July 28 – 5th Sunday after Pentecost. Tone 4

Commemoration of the Holy Fathers of the First Six Councils.Celebration of the Baptism of Rus-Ukraine (988). Holy Equal-to-the-Apostles Great Prince Volodymyr, enlightener of the Kyiv Rus (1015). Martyrs Cyricus and his mother Julitta (305).Martyr Abudimus (4th c.).

Rom. 10:1-10; Mt. 8:28 – 9:1;
Gal. 1:11-19; Jn. 10:1-9

Aug. 4 – 6th Sunday after Pentecost. Tone 5

Holy Myrrh-bearer and Equal-to-the-Apostles Mary Magdalen (1st c.). Translation of the relics (404) of Hieromartyr Phocas (403). St. Cornelius, monk, of Pereyaslav (1693).

Rom. 12:6-14; Mt. 9:1-8;
1 Cor. 9:2-12 ; Lk. 8:1-3;

Апостол

З Посла́ння до Римлян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (10:1-10)

Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння. Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом. Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій, бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого. Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5). А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12). Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти. Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14). Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.

З Посла́ння до Галатів Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (1:11-19)

Браття, Сповіщаю ж вам, що Євангеліє, яке я благовіствував, не є людське; бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа. Ви чули про мій попередній спосіб життя в іудействі, що я жорстоко гонив Церкву Божу та спустошував її, і досягав успіхів в іудействі більше за багатьох ровесників у моєму роду, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань. Коли ж Бог, Котрий вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовіствував Його язичникам,– я не став тоді ж радитися з плоттю і кров'ю, і не пішов в Ієрусалим до тих, що стали Апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії, і знову повернувся в Дамаск. Потім, через три роки, пішов я до Ієрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п'ятнадцять. Іншого з Апостолів я не бачив нікого, крім Якова, брата Господнього.

Євангеліє

Від Матвія 8:28 – 9:1;

І коли Він прибув на інший берег, в країну Гергесинську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. І ось, вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. А далеко від них паслося велике стадо свиней. І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли в стадо свиней. І ось, все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилось у воді. Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все, і про те, що було з біснуватими. І ось, все місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов за межі їхні. Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.

Від Іоанна 10:1-9

Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. А хто входить у двері, той пастир овець.  Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх. І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

St. Volodymyr The Great – Beginning of Orthodoxy in Kyiv Rus'

When we remember our great saint St. Volodymyr we immediately think of as the first years of Christianity and how it started to spread across the area of Kyiv Rus' from 988 AD.

It was complete conversion from the pegan to Christian way of living. During this time we have we have enlightenment of Slavs by Sts. Cyril and Methodius with alphabet, writing, reading, singing and at the same time Cross, Baptism, Confession, Communion, Fasting, Alms Giving, Prayers, Feast Days, Scripture and Saints. The time – full of new changes and challenges.

Many saints from this time are honored during the month of July – St. Anthony of Kyiv Caves, St. Olha and St. Volodymyr Equal-to-the-Apostles are remembered recently. All of them are great examples of faithful dedication to the Church of Christ.

Blessed Equal-to-the-Apostles Olha, princess of Kyiv, in holy baptism called Helen, practiced Christianity long before the Great Baptism of Rus'. Pious traditions were kept and observed by St. Olha passing it to those around her. When emissaries were sent out to find better religion it was just another push to finalize the decision of conversion for the whole nation.

Everywhere throughout Holy Rus', from the ancient cities to the far outposts, Saint Volodymyr gave orders to destroy the pagan sanctuaries, to flog the idols, and in their place to clear land in the hilly woods for churches, in which altars would be consecrated for the Bloodless Sacrifice. Churches of God grew up along the face of the earth, at high elevated places, and at the bends of the rivers, along the ancient trail "from the Variangians to the Greeks" figuratively as road signs and lamps of national holiness. Concerning the famed church-building activity of Saint Volodymyr, the Metropolitan of Kyiv Saint Hilarion (author of the "Word on Law and Grace") exclaimed: "They demolished the pagan temples, and built up churches, they destroyed the idols and produced holy icons, the demons have fled, and the Cross has sanctified the cities."

St. Volodymyr made tithing visible to every Christian by setting an example and building the Tithe church. From this time the churches were building everywhere because of tithing process.

Tithing was one of the elements discussed at our Sobor of the Ukrainian Orthodox Church of the USA since 2016. Many parishes in the USA show success and growth due to the fact of having tithing system. One such parish is in Virginia State that started as mission with few people but over the course of 10 years became parish of over 70 parishioners and full of active ministries.

