Susan, Vasyl

Upcoming Readings