Oct. 29 – 21st Sunday after Pentecost. Tone 4

Martyr Longinus the Centurion, who stood at the Cross of the Lord (1st c.). St. Longinus the Gate-keeper of the Kyiv Caves (13th c.).

Gal. 2:16-20 ; Lk. 8:5-15;
2 Tim. 2:1-10; Mt. 27:33-54

Nov. 5 – 22nd Sunday after Pentecost. Tone 5

Holy Apostle James the Brother of the Lord (63). St. Ignatius, patriarch of Constantinople (877). Ven. Elisha of Lavryshevo (1250).

Gal. 6:11-18 ; Lk. 16:19-31;
Gal. 1:11-19; Mt. 13:54-58;

Апостол

З Посла́ння до Галатів Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (2:16-20)

Браття, коли ж дізналися, що людина оправдується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть. Якщо ж, шукаючи виправдання у Христі, ми і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк! Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп'явся Христові, і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.

З Другого Посла́ння до Тимофія Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (2:1-10)

Сину Тимофію, отож зміцнюйся у благодаті Христом Ісусом, і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й інших навчити. Отож терпи страждання, як добрий воїн Ісуса Христа. Ніякий воїн не зв'язує себе ділами житейськими, щоб догодити воєначальникові. А якщо хто і подвизається, не увінчається, якщо незаконно буде подвизатися. Трудящому землеробові першому належить вкусити від плодів. Розумій, що я кажу. Хай дасть тобі Господь розуміння в усьому. Пам'ятай Господа Ісуса Христа від сім'я Давидового, що воскрес з мертвих за благовістям моїм, за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого нема кайданів. Тому я все терплю заради вибраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Ісусі з вічною славою.

Євангеліє

Від Луки 8:5-15

Сказав Господь таку притчу: вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його; а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи; а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його; інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає! Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця? Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють. Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже; а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись; а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають; а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду; а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Від Матвія 27:33-54

І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити. А ті, що розп'яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб; і, сидячи, стерегли Його там; і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський. Тоді розп'яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього; уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий. Також і розбійники, розп'яті з Ним, ганьбили Його. З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев'ятої. А близько дев'ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив? Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух. І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з'явились багатьом. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.

Bearing the Good Fruits of Peace for the Living Icons of God

Titus 3:8-15; Luke 8:5-15

In the midst of the ongoing tragedy unfolding in the Holy Land, we must attend to the wisdom of our father in Christ, His Beatitude Patriarch John X of Antioch, who stated this week that "Peace does not come from the bodies of children, killed people, innocent people, and women. Peace comes when the decision-makers in this world realize that our people have dignity, as all the peoples of the world. We are not advocates of war, we reject violence and killing, and we are seekers of peace…" He writes that we pray "for peace in the entire world, for stability, and for the repose of the souls of those who have passed away. We pray that the wounds of the sick be soothed and they might recover, for the wounds of every hurting person, every bereaved mother, every brother, and every sister, for everyone's wounds. We ask the Lord to protect us and grant us peace…"[1]

His Beatitude's words resonate so strongly with the many petitions for peace in the Divine Liturgy, such as our prayers "for the peace of whole world…and the union of all."  We pray for "peaceful times," "the sick and the suffering, for captives and their salvation," and also for "deliverance from all tribulation, wrath, danger, and necessity…"  These and so many other petitions show that as we enter mystically into the blessedness of our Lord's Kingdom in the Liturgy, we must not think that God's peace is reserved entirely for the eschatological future.  We pray for reconciliation and blessing for all the living icons of God today, in the world as we know it, as a sign, no matter how dim, of the fulfillment of His gracious purposes for all who bear the divine image and likeness.  

