Mar. 9 – 1st Sunday of the Great Lent: Triumph of Orthodoxy. Tone 4

All of the venerable fathers, lit up with great deeds. First (4th c.) and Second (452) Findings of the Precious Head of St. John the Baptist. St. Erasmus of the Kyiv Caves (1160).

Heb. 11:24-26, 32–12:2 ; Jn. 1:43-51;
2 Cor. 4:6-15; Mt. 11:2-15;

Liturgy of St. Basil the Great.

Mar. 16 – Second Sunday of the Great Lent Tone 5

St. Gregory Palamas the Archbishop of Thessalonica. Synaxis of all Venerable Fathers of the Kyiv Caves. Martyrs Eutropius, Cleonicus and Basiliscus (308). St. Piama, virgin (337), and Sts. Zeno and Zoilus.

Heb. 1:10–2:3; Mk. 2:1-12;
To St.: Heb. 7:26 - 8:2; Jn. 10:9-16;
To Venn.: Gal. 5:22 - 6:2; Lk. 6:17-23;
Liturgy of St. Basil the Great

Апостол і Євангеліє - Gospel and Epistle of the Day

Дивіться у вказівках - See propers here

Sunday of Orthodoxy

The Sunday of Orthodoxy is the first Sunday of Great Lent. The dominant theme of this Sunday since 843 has been that of the victory of the icons. In that year the iconoclastic controversy, which had raged on and off since 726, was finally laid to rest, and icons and their veneration were restored on the first Sunday in Lent. Ever since, this Sunday has been commemorated as the "Triumph of Orthodoxy."

Historical Background

The Seventh Ecumenical Council dealt predominantly with the controversy regarding icons and their place in Orthodox worship. It was convened in Nicaea in 787 by Empress Irene at the request of Tarasios, Patriarch of Constantinople. The Council was attended by 367 bishops.

Almost a century before this, the iconoclastic controversy had once more shaken the foundations of both Church and State in the Byzantine empire. Excessive religious respect and the ascribed miracles to icons by some members of society, approached the point of worship (due only to God) and idolatry. This instigated excesses at the other extreme by which icons were completely taken out of the liturgical life of the Church by the Iconoclasts. The Iconophiles, on the other-hand, believed that icons served to preserve the doctrinal teachings of the Church; they considered icons to be man's dynamic way of expressing the divine through art and beauty.

The Council decided on a doctrine by which icons should be venerated but not worshipped. In answering the Empress' invitation to the Council, Pope Hadrian replied with a letter in which he also held the position of extending veneration to icons but not worship, the last befitting only God.

The decree of the Council for restoring icons to churches added an important clause which still stands at the foundation of the rationale for using and venerating icons in the Orthodox Church to this very day: "We define that the holy icons, whether in colour, mosaic, or some other material, should be exhibited in the holy churches of God, on the sacred vessels and liturgical vestments, on the walls, furnishings, and in houses and along the roads, namely the icons of our Lord God and Saviour Jesus Christ, that of our Lady the Theotokos, those of the venerable angels and those of all saintly people. Whenever these representations are contemplated, they will cause those who look at them to commemorate and love their prototype. We define also that they should be kissed and that they are an object of veneration and honour (timitiki proskynisis), but not of real worship (latreia), which is reserved for Him Who is the subject of our faith and is proper for the divine nature. The veneration accorded to an icon is in effect transmitted to the prototype; he who venerates the icon, venerated in it the reality for which it stands".

An Endemousa (Regional) Synod was called in Constantinople in 843. Under Empress Theodora. The veneration of icons was solemnly proclaimed at the Hagia Sophia Cathedral. The Empress, her son Michael III, Patriarch Methodios, and monks and clergy came in procession and restored the icons in their rightful place. The day was called "Triumph of Orthodoxy." Since that time, this event is commemorated yearly with a special service on the first Sunday of Lent, the "Sunday of Orthodoxy".

Orthodox teaching about icons, as defined at the Seventh Ecumenical Council of 787, is embodied in the texts sung on this Sunday.

