Преподобний Антоній Печерський, Київський, начальник усіх ченців на Русі

Преподобний Антоній є засновником Києво-Печерського монастиря і одним із основоположників руського чернецтва.

Великий світильник Православ'я був родом із міста Любеча, прийняв чернечий постриг в одному із афонських монастирів і через деякий час отримав благословення повернутися на Русь. Прийшовши до Києва, він перебував у пошуках монастиря, де зміг би служити Богу. Але за Промислом Божим він вибрав гору поблизу села Берестове, яка нагадувала йому Афон, і оселився у варязькій печері на березі Дніпра.

За деякий час преподобний Антоній ще раз пішов жити на Святу Гору Афон, рятуючись від безбожного князя Святополка. Ігумену монастиря, де перебував преподобний Антоній, було веління від Бога, щоб він благословив Антонія повернутися до Русі, пророкуючи, що багато чорноризців від нього піде.

Повернувшись знову на Київські гори, Антоній оселився в печері, яку викопав благочестивий пресвітер Іларіон, згодом поставлений на Київську кафедру митрополитом. Антоній постійно перебував у молитві, їв сухий хліб і пив воду — через день або два. Іноді перебуваючи без їжі цілий тиждень, він копав своїми руками печеру, більшу за розміром, ніж попередня.

Про доброчесне і аскетичне життя Антонія стало багатьом відомо, навколо святого почали збиратися й інші подвижники. Побачивши це примноження і прагнучи до чернечого усамітнення, преподобний Антоній зібрав всю братію і сказав: «Ось, братія, Господь вибрав вас, і на вас благодать Святої гори, ігумен якої постриг мене, а я — вас; хай буде на вас благословення перше від Бога і Пресвятої Богородиці, друге ж — від Святої гори. Живіть самі, без мене; я поставлю вам ігумена, а сам хочу жити наодинці, як звик до того колись».

Поставивши ігуменом блаженного Варлаама, він віддалився до іншої печери, яка тепер носить ім'я преподобного Антонія. Формально не будучи настоятелем, він все одно мав незаперечний авторитет для братії, оскільки саме він приніс на Київські гори благословення й аскетичний дух Святого Афону.

Коли ж преподобний Варлаам був переведений до монастиря святого великомученика Димитрія, на прохання братії ігуменом Печерського монастиря став однодумний з ним преподобний Феодосій.

Будучи втягнутий проти своєї волі в міжусобні війни князів, преподобний Антоній був змушений сховатися в Чернігові, де також викопав печери. Згодом на цьому місці був заснований монастир.

Після повернення до Києва преподобний Антоній взяв участь в закладці кам'яного Успенського собору, влаштувати який повеліла Пресвята Богородиця через прибулих із Влахерн (район Константинополя) зодчих. Так з благословення преподобного Антонія вже після його відходу до Господа була споруджена Велика церква.

Передбачаючи свою близьку кончину, преподобний попросив прощення у братії і заповів не знаходити його мощі.

Пробувши в другій своїй печері шістнадцять років, преподобний Антоній закінчив в ній земний шлях і спочив у 1073 році від Різдва Христового на дев'яностому році життя. Чесні мощі цього основоположника руського чернецтва були тоді ж покладені в тій самій печері, де він помер. І подібно до того, як під час земного життя преподобний віддалився від очей людських, молячись Богу таємно й на самоті, так і мощам своїм попросив той самий дар: щоб були віддалені від очей людських. Багато тих, хто насмілився розкопати місце, на якому покладене чесне тіло преподобного отця нашого Антонія, були покарані.

Ще за життя преподобний Антоній прославився тим, що по його молитвам відбувалися чудеса і зцілення. І донині мощі його спочивають у Ближніх печерах Святої Успенської Києво-Печерської Лаври під спудом та подають благодатну силу всім паломникам і «богомольцям», які з вірою приходять.

Synaxis of the Venerable Fathers of the Kiev Near Caves

The Synaxis of Monastic Fathers who are venerated in the Near Caves of Saint Anthony, is now celebrated on September 28. This general commemoration was originally on the first Saturday after the Leave-taking of the Feast of the Exaltation of the Cross (i.e. after September 21).

The general commemoration of the monastic Fathers of the Near Caves of Saint Anthony on the Saturday after the Leave-taking of the Feast of the Exaltation of the Venerable Cross dates to the year 1670. During the restoration of the Caves, which had been damaged by an earthquake, some of the relics of the ancient ascetics were uncovered and a church was built in honor of the Exaltation of the Venerable Cross.

In 1760 a stone church in honor of the Exaltation of the Venerable Cross was built over the Caves. In 1886, under Metropolitan Platon of Kiev, the Synaxis of the Fathers of the Near Caves was moved to September 28 because of the celebration of the Synaxis of the Saints of the Far Caves on August 28.

There are two Canons to the Monastic Fathers of the Near Caves. The first was compiled by the hieromonk Meletius the Orphan (inscribed in the Kiev Akathistnik of 1764). The second, found in the services in honor of the Fathers of the Kiev Caves, was compiled by Saint Demetrius of Rostov.

Among the Monastic Fathers of the Near Caves are:

Monk Anthony the First-Founder (July 10)

Monk Abramius the Lover of Labor (August 21)

Monk Abramius the Recluse (October 29)

Monk Agapitus, Unmercenary Physician (June 1)

Monk Alexis the Recluse (April 24)

Monk Alypius the Iconographer (August 17)

Martyr Anastasius the Deacon (January 22)

Monk Anatolius the Recluse (July 3)

Monk Arethas the Recluse (October 24)

Monk Athanasius the Recluse (December 2)

Igumen Barlaam (November 19)

Hosiomartyrs Basil and Theodore (August 11)

Venerable Chariton of Senyazemsk (no information)

Hieromonk Damian the Healer (October 5) and many others not listed here.

Besides these Saints, there are thirty other Saints among the monks of the Kiev Caves, whose myrrh-producing heads were preserved. In the Service to the Monastic Fathers of the Near Caves on September 28 Saint Ephraim the Priest is mentioned (Ode 9). The hieromonk Athanasius Kalpophyisky wrote in 1638, that his incorrupt body, clothed in priestly vestments, lay opposite the relics of Saint Elias of Murom. Hieromonk Athanasius also mentions Saint Eustathius, (Ode 8), who was a goldsmith before he came to the monastery.

Without doubt, not all the names of the Fathers of the Kiev Caves are known. In the Synaxis, all the Fathers illumined by ascetic deeds in the Caves are glorified. In the Oikos of the Service of September 28 we sing: "Who can praise Your Saints, O Good One? I try to count their number, but they are multiplied more than the sands of the sea. O Master Christ, Who have numbered the stars and named them all, grant their petitions for us..."