Aug. 25 – 9th Sunday after Pentecost. Tone 8

Afterfeast of the Transfiguration. Martyrs Anicetus and Photius (Photinus) of Nicomedia (305). Hieromartyr Alexander, bishop of Comana (3rd c.). Martyrs Pamphilus and Capito.

1 Cor. 3:9-17; Mt. 14:22-34;

Aug. 28 – The Dormition of our Most Holy Lady The Theotokos & Ever-Virgin Mary

Успіння Пресвятої Владичиці Нашої Богородиці І Вседіви Марії

Phil. 2:5-11; Lk. 10:38-42;11:27-28

Sep. 1 – 10th Sunday after Pentecost. Tone 1

Afterfeast of the Dormition. Martyr Andrew Stratelates and 2,593 soldiers with him in Cilicia (3rd c.). Martyrs Timothy, Agapius, and Thecla of Palestine (304)

1 Cor. 4:9-16; Mt. 17:14-23;

Апостол

З Першого Посла́ння до Коринфян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (3:9-17)

Браття, ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова. Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи,– діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню. Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.

Євангеліє

Від Матвія 14:22-34

І зараз же звелів Ісус учням Своїм сісти в човен і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишався там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний. У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид; і зі страху скрикнули. Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! це Я, не бійтеся. Петро сказав Йому у відповідь: Господи! якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Він же сказав: іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса, та, побачивши сильний вітер, злякався, і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловірний! чого ти засумнівався? І, як увійшли вони в човен, вітер стих. Ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому й сказали: воістину Ти Син Божий. Переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.

Statement of the Council of Bishops of the UOC of the USA and Diaspora on the Occasion of the 33rd Anniversary of Ukraine's Independence

Beloved Brothers and Sisters in Christ,

As we gather in solemn reflection and prayer on the 33rd anniversary of Ukraine's independence, we, the Council of Bishops of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and Diaspora, extend our heartfelt greetings and spiritual blessings to all faithful sons and daughters of our Holy Church, both in Ukraine and throughout the world. Today, as we commemorate this sacred milestone in the life of our beloved ancestral motherland, our hearts are heavy with the weight of the ongoing trials and tribulations faced by the nation of Ukraine, yet they are also filled with unwavering hope and faith in God's divine mercy and protection.

In these turbulent times, when the shadow of destruction, slaughter, and crimes against humanity looms large over our Ukrainian people, we are reminded of the sacred duty we bear to uphold the sanctity of life and the dignity of every human soul. Ukraine, a nation that has withstood genocides, forced resettlements, and the agony of exile, must be able to raise her children in peace, according to the time-honored Christian traditions that have shaped her identity for over 1,036 years. The morality and traditional family values that form the bedrock of our faith are not mere relics of the past; they are living truths that continue to guide and sustain us in the face of overwhelming adversity.

The struggle we witness today in Ukraine is not merely a political reality; it is a spiritual battle for the very soul of our nation. The forces of evil, manifested in the aggression and terror unleashed by the Russian state, seek not only to conquer land but to destroy the spirit and identity of a people who have remained resolute in their faith in God. We see the pain and suffering of the most vulnerable - the children of Ukraine, their mothers and fathers, and all who have been touched by the horrors of war. Yet, even in the darkest hours, the light of Christ shines brightly in their hearts, illuminating a path of hope, resilience, and unwavering trust in divine providence.

We call upon the worldwide community to stand in solidarity with Ukraine, recognizing that this is a fight not only for the sovereignty of a nation but for the protection of the sacred values that bind us all as children of God. The respect for human life and its sanctity must be preserved at all costs, for to do otherwise would be to betray the legacy of our ancestors, who invested their lives in the development of our land and the preservation of our sacred traditions. By honoring the sovereignty of Ukraine's borders and state, we honor the sacrifices of those who came before us and ensure that their legacy will endure for generations to come.

We cannot speak of Ukraine's independence without acknowledging the tremendous sacrifices made by the men and women of Ukraine's armed forces. These brave souls have taken up arms to defend not only the freedom of their homeland but the principles of liberty and justice that underpin the civilized world. Their courage in the face of unimaginable danger is a beacon of hope for all who cherish freedom. They stand as guardians of peace and security, not just for Ukraine, but for the entire global community, as they confront the terrorism and tyranny of the Russian state.