The name of this Sunday reflects the great significance which icons possess for the Orthodox Church. They are not optional devotional extras, but an integral part of Orthodox faith and devotion. They are held to be a necessary consequence of Christian faith in the incarnation of the Word of God, the Second Person of the Trinity, in Jesus Christ. They have a sacramental character, making present to the believer the person or event depicted on them. So the interior of Orthodox churches is often covered with icons painted on walls and domed roofs, and there is always an icon screen, or iconostasis, separating the sanctuary from the nave, often with several rows of icons. No Orthodox home is complete without an icon corner (iconostasion), where the family prays.

Icons are venerated by burning lamps and candles in front of them, by the use of incense and by kissing. But there is a clear doctrinal distinction between the veneration paid to icons and the worship due to God. The former is not only relative, it is in fact paid to the person represented by the icon. This distinction safeguards the veneration of icons from any charge of idolatry.

https://www.goarch.org/

Неділя 1-ша Великого посту. Торжество Православ'я.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу !

Дорогі Брати і Сестри в Христі!

Свята, Православна, Соборна і Апостольська Церква святкує сьогодні день свого торжества. Церква за весь період свого існування піддавалася великим гонінням, і ці гоніння тривають і до нині. Але, найбільші гоніння випали на перші століття християнства, на період розколів і єресей. На семи Вселенських Соборах святі отці і вчителі Церкви відстоювали святість і єдність Церкви. Весь цей період закінчився перемогою Православ'я над єресями, і у 842 р. за візантійського імператора Михаїла і його матері Феодори, коли Константинопольським Патріархом був святитель Мефодій, встановлено свято «Торжества Православ'я».

Раз і назавжди Вселенський Собор затвердив вчення про шанування святих ікон і молитовне поклоніння їм. У постанові святих отців говориться, що честь, яку ми віддаєм святим іконам, відноситься не до самої матерії, а до зображеного на ньому святого лику, що молитовне поклоніння належить самому первообразу, тобто, поклоняючись святій іконі, ми поклоняємося тому небесному покровителю і молитвенику, котрий зображений на ній. Вчення про святі ікони було завершенням формулювання православних християнських вірувань, заснованих на божественному одкровенні, на вченні апостолів, на переданні святих отців.Ікона об'являє нам Бога. Першою іконою, котра з Божої волі з'явилася серед людей, було Воплочене Слово, Ісус Христос, Син Божий, образ слави Предвічного Отця. В Христі Бог об'явив себе найповніше. Це ж сам Ісус сказав до Филипа: «Хто бачив Мене, той бачив Отця». Шануючи ікони, ми шануємо зображених на них святих, підносячись думкою до неба, і до того угодника Божого, нашого молитвеника й заступника, що живе там.

Ми православні вклоняємся і служимо не самим іконам, а тільки перед іконами. Ми молимося і покладаємо надію не на ікони, а на Бога, Який на них зображений. Сьогоднішній день, перша постова неділя, знаменує для нас тріумф тієї справжньої Церкви, яка зуміла не скоритися і вести всіх нас до спасіння.

Питаймо себе щоденно: наскільки мій спосіб мислення є згідний з тим, що говорить щодня Слово Боже, наскільки мій погляд є поглядом Отця і поглядом Христа, котрий лікує, помагає і милосердиться, наскільки люди пізнають по мені, що Бог є і що Він є найвищою і найціннішою вартістю в житті дочасному і вічному. Ціллю Великого Посту є допомогти нам побачити жалюгідний стан, в якому перебуває ця внутрішня наша ікона і відновити її через покаяння, сповідь, молитву і євхаристію.

Заклик Ісуса Христа: "Іди за Мною!" звернений до усіх, хто його чує. Час Великого Посту – це час слідування за Ісусом, який готував Себе на діло спасіння роду людського. Він і сьогодні кличе нас іти за Ним, через Святий Піст слідувати за Ним, бо це час не тільки молитви, посту, але й одночасно час добрих вчинків,закликає нас поглянути у глибину нашої душі, викинути із серця все, що лукаве, стрясти гріховний пил та через покаяння очистити нашу душу і воскреснути до нового життя з Богом, щоб ви вміло користали з цієї Божої присутності в іконах, а відтак робили крок за кроком до того Божого обличчя, яке для всіх нас приготоване у вічності. Постараймося: молитвою, покаянням і умертвінням наших тілесних пристрастей, очистити нашу душу і серце, щоб наша подібність до Всевишнього засяяла чистим Божественним світлом. Примирившись із Господом у таїнстві покаяння і прийнявши Його в пречистих таїнствах, почнімо труд свого життя, який урешті допровадить нас до світла й до повноти духовних благ, які свідчать, що Господь перебуває в нас, а ми — в Ньому.