To pray for peace in this way does not require us to become naïve or idealistic about how deeply the brokenness of the human person extends within our hearts or how it impacts our relationships with other people.  It does not demand that we pretend that Cain's murder of his brother Abel is not repeated daily.  It does, however, require us to gain the spiritual clarity to see that, regardless of nationality, politics, or anything else, every human person remains a living icon of God and a neighbor to be loved. How we treat those we are least inclined to recognize as neighbors and most inclined to view as our enemies is precisely how we treat our Lord. (Matt. 25: 31-46) Nothing reveals the true state of our souls more than that.  

Even as we mourn the horrible suffering of people in the Holy Land, today we commemorate the 367 Holy Fathers of the 7th Ecumenical Council, which met in Nicaea in 787.  The council rejected the false teaching that to honor icons is to commit idolatry, for it distinguished between the worship that is due to God alone and the veneration that is appropriate for images of Christ, the Theotokos, and the Saints.  The council's teaching highlighted the importance of the Savior's incarnation, for only a truly human Savior with a physical body could restore us to the dignity and beauty of the living icons of God.   

The 7th Ecumenical Council addressed matters that strike at the very heart of how we embrace our fundamental vocation to become like God in holiness in a world of hatred and violence that so desperately needs the peace of Christ.  Too often, however, we think that iconography simply has to do with wood and paint, and is unrelated to the question of whether we are becoming more like Christ and gaining the strength to love our enemies as He loves us.   The icons are not merely religious art, but reminders that to become a truly human person is to become like Jesus Christ, who, according to St. Paul, "is our peace… and has broken down the middle wall of separation" so that "He might reconcile…both [Jew and Gentile] to God in one body through the cross, thereby putting to death the enmity." (Eph. 2:14-16) The more that we become like our Lord, Who worked this reconciliation, the less we will see anyone through the darkened lenses of those who demand "an eye for an eye and a tooth for a tooth."  Instead, we will become more like the Savior, Who closely associated love of enemies with fulfilling the commandment to "Be perfect, therefore, as your heavenly Father is perfect." (Matt. 5:48) 

Today's gospel reading addresses these same questions with different imagery.  Christ used the parable of the sower to call His disciples to become like plants that grew from the seed that "fell into good soil and grew, and yielded a hundredfold."  He wanted them to become "those who, hearing the word, hold it fast in an honest and good heart, and bring forth fruit with patience."  Not all who hear the Word of God will do so, even as not all seeds will grow to fruition.   Some never even believe, while others make a good start and then fall away due to temptation or "are choked by the cares and riches and pleasures of life, and their fruit does not mature."

This parable warns us about what happens when we fail to fulfill our potential as those who bear the image of God.  Our vocation is to become more beautiful living icons of the Savior, but we diminish and distort ourselves when we refuse to become who God created us to be.  Plants must grow and flourish as the kinds of plants that they are in order to become healthy and bear fruit.  Farmers must care for them accordingly.  The sun, soil, moisture, and nutrients must be appropriate for that particular type of plant in order for them to flourish.  In order for us to bear good fruit for the Kingdom, we must attend to the health of our souls with the conscientiousness of a careful farmer or gardener.  We must do so in order to become more fully who we are as living icons of Christ.  If, to the contrary, we become obsessed with the worldly political agendas that He repudiated and a desire for vengeance against our enemies, we will never bear good fruit for the Kingdom.  

In today's epistle lesson, St. Paul urged St. Titus to tell the people to focus on doing good deeds and helping others in great need.  He wanted them to avoid foolish arguments and divisions, "for they are unprofitable and vain."  St. Paul did not want the people to waste their time and energy on matters that would simply inflame their passions and hinder them from attaining spiritual health and maturity.  He called them to care for their spiritual wellbeing with the conscientiousness of farmers who are single-mindedly dedicated to bringing in a bumper crop.  If they let down their guard to the point of being so consumed by pointless controversies that they ignored basic disciplines like loving and serving their neighbors, they would risk dying spiritually like a neglected plant overtaken by weeds.