We also recognize the countless refugees from Ukraine who have found temporary homes in nations across the Diaspora. These individuals, like lit candles in the darkness, continue to shed the light of truth and remain steadfast in their resolve for a victorious Ukraine. Their resilience and determination are a testament to the indomitable spirit of the Ukrainian people, and their presence among us serves as a constant reminder of the bonds of brotherhood that unite us as one Orthodox family, regardless of where we may be in the world.

To the volunteers who tirelessly work to offer logistical and humanitarian support to Ukraine during this time of genocidal aggression, we extend our deepest gratitude. Your selfless service is a living embodiment of Christ's commandment to love one another as He has loved us. You are the hands and feet of Christ in a world desperately in need of His healing touch, and your efforts are a powerful testament to the strength of our shared humanity.

We ask all faithful Christians to join us in fervent prayer for Ukraine. Let us lift our voices to the Lord, beseeching Him to grant peace and protection to our ancestral homeland. We stand in solidarity with the Hierarchs and clergy of the Orthodox Church of Ukraine, who continue to offer spiritual support to the nation in these trying times. The Church is the soul of the nation; our faith is our heartbeat. We, as Orthodox brethren in the Diaspora, breathe in unison with the people of Ukraine, united in our prayers, our hopes, and our unwavering commitment to a free and peaceful Ukraine.

As the Hierarchs of Ukrainian Orthodox communities in the USA, Brazil, Australia, New Zealand, Germany, Belgium, France, Paraguay, and Argentina, we offer our deepest support and prayers for the people of Ukraine and for all those who stand with her in this time of trial. May the Most Holy Birth-Giver of God continue to protect Ukraine with her heavenly intercession, and may the light of Christ guide our steps toward a future of peace, justice, and freedom.

In Christ's love and service,

+Antony
Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and Diaspora

+Jeremiah
Archbishop of the Ukrainian Orthodox Eparchy of South America

+Daniel
Archbishop of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and Diaspora

Звернення Собору Єпископів УПЦ США та Діаспори з нагоди 33-ї річниці Незалежності України

Улюблені брати і сестри у Христі,

Об'єднавшись у молитві та роздумах з нагоди 33-ї річниці Незалежності України, ми, Собор Єпископів Української Православної Церкви США та Діаспори, передаємо сердечні вітання та духовні благословення всім вірним синам і дочкам нашої Святої Церкви, як в Україні, так і в усьому світі. Сьогодні, вшановуючи цю священну віху в житті нашої любої Батьківщини, наші серця обтяжені тягарем випробувань і страждань, з якими стикається український народ. Народ, котрий попри всі страждання, є сповнений непохитною надією та вірою в Боже милосердя та захист.

У цей буремний час, коли тінь руйнації, знищення та злочинів проти людяності нависла над нашим українським народом, ми пригадуємо про святий обов'язок, який ми маємо – відстоювати святість життя та гідність кожної людської душі. Україна – нація, яка витримала геноцид, примусове переселення та агонію вигнання, повинна мати можливість виховувати своїх дітей у мирі, відповідно до освячених часом християнських традицій, які формували її ідентичність протягом понад 1036 років. Мораль і традиційні сімейні цінності, які є основою нашої віри, не є просто пережитками минулого; це живі істини, які продовжують скеровувати та підтримувати нас перед обличчям величезних труднощів.

Боротьба, яку ми спостерігаємо сьогодні в Україні, — це не просто політична реальність; це духовна битва за саму душу нашої нації. Сили зла, що проявляються в агресії та терорі, розв'язаних Російською державою, прагнуть не лише завоювати землю, а й знищити дух та ідентичність народу, який залишився непохитним у вірі в Бога. Ми бачимо біль і страждання найуразливіших – дітей України, їхніх матерів і батьків, усіх, кого торкнулися жахіття війни. Проте навіть у найтемніші часи світло Христа яскраво сяє в їхніх серцях, освітлюючи шлях надії, стійкості та непохитної віри у Божествене провидіння.