Нехай же Дух Святий, Утішитель і Скарбник усього доброго, просвітить наш розум, щоб ми достойно провели цей Священний Піст з користю для нашого тіла і на спасіння душі нашої!

Амінь! Слава Ісусу Христу !

Настоятель Святотроїцького храму м.Чіктовага, Нью-Йорк
отець Юрій Касьянов

First and second finding of the Honorable Head of the Holy Glorious Prophet, Forerunner, and Baptist of the Lord, John

After the Beheading of the Holy Prophet, Forerunner and Baptist John (August 29), his body was buried by disciples in the Samarian city of Sebaste, and his venerable head was hidden by Herodias in an unclean place. Saint Joanna (June 27), the wife of King Herod's steward Chuza (Luke 8:3), secretly took the holy head and placed it into a vessel and buried it on the Mount of Olives in one of Herod's properties.

After many years, this property passed into the possession of a government official who became a monk with the name of Innocent. He built a church and a cell there. When they started to dig the foundation, the vessel with the venerable head of John the Baptist was uncovered. Innocent recognized its great holiness from the signs of grace emanating from it. Thus occurred the First Finding of the Head. Innocent preserved it with great piety, but fearful that the holy relic might be abused by unbelievers, before his own death he again hid it in that same place, where it was found. Upon his death the church fell into ruin and was destroyed.

During the days of Saint Constantine the Great (May 21), when Christianity began to flourish, the holy Forerunner appeared twice to two monks journeying to Jerusalem on pilgrimage to the holy places, and he revealed the location of his venerable head.

The monks uncovered the holy relic and, placing it into a sack of camel-hair, they proceeded homewards. Along the way they encountered an unnamed potter and gave him the precious burden to carry. Not knowing what he was carrying, the potter continued on his way. But the holy Forerunner appeared to him and ordered him to flee from the careless and lazy monks, with what he held in his hands. The potter concealed himself from the monks and at home he preserved the venerable head with reverence. Before his death he placed it in a water jug and gave it to his sister.

From that time the venerable head was successively preserved by devout Christians, until the priest Eustathius (infected with the Arian heresy) came into possession of it. He beguiled a multitude of the infirm who had been healed by the holy head, ascribing their cures to the fact that it was in the possession of an Arian. When his blasphemy was uncovered, he was compelled to flee. After he buried the holy relic in a cave, near Emesa, the heretic intended to return later and use it for disseminating falsehood. God, however, did not permit this. Pious monks settled in the cave, and then a monastery arose at this place. In the year 452 Saint John the Baptist appeared to Archimandrite Marcellus of this monastery, and indicated where his head was hidden. This became celebrated as the Second Finding. The holy relic was transferred to Emesa, and later to Constantinople.

1-ше і 2-ге знайдення глави Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

Після усікновіння чесної глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна тіло його було поховане учнями в самарійському місті Севастії, а чесну главу сховала Іродіада в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського домоправителя Хузи, про яку згадує святий євангеліст Лука (Лк. 8:3), таємно взяла святу главу, поклала її в посудину та поховала на горі Єлеонській — в одному із маєтків Ірода.

Через багато років маєток цей перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, було знайдено посудину з чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за благодатними знаменнями, які були від неї. Так відбулося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великою побожністю, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була осквернена невірними, знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після смерті його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.

У часи правління рівноапостольного царя Константина Великого († 337, пам'ять 21 травня), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, котрі прийшли до Єрусалима на поклоніння святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної глави. Ченці відрили святиню і, поклавши її в мішок із верблюжої вовни, пішли до себе додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу.

Не знаючи, що він несе, гончар спокійно продовжував шлях. Але йому явився сам святий Предтеча і велів тікати від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з пошаною зберігав чесну главу. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі.

Відтоді чесна глава була зберігалася і передавалася у спадок побожними християнами, поки її володарем не став священник Євстафій, котрий дотримувався аріанської єресі. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої глави, приписуючи благодать єретичності. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися й знову оволодіти нею для поширення лжевчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркеллу святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховання своєї глави. Це знайдення стало святкуватися як Друге. Святиню було перенесено до Емесси, а потім до Константинополя.