St. Anthony of Kyiv Caves started the monasteries that became the centers of almsgiving, fasting and prayer – core elements of our Faith. Monasteries also known for preservation of true faith, protection from invasions (both physical and spiritual), centers of healing and care.

To advance the Faith among the newly enlightened people, learned people and schools were needed to help prepare them. Therefore, Saint Volodymyr and the holy Metropolitan Michael "commanded fathers and mothers to take their young children and send them to schools to learn reading and writing." Saint Joachim of Korsun set up such a school at Novgorod, and they did the same in other cities. "And there were a multitude of schools of scholars, and of these were there a multitude of philosophers."

The Metropolitan of Kiev Saint Hilarion (+ 1053), in his "Word on Law and Grace," spoken on the day of memory of Saint Volodymyr at the saint's crypt in the Tithe church, calls him "an apostolic sovereign", like Saint Constantine, and he compares his apostolic evangelization of the Land of Rus' to the evangelization by the holy Apostles.

Рівноапостольний великий князь Володимир, у Святому Хрещенні Василій. Хрещення Русі.

З іменем святого рівноапостольного князя Володимира пов'язана найважливіша подія в історії нашої Вітчизни — прийняття християнства і входження в сім'ю християнських народів світу.

За літописним свідченням, вперше слов'янські племена, які населяли територію майбутньої Київської Русі, почули євангельську проповідь від святого апостола Андрія Первозваного ще в I столітті після Різдва Христового. Святий Андрій пройшов із проповіддю від Криму до майбутнього Новгорода, всюди хрестячи наших предків і наставляючи їх у вірі Христовій. За переказом преп. Нестора Літописця, на Київських горах він поставив хрест і передрік заснування тут великого міста з безліччю християнських храмів: «На горах цих засяє благодать Божа: буде тут місто велике, а в ньому багато храмів поставить Господь».

У IX столітті Константинопольський патріарх Фотій відрядив на Русь єпископа Михаїла, який почав проповідувати Слово Боже серед язичників. На їхню вимогу єпископ Михаїл сотворив чудо: він звелів розпалити вогонь і поклав у нього Євангеліє, яке залишилося неушкодженим. Побачивши це, багато хто з язичників увірували у Христа.

Чимало киян хрестилося й за часів святої рівноапостольної княгині Ольги, яка, прийнявши хрещення в Константинополі, побудувала багато християнських храмів. Однак хрещення Київської Русі в цілому, хрещення всього народу відбулося тільки за князювання святого Володимира, якого справедливо називають хрестителем руського народу.

Святий князь Володимир був онуком святої рівноапостольної княгині Ольги та сином Святослава Хороброго. Його мати Малуша була дочкою Малка Любечанина, якого історики ототожнюють з Малом, князем древлянським. Підкоривши повсталих древлян і заволодівши їхніми містами, княгиня Ольга наказала стратити князя Мала, а його дітей Добриню та Малушу взяла із собою. Добриня виріс хоробрим, добрим воїном, був обдарований державним розумом і згодом став хорошим помічником своєму племіннику Володимирові у справах військового та державного управління.

Малуша стала християнкою (разом із великою княгинею Ольгою вона охрестилася в Царгороді), але в душі не полишила зв'язку з поганськими звичаями. Тим і сподобалася вона суворому воїну Святославу, який проти волі матері зробив її своєю дружиною. Близько 960 року в них народився хлопчик, названий Володимиром, що означає «володар світу».

Літописи зображають Володимира до прийняття ним християнства жорстоким, злопам'ятним і сповненим усіляких пороків, серед яких, передусім, відзначають надмірне сластолюбство. На той час Володимир мав п'ять дружин і сотні наложниць. Крім того, Володимир спочатку був закоренілим язичником і затятим ворогом християнства. Незабаром після взяття Києва він улаштував на пагорбі біля свого палацу справжній язичницький пантеон — поставив статуї язичницьких богів: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Сімрагла та Мокош. «І поклонялися люди їм, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і дочок, і приносили жертви бісам… І осквернилася кров'ю жертв їхніх земля Руська і пагорб той», — оповідає літопис. Ідоли Перуна, що став з волі Володимира головним божеством Давньої Русі, ставили і в інших давньоруських містах.