Ми закликаємо світову спільноту бути солідарними з Україною, визнаючи, що це боротьба не лише за суверенітет нації, а й за захист священних цінностей, які пов'язують усіх нас як дітей Божих. Повагу до людського життя та його святість необхідно зберегти за будь-яку ціну, бо інакше це означало б зрадити спадщину наших предків, які вклали своє життя в розвиток нашої землі та збереження наших святих традицій. Шануючи суверенітет кордонів і держави України, ми вшановуємо жертви тих українців, які жили до нас і гарантуємо, що їхня спадщина буде збережена для майбутніх поколінь.

Ми не маємо права говорити про незалежність України, не визнаючи тої величезної жертви чоловіків та жінок Збройних сил України. Ці хоробрі душі взяли до рук зброю, щоб захистити не лише свободу своєї Батьківщини, але й принципи свободи та справедливості, які лежать в основі цивілізованого світу. Їхня мужність перед обличчям неймовірної небезпеки є маяком надії для всіх, хто цінує свободу. Вони є охоронцями миру та безпеки не лише для України, але й для всього світового співтовариства, протистоячи тероризму та тиранії Російської держави.

Ми також визнаємо незліченну кількість біженців з України, які знайшли тимчасові домівки в інших країнах світу. Ці люди, як запалені свічки в темряві, продовжують поширювати світло правди та залишаються непохитними у своїй рішучості за переможну Україну. Їхня стійкість і рішучість є свідченням незламності духу українського народу, а їхня присутність серед нас служить постійним нагадуванням про узи братерства, які об'єднують нас як одну Православну родину, незалежно від того, де у світі ми знаходимося.

Висловлюємо глибоку вдячність волонтерам, які невтомно працюють над матеріально-технічною та гуманітарною підтримкою України в цей час геноцидної агресії. Ваше безкорисливе служіння є живим втіленням Христової заповіді любити один одного так, як Він полюбив нас. Ви — руки й ноги Христа у світі, який відчайдушно потребує Його цілющого дотику, а ваші зусилля є могутнім свідченням сили нашої спільної людяності.

Просимо всіх вірних християн долучитися у палкій молитві за Україну. Піднесімо голос свій до Господа, благаючи дарувати мир і захист нашій Батьківщині. Ми солідарні з Архієреями та духовенством Православної Церкви України, які продовжують духовно підтримувати націю в цей важкий час. Церква є душею нації; наша віра - це наше серцебиття. Ми, як Православні брати в діаспорі, дихаємо в унісон з народом України, єдині в наших молитвах, наших сподіваннях і нашій непохитній відданості вільній і мирній Україні.

Як ієрархи українських Православних громад у США, Бразилії, Австралії, Новій Зеландії, Німеччині, Бельгії, Франції, Парагваї та Аргентині, ми складаємо нашу найглибшу підтримку та молитви за народ України та всіх, хто стоїть з нею в цей час випробовувань. Нехай Пресвята Богородиця і надалі оберігає Україну своїм небесним заступництвом, а світло Христа нехай направляє наші кроки до майбутнього миру, справедливості та свободи.

У Христовій любові та служінні,

+Антоній
Митрополит Української Православної Церкви США ​​та Діаспори

+Єремія
Архієпископ Української Православної Єпархії Південної Америки

+Даниїл
Архієпископ Української Православної Церкви США ​​та Діаспори

The Dormition of our Most Holy Lady the Mother of God and Ever-Virgin Mary

The Dormition of our Most Holy Lady Theotokos and Ever-Virgin Mary: After the Ascension of the Lord, the Mother of God remained in the care of the Apostle John the Theologian, and during his journeys She lived at the home of his parents, near the Mount of Olives. She was a source of consolation and edification both for the Apostles and for all the believers. Conversing with them, She told them about miraculous events: the Annunciation, the seedless and undefiled Conception of Christ born of Her, about His early childhood, and about His earthly life. Like the Apostles, She helped plant and strengthen the Christian Church by Her presence, Her discourse and Her prayers.

The reverence of the Apostles for the Most Holy Virgin was extraordinary. After the receiving of the Holy Spirit on the day of Pentecost, the Apostles remained at Jerusalem for about ten years attending to the salvation of the Jews, and wanting moreover to see the Mother of God and hear Her holy discourse. Many of the newly-enlightened in the Faith even came from faraway lands to Jerusalem, to see and to hear the All-Pure Mother of God.