Про пророка Іоанна Хрестителя Господь Ісус Христос сказав: «з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя» (Мф. 11:11). Іоанн Хреститель прославляється Церквою як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічник, і друг Христовий, і печать пророків, і ходатай старої і нової благодаті, і серед народжених найшанованіший, і світлий Слова глас».

Remembering Taras Shevchenko

March 9, 1814 – March 10, 1861

As Russia's full-scale barbaric assault against Ukraine enters its fourth year, our ancestral homeland and America are facing shocking, new, and unprecedented challenges.  It is just one week ago that President Zelenskyy visited the White House to negotiate the continuation of U.S. humanitarian, economic and military support and a pathway to achieving a just and lasting peace with security guarantees for Ukraine. As the world witnessed, President Zelenskyy encountered an extremely hostile reception from the U.S.  President who accused Ukraine of starting Putin's unprovoked war, called President Zelenskyy a dictator, and expressed empathy for Putin, a known killer and indicted war criminal. Since then the U.S. president has stopped shipments of military arms to Ukraine, "paused" critical intelligence sharing with Ukraine, and has put a hold on providing "temporary protective status" for Ukrainian citizens now sheltering in the United States.

So it is against this backdrop that we reflect on the life of Taras Shevchenko who is remembered for his Christian humility, poetic and artistic genius, acute sense of justice, fight against slavery, and patriotism.  It is Taras Shevchenko who reminds us and the people of Ukraine of their 1,000-year-old birthright of history, language, culture and freedom.  The memory of Taras remains forever embedded in the hearts and minds of all patriotic Ukrainians, as they continue to courageously fight the forces of evil wherever they may be

As the world watches and wonders what comes next, our fellow Ukrainians remain steadfast in their battle for their survival as a free and democratic member of the European Community of Nations. During these past three years of full-scale war over half a million Ukrainians have been killed and injured, six hundred children have been killed and thousands have been injured and abducted by Russian terrorists. However, our Ukraine has not perished and will never surrender to simply appease Putin or the political aspirations of his supporters.

In memory of the innocent victims of Putin's war and in keeping with our Christian values and the spirit of Shevchenko, let us all do our small part to help the innocent and suffering in Ukraine by encouraging our friends, neighbors and elected officials to stand with Ukraine. Call on the President of America (202- 456-1111) to stand with Ukraine and our American values; please continue to support our St. John's Humanitarian Fund; and most importantly during this Holy Lent pray that God grants wisdom and compassion to our leaders in America and victory, justice, and peace to the long suffering people of Ukraine.  Thank you.

Slava Ukraini – Heroyam Slava! – Glory to Ukraine – Glory to the Heroes!

Pan-Orthodox Vespers

Thank you!

Thank you to the great team who baked the rolls. God bless you!

Thank you!

The family of Marlyn Klish extends their sincere thanks and appreciation to family, parish members, and friends for your support, thoughtful cards, donations, baked goods, and expressions of sympathy during our difficult loss. Please continue to pray for our family.

In Christ's love,
The Family of Marlyn Klish

Parish Dues

2025 Dues statements are currently being emailed/mailed. Please be on the lookout for yours!

Kitchen Sessions

Friday 3/14 7:30am Potatoes;
10am-12noon Make pirohy balls, Kitchen/hall Setup. Setup guide top shelf by cooler.

Saturday 3/15 7:30am Finish set-up;
8am - 12noon Pinching pirohy, Lunch after

Pysanky class

Sunday start time is following Divine Liturgy and church school. Tuesday from 5:45 PM to 7:45 PM (unless you hear otherwise from Julie)

Sunday, 3/16
Tuesday, 3/18
Sunday, 3/23
Tuesday, 3/25
Sunday, 3/30
Tuesday, 4/1
Sunday, 4/6

A sign up list is made available to provide a light Lenten lunch on Sundays.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarettes, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• March 11: John Mihalko
  
• March 13: Carolyn Hatala
  
• March 14: Vitalii Kapytsya
  
• March 14: John Klodowski

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

John, Rose, Bob, Nadine, Dannette,
John, Jane, Mary, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Pipinos

Upcoming Readings