If we are to become "those who, hearing the word, hold it fast in an honest and good heart, and bring forth fruit with patience," we must refuse to allow hatred, vengeance, and obsession with worldly agendas to take root in our hearts and minds.  We must do the hard, daily work of denying ourselves and serving others, especially those whom the world encourages us to view as our enemies.  In order to bear good fruit for the Kingdom, we must refuse to focus on anything that will distract us from becoming more beautiful icons of Christ, Who loved and forgave even those who crucified Him.  Unless we struggle mindfully against this temptation, we can easily become obsessed with defining ourselves and our neighbors according to the standards of our world of corruption, which is driven by the fear of death.  Because our risen Lord has conquered even the grave through His glorious resurrection on the third day, we must refuse to become enslaved by such fears and must never allow anything to distract us from becoming more beautiful icons of His love, mercy, and reconciliation.  The Savior Himself refused to define His Kingdom in popular nationalistic terms against the Romans, the Gentiles, and the Samaritans, or in legalistic terms against those considered hopeless sinners by the religious establishment.   He came to restore everyone to the beauty of the living icons of God.  In Him, "there is neither Greek nor Jew, circumcised nor uncircumcised, barbarian, Scythian, slave nor free, but Christ is all and in all." (Col. 3:11)

He alone is our peace and the peace of the entire world.  If we are truly becoming participants in His life, then we must refuse to define ourselves or anyone else according to divisive worldly agendas driven by the fear of death.  We must grow in His likeness as we pray for all who suffer and for an end to violence and oppression in all their forms, and as we give generously to meet the urgent needs of our neighbors in the Holy Land and around the world.  We must remember Whose icons we all are and refuse to live as though anything or anyone other than the God-Man were the true measure of our lives.  That is ultimately why we have icons in the Orthodox Church, for they proclaim who Jesus Christ is and who He enables every human person to become.   It is not by hating and killing people that the Savior's peace comes, but by the love, forgiveness, and reconciliation that He has brought to the world through His Cross and empty tomb.  As the Lord said, "He who has ears to hear, let him hear."  

By Fr. Philip LeMasters

Зерно - Слово Боже

Зерно, що сіє сіяч, є Словом Божим, що потрапляючи у добру землю людського серця дає багатий врожай. Протягом  історії християни відзначилися щедрістю цього врожаю. Церква докорінно змінила суспільство.

Християнські принципи лежать в основі сучасного права, та економіки. Церква змінила уявлення світу про шлюб і виховання дітей. Церква була рушійною силою у боротьбі з рабством, відстоюванні прав жінок, дітей і людей старшого віку. У першому столітті Церква заснувала перші сирітські будинки. Перший Вселенський Собор постановив заснувати госпіталі в усіх кафедральних містах. В одинадцятому столітті Церквою засновано перший університет. Християнство принесло знання в найвіддаленіші регіони землі. Церква заснувала безліч благодійних організацій.

Яким би маленьким не було насіння, воно має величезну силу. Нещодавно вчені знайшли зернятко в одній з Єгипетських пірамід. Вік зерна оцінили у понад 3 000 років. Але, коли його висадили, зерно проросло і принесло врожай. Висадіть в землю жменю яблучних зернят- і отримаєте цілий сад. висадіть жменю жолудів – виросте цілий ліс могутніх дерев.

Подібно діє і Слово Боже. Зовсім незначна кількість людей чула притчу Спасителя особисто. Лише 12 були його послідовниками, але минув час – і християнство поширилося по цілому світу…

Притча про сіяча є своєрідним холодним душем для проповідника і викликом для пастиря. Якою би не була ідеальною проповідь, не варто очікувати великого успіху. Якщо людські душі подібні до землі з  притчі, то лише у кожному четвертому випадку можна очікувати суттєвого результату. Тому для проповідника ця притча є невтішною новиною. Натомість, пастирська робота включає довгу та поступову підготовку людини до прийняття Слова Божого, тому для пастиря ця притча є викликом.