During the persecution initiated by King Herod against the young Church of Christ (Acts 12:1-3), the Most Holy Virgin and the Apostle John the Theologian withdrew to Ephesus in the year 43. The preaching of the Gospel there had fallen by lot to the Apostle John the Theologian. The Mother of God was on Cyprus with Saint Lazarus the Four-Days-Dead, where he was bishop. She was also on Holy Mount Athos. Saint Stephen of the Holy Mountain says that the Mother of God prophetically spoke of it: "Let this place be my lot, given to me by my Son and my God. I will be the Patroness of this place and intercede with God for it."

The respect of ancient Christians for the Mother of God was so great that they preserved what they could about Her life, what they could take note of concerning Her sayings and deeds, and they even passed down to us a description of Her outward appearance.

According to Tradition, based on the words of the Hieromartyrs Dionysius the Areopagite (October 3) and Ignatius the God-Bearer (December 20), Saint Ambrose of Milan (December 7) had occasion to write in his work "On Virgins" concerning the Mother of God: "She was a Virgin not only in body, but also in soul, humble of heart, circumspect in word, wise in mind, not overly given to speaking, a lover of reading and of work, and prudent in speech. Her rule of life was to offend no one, to intend good for everyone, to respect the aged, not envy others, avoid bragging, be healthy of mind, and to love virtue.

"When did She ever hurl the least insult in the face of Her parents? When was She at discord with Her kin? When did She ever puff up with pride before a modest person, or laugh at the weak, or shun the destitute? With Her there was nothing of glaring eyes, nothing of unseemly words, nor of improper conduct. She was modest in the movement of Her body, Her step was quiet, and Her voice straightforward; so that Her face was an expression of soul. She was the personification of purity.

"All Her days She was concerned with fasting: She slept only when necessary, and even then, when Her body was at rest, She was still alert in spirit, repeating in Her dreams what She had read, or the implementation of proposed intentions, or those planned yet anew. She was out of Her house only for church, and then only in the company of relatives. Otherwise, She seldom appeared outside Her house in the company of others, and She was Her own best overseer. Others could protect Her only in body, but She Herself guarded Her character."

According to Tradition, that from the compiler of Church history Nikēphóros Callistus (fourteenth century), the Mother of God "was of average stature, or as others suggest, slightly more than average; Her hair golden in appearance; Her eyes bright with pupils like shiny olives; Her eyebrows strong in character and moderately dark, Her nose pronounced and Her mouth vibrant bespeaking sweet speech; Her face was neither round nor angular, but somewhat oblong; the palm of Her hands and fingers were longish...

In conversation with others She preserved decorum, neither becoming silly nor agitated, and indeed especially never angry; without artifice, and direct, She was not overly concerned about Herself, and far from pampering Herself, She was distinctly full of humility. Regarding the clothing which She wore, She was satisfied to have natural colors, which even now is evidenced by Her holy head-covering. Suffice it to say, a special grace attended all Her actions." [Nikēphóros Callistus borrowed his description from Saint Epiphanius of Cyprus (May 12), from the "Letter to Theophilus Concerning Icons."]

The circumstances of the Dormition of the Mother of God were known in the Orthodox Church from apostolic times. Already in the first century, the Hieromartyr Dionysius the Areopagite wrote about Her "Falling-Asleep." In the second century, the account of the bodily ascent of the Most Holy Virgin Mary to Heaven is found in the works of Meliton, Bishop of Sardis. In the fourth century, Saint Epiphanius of Cyprus refers to the tradition about the "Falling Asleep" of the Mother of God. In the fifth century, Saint Juvenal, Patriarch of Jerusalem, told the holy Byzantine Empress Pulcheria: "Although there is no account of the circumstances of Her death in Holy Scripture, we know about them from the most ancient and credible Tradition." This tradition was gathered and expounded in the Church History of Nikēphóros Callistus during the fourteenth century.