У 983 році, після перемоги Володимира над ятвягами, на «Перуновому пагорбі» було вирішено принести людські жертви. Жереб упав на двір варяга-християнина на ім'я Феодор. Київські язичники зажадали принести в жертву його сина Іоанна. Варяг не підкорився їм і не віддав свого сина на заклання бісам. Розлючені кияни зруйнували весь його двір і підрубали сіни, на яких він стояв із сином, і так убили їх. Ці варяги-християни стали першими в Руській землі мучениками за віру. Інші ж християни, охрещені за святої Ольги, для яких вона збудувала церкву на Аскольдовій могилі, налякані цією подією, ховалися: одні втекли, інші таємно зберігали святу віру, а деякі знову повернулися до колишнього нечестя. І якщо десь і стояла ще християнська церква, вона була розорена руками поган. Таке ж ідолопоклонство панувало й у Великому Новгороді, де Володимир поставив правителем свого дядька Добриню.

Князь Володимир із перших років свого правління піклувався про зміцнення Руської держави. Зусилля князя були спрямовані на централізацію влади й об'єднання східнослов'янських племен. Він обмежив владу удільних князів і запровадив династичне управління. Саме в роки князювання Володимира завершилося формування Давньоруської держави.

Ставши єдиновладним князем Русі, Володимир здійснив декілька вдалих військових походів: завоював Галичину, упокорив в'ятичів і радимичів, переміг камських болгар, успішно воював із печенігами і, таким чином, розширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до річки Буг на півдні. Він «пас свою землю правдою, мужністю і розумом», як добрий і дбайливий господар, за потреби розширював її межі та захищав її кордони силою зброї, а повертаючись із походу, влаштовував для дружини та всього Києва щедрі й веселі бенкети.

Проте язичницька реформа, яка змінила лише зовнішнє вшанування старих богів, не могла задовольнити Володимира. Особисті пошуки віри співпали з вимогами часу: Русь остаточно втрачала риси колишнього військового союзу окремих племен, перетворюючись на єдину державу, що відігравала дедалі більшу роль у європейській та світовій політиці. Все це вимагало від князя пошуку духовної основи для єдності руських князівств.

За словом літописця, «переможений похіттю», пристрасний, сильний, хоробрий воїн, нестримний у бенкетах і розвагах, Володимир був сином свого батька Святослава — язичником не так за переконаннями, як за способом життя. Християнство було Володимирові не до вподоби нічим іншим, як своїми моральними правилами. Крім того, Володимир, як і його попередники, мечу довіряв більше, ніж хресту. Нарешті, християнство могло не влаштовувати його, як і варяга Олега, через загрозу підкорення Візантії. Володимир тоді ще не міг, подібно до Ольги, осягнути значення християнства і відокремити у своїй свідомості віру від політики візантійських імператорів, які часто, справді, не проти були застосувати християнство як духовне знаряддя для підпорядкування собі інших народів. Він зрозуміє це згодом. А поки Володимир, як і Олег, мав одне бажання — зміцнити язичництво наперекір і на противагу християнству, яке все більше зростало й набирало сили. Та все ж зглянулося всемилостиве око благого Бога на князя Володимира — і засяяло в серці його світло Христової істини; він зрозумів суєту ідольської омани та пізнав єдиного Бога, Котрий створив усе видиме й невидиме.

Мученицький подвиг за Христа святих Феодора та Іоанна прикликав велику благодать Божу на Київську Руську. І сталося диво: гонитель християнства почав навертатися до Христа! Свідченням цього є той незаперечний факт, що після остаточного прийняття віри Христової і хрещення князь Володимир поставив чудову кам'яну Десятинну церкву в ім'я Божої Матері не деінде, а на місці того самого будинку, де було вбито мучеників Феодора й Іоанна. Археологічні розкопки, здійснені в 1908 році у вівтарній частині Десятинної церкви, виявили залишки дерев'яного зрубу цього будинку. Отже, тоді, в 983 році, князь Володимир зазнав такого сильного потрясіння, що воно спрямувало його духовний погляд до християнства.

У 986 році, за літописом преп. Нестора, «прийшли болгари магометанської віри <…> потім прийшли іноземці з Риму <…> прийшли хозарські євреї <…> потім прислали греки до Володимира філософа». Князь Володимир уважно вислухав і розпитав усіх. У мусульманстві Володимиру, згідно з літописом, начебто сподобалася можливість багатоженства і в цьому житті, і в майбутньому. Магометани не випадково наголошували саме на цій особливості свого віровчення: вони явно намагалися догодити вподобанням Володимира-язичника. Але не знали магометани, що від язичництва Володимир у глибині душі вже відрікся.