Протягом останніх десятиліть на заході звучать думки, що разом із початком ери телебачення та Інтернету завершилася ера проповідників, а сама проповідь, як жанр, втратила свій комунікативний і навчальний ефект. Істина в тому, що проповідь його ніколи і не мала. Слово Боже діє там, де його чують, і лишається безплідним, де лише слухають. Дія Слова залежить не від самого Слова й не від проповіді, а від готовності слухача почути та сприйняти.

"Хто має вуха слухати, нехай слухає", – каже Христос у притчі про тих, хто слухає і не чує, дивиться і не бачить. Недостатньо мати вуха на боках голови, бо Слово Боже треба не слухати вухами, а чути серцем. Серед тисячі сказаних світом слів треба почути Слово…

Much Appreciated

We would like to extend our appreciation to our Roll Bakers and helpers. Your work is much appreciated. God bless you!

Variety Booth Bakers

Attention all our talented variety booth bakers – please have your specialties delivered to the hall by 3 PM Friday, November 17. Thank you as always for your support.

Holiday Bake Sale - November 18, 2023 11AM - 1PM - Pre-Order Now

DakhaBrakha

Monday, Nov. 20, 2023 7:30 p.m.

Osterhout Concert Theater

DakhaBrakha is an "ethno-chaos" world music quartet from Kyiv, Ukraine. Accompanied by Indian, Arabic, African, and Ukrainian traditional instrumentation, the quartet's astonishingly powerful and uncompromising vocal range creates a trans-national sound rooted in Ukrainian culture. At the crossroads of Ukrainian folklore and theater, their musical spectrum is at first intimate then riotous, plumbing the depths of contemporary rhythms, inspiring "cultural and artistic liberation."

Adult: $25-60
Seniors/Veterans: $25-55
Faculty/Staff/Alumni: $25-55
Students/children: $10 any seat

www.binghamton.edu/anderson-center/

Limited $25 seats for all ticketing levels (except students/children, $10) available in rows T-W.

Kitchen Sessions

Saturday, 11/4 8AM Breads & Rolls

Friday, 11/10 8AM Kolache (tentative, may change)

Thursday, 11/16 3:15PM pack Advance Orders

Saturday, 11/18 11AM to 1 PM Bake Sale

Friday, 12/1 10am - 12noon Make pirohy balls

Saturday, 12/2 Pirohy Session, 7:30 Set-up, 8AM Pinching Starts

Saturday, 12/9 8AM Rolls

Saturday, 12/16 10AM - 12Noon Holubtsi/Pirohy Sale

Fall Festival

Fall Festival Sun Oct 29th after Church in the Memorial center – Costumes, games, music & lunch. Bring a friend, everyone is welcome to join the fun.

Church School Play practice for "The Last Straw" will start Wed Nov 1st @ 5:45 on the stage in the Memorial Center.

Please sign up w/ your Church school teacher for a part in the play.

Practice details & scripts will be forthcoming.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• October 28: Sofiia Kapytsia
  
• October 29: Conor Brown
  
• October 30: Jeffrey Skojec
  
• October 31: Yuliana Ivashko
  
• November 02: Elijah Holicky
  
• November 02: Dr. Peter A Hatala
  
• November 03: Gary Williams

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, Helen, William, Marion,
Mariann, Jean, Brian, Pipinos,
Fr. James, Scott, Paula

Upcoming Readings

Mon. Oct. 30 – Col. 2:13-20; Lk. 9:18-22;
Tue. Oct. 31 – Col. 2:20–3:3 ; Lk. 9:23-27;
Wed. Nov. 1 – Col. 3:17–4:1 ; Lk. 9:44-50;
Thu. Nov. 2 – Col. 4:2-9; Lk. 9:46-56;
Fri. Nov. 3 – Col. 4:10-18 ; Lk. 10:1-15;
Sat. Nov. 4 – 2 Cor. 5:1-10; Lk. 7:1-10;