At the time of Her blessed Falling Asleep, the Most Holy Virgin Mary was again at Jerusalem. Her fame as the Mother of God had already spread throughout the land and had aroused many of the envious and the spiteful against Her. They wanted to make attempts on Her life; but God preserved Her from enemies.

Day and night She spent her time in prayer. The Most Holy Theotokos went often to the Holy Sepulchre of the Lord, and here She offered up fervent prayer. More than once, enemies of the Savior sought to hinder Her from visiting her holy place, and they asked the High Priest for a guard to watch over the Grave of the Lord. The Holy Virgin continued to pray right in front of them, yet unseen by anyone.

In one such visit to Golgotha, the Archangel Gabriel appeared to Her and announced Her approaching departure from this life to eternal life. In pledge of this, the Archangel gave Her a palm branch. With these heavenly tidings the Mother of God returned to Bethlehem with the three girls attending Her (Sepphora, Abigail, and Jael). She summoned Righteous Joseph of Arimathea and other disciples of the Lord, and told them of Her impending Repose.

The Most Holy Virgin prayed also that the Lord would have the Apostle John come to Her. The Holy Spirit transported him from Ephesus, setting him in that very place where the Mother of God lay. After the prayer, the Most Holy Virgin offered incense, and John heard a voice from Heaven, closing Her prayer with the word "Amen." The Mother of God took it that the voice meant the speedy arrival of the Apostles and the Disciples and the holy Bodiless Powers.

The faithful, whose number by then was impossible to count, gathered together, says Saint John of Damascus, like clouds and eagles, to listen to the Mother of God. Seeing one another, the Disciples rejoiced, but in their confusion they asked each other why the Lord had gathered them together in one place. Saint John the Theologian, greeting them with tears of joy, said that the time of the Virgin's repose was at hand.

Going in to the Mother of God, they beheld Her lying upon the bed, and filled with spiritual joy. The Disciples greeted Her, and then they told her how they had been carried miraculously from their places of preaching. The Most Holy Virgin Mary glorified God, because He had heard Her prayer and fulfilled Her heart's desire, and She began speaking about Her imminent end.

During this conversation the Apostle Paul also appeared in a miraculous manner together with his disciples Dionysius the Areopagite, Saint Hierotheus, Saint Timothy and others of the Seventy Apostles. The Holy Spirit had gathered them all together so that they might be granted the blessing of the All-Pure Virgin Mary, and more fittingly to see to the burial of the Mother of the Lord. She called each of them to Herself by name, She blessed them and extolled them for their faith and the hardships they endured in preaching the Gospel of Christ. To each She wished eternal bliss, and prayed with them for the peace and welfare of the whole world.

Then came the third hour (9 A.M.), when the Dormition of the Mother of God was to occur. A number of candles were burning. The holy Disciples surrounded her beautifully adorned bed, offering praise to God. She prayed in anticipation of Her demise and of the arrival of Her longed-for Son and Lord. Suddenly, the inexpressible Light of Divine Glory shone forth, before which the blazing candles paled in comparison. All who saw it took fright. Descending from Heaven was Christ, the King of Glory, surrounded by hosts of Angels and Archangels and other Heavenly Powers, together with the souls of the Forefathers and the Prophets, who had prophesied in ages past concerning the Most Holy Virgin Mary.

Seeing Her Son, the Mother of God exclaimed: "My soul doth magnify the Lord, and my spirit hath rejoiced in God My Savior, for He hath regarded the low estate of His Handmaiden" (Luke 1:46-48) and, rising from Her bed to meet the Lord, She bowed down to Him, and the Lord bid Her enter into Life Eternal. Without any bodily suffering, as though in a happy sleep, the Most Holy Virgin Mary gave Her soul into the hands of Her Son and God.

Then began a joyous angelic song. Accompanying the pure soul of the God-betrothed and with reverent awe for the Queen of Heaven, the angels exclaimed: "Hail, Full of Grace, the Lord is with Thee, blessed art Thou among women! For lo, the Queen, God's Maiden comes, lift up the gates, and with the Ever-Existing One, take up the Mother of Light; for through Her salvation has come to all the human race. It is impossible to gaze upon Her, and it is impossible to render Her due honor" (Stikherion on "Lord, I Have Cried"). The Heavenly gates were raised, and meeting the soul of the Most Holy Mother of God, the Cherubim and the Seraphim glorified Her with joy. The face of the Mother of God was radiant with the glory of Divine virginity, and from Her body there came a sweet fragrance.

Miraculous was the life of the All-Pure Virgin, and wondrous was Her Repose, as Holy Church sings: "In Thee, O Queen, the God of all hath given thee as thy portion the things that are above nature. Just as in the Birth-Giving He did preserve Thine virginity, so also in the grave He did preserve Thy body from decay" (Canon 1, Ode 6, Troparion 1).

Kissing the all-pure body with reverence and in awe, the Disciples in turn were blessed by it and filled with grace and spiritual joy. Through the great glorification of the Most Holy Theotokos, the almighty power of God healed the sick, who with faith and love touched the holy bed.

Bewailing their separation from the Mother of God, the Apostles prepared to bury Her all-pure body. The holy Apostles Peter, Paul, James and others of the Twelve Apostles carried the funeral bier upon their shoulders, and upon it lay the body of the Ever-Virgin Mary. Saint John the Theologian went at the head with the resplendent palm-branch from Paradise. The other saints and a multitude of the faithful accompanied the funeral bier with candles and censers, singing sacred songs. This solemn procession went from Sion through Jerusalem to the Garden of Gethsemane.

With the start of the procession there suddenly appeared over the all-pure body of the Mother of God and all those accompanying Her a resplendent circular cloud, like a crown. There was heard the singing of the Heavenly Powers, glorifying the Mother of God, which echoed that of the worldly voices. This circle of Heavenly singers and radiance accompanied the procession to the very place of burial.

Unbelieving inhabitants of Jerusalem, taken aback by the extraordinarily grand funeral procession and vexed at the honor accorded the Mother of Jesus, complained of this to the High Priest and scribes. Burning with envy and vengefulness toward everything that reminded them of Christ, they sent out their own servants to disrupt the procession and to set the body of the Mother of God afire.

An angry crowd and soldiers set off against the Christians, but the circular cloud accompanying the procession descended and surrounded them like a wall. The pursuers heard the footsteps and the singing, but could not see any of those accompanying the procession. Indeed, many of them were struck blind.

The Jewish priest Athonios, out of spite and hatred for the Mother of Jesus of Nazareth, wanted to topple the funeral bier on which lay the body of the Most Holy Virgin Mary, but an angel of God invisibly cut off his hands, which had touched the bier. Seeing such a wonder, Athonios repented and with faith confessed the majesty of the Mother of God. He received healing and joined the crowd accompanying the body of the Mother of God, and he became a zealous follower of Christ.

When the procession reached the Garden of Gethsemane, then amidst the weeping and the wailing began the last kiss to the all-pure body. Only towards evening were the Apostles able to place it in the tomb and seal the entrance to the cave with a large stone.

For three days they did not depart from the place of burial, praying and chanting Psalms. Through the wise providence of God, the Apostle Thomas was not to be present at the burial of the Mother of God. Arriving late on the third day at Gethsemane, he lay down at the tomb and with bitter tears asked that he might be permitted to look once more upon the Mother of God and bid her farewell. The Apostles out of heartfelt pity for him decided to open the grave and permit him the comfort of venerating the holy relics of the Ever-Virgin Mary. Having opened the grave, they found in it only the grave wrappings and were thus convinced of the bodily ascent of the Most Holy Virgin Mary to Heaven.

On the evening of the same day, when the Apostles had gathered at a house to strengthen themselves with food, the Mother of God appeared to them and said: "Rejoice! I am with you all the days of your lives." This so gladdened the Apostles and everyone with them, that they took a portion of the bread, set aside at the meal in memory of the Savior ("the Lord's Portion"), and they exclaimed : "Most Holy Theotokos, save us". (This marks the beginning of the rite of offering up the "Panagia" ("All-Holy"), a portion of bread in honor of the Mother of God, which is done at monasteries to the present day).

The sash of the Mother of God, and Her holy garb, preserved with reverence and distributed over the face of the earth in pieces, have worked miracles both in the past and at present. Her numerous icons everywhere pour forth signs and healings, and Her holy