«Потім прислали греки до Володимира філософа», — повідомляє «Повість минулих літ» і наводить докладно проповідь цього філософа. Бесіда Володимира з філософом зводиться до найважливішого та головного — до питання про Боговтілення. «Навіщо ж зійшов Бог на землю і прийняв страждання?» Філософ відповів: «Якщо хочеш послухати, то скажу тобі по порядку від самого початку…» Володимир же сказав: «Радий послухати». Філософ повідав князю Володимиру про створення світу та гріхопадіння, стисло розповів про найважливіші події в житті народів старозавітного часу, далі, спираючись на слова з пророчих книг, розповів про відвернення від Ізраїлю й покликання нових народів, про явлення Бога у плоті, відкуплення Його стражданнями гріха Адама. Потім філософ розповів євангельську історію до зішестя Святого Духа на апостолів у день П'ятидесятниці. «Коли прийняли вони обітницю Духа Святого, то розійшлися по всьому світу, навчаючи та хрестячи водою».

Вислухавши уважно грека, князь Володимир поставив ще одне запитання, в якому, власне, містилося три питання: «Навіщо народився Ісус від Жони, був розіп'ятий на дереві та хрестився водою?» Вони надзвичайно цінні: в них відбивається те, що найбільше цікавило давніх русичів у християнському віровченні.

«Через жону, — відповів на перше запитання філософ, — сталася спершу перемога диявола, бо через жону був вигнаний Адам із раю; через Жону ж утілившись, Бог звелів вірним увійти до раю». На друге запитання відповідь була така: «А на дереві був розіп'ятий тому, що від дерева скуштував Адам і через нього був вигнаний із раю, і деревом життя наслідують спасіння праведні». А «оновлення водою» здійснилося, з одного боку, тому, що водою Бог «потопив людей» за часів Ноя. «Ось тому й сказав Бог: "Водою погубив Я людей за гріхи їхні, тепер знову водою очищу від гріхів людей — водою оновлення". Бо найпершою була створена вода; адже сказано: "Дух Божий носився над водою", тому й нині хрестяться водою і Духом».

Під час монголо-татарської навали чесні мощі святого князя Володимира були поховані під руїнами Десятинного храму. У 1635 році вони були знайдені. Чесна глава святого князя Володимира спочивала в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, а малі часточки святих мощей — у різних місцях. У другій половині XIX століття в Києві було збудовано величний храм на честь рівноапостольного князя Володимира.

З ім'ям і трудами святого рівноапостольного князя Володимира пов'язана вся подальша історія Руської Церкви. «Ним ми обожились і Христа, Істину Життя, пізнали», — засвідчив святитель Іларіон. Подвиг його продовжили його сини, онуки, правнуки. Святкування святому рівноапостольному Володимиру було встановлене святим Олександром Невським, після того як 15 травня 1240 року допомогою і заступництвом святого Володимира він здобув знамениту перемогу над шведськими хрестоносцями в Невській битві. Але церковне шанування святого князя розпочалося на Русі значно раніше. Митрополит Іларіон, святитель Київський († 1053), у «Слові про закон і благодать», сказаному в день пам'яті святого Володимира біля раки його в Десятинному храмі, називає його «між владиками апостолом», «наступником» святого Константина і порівнює його апостольське благовістя Руській землі з благовістям святих апостолів.

Ukrainian Day Finances

Dear Parishioners, please turn-in all income and expense items relating to Ukrainian Day by August 15th so all its finances may be included in our August reports. Thank you!

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Please Note!

• Only Orthodox Christians may receive Holy Communion or other Sacraments.
  
• If you have not been to confession in over a month, please go to confession before receiving the Holy Gifts.
  
• We fast from all food and drink (including water) from bedtime (the previous night) until we receive the Holy Gifts during morning Divine Liturgy. That also means no coffee, no cigarets, no gum, candies in the morning and during Divine Liturgy.

Happy Birthday

• July 28: Alfred Gorick
  
• July 31: Denys Burdyliak
  
• July 31: Joshua Ellsworth
  
• July 31: Quinn Hatala
  
• August 03: Susi Chebiniak

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Myron, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Quinn Marie, Laurel and Peyton Mary,

Upcoming Readings

Mon. July 29 – Rom. 16:17-24 ; Mt. 13:10-23;
Tue. July 30 – 1 Cor. 1:1–9; Mt. 13:24-30;
Wed. July 31 – 1 Cor. 2:9–3:8; Mt. 13:31-36;
Thu. Aug. 1 – 1 Cor. 3:18-23 ; Mt. 13:36-43;
Fri. Aug. 2 – 1 Cor. 4:5-8 ; Mt. 13:44-54;
Sat. Aug. 3 – Rom. 9:1-5; Mt. 9:18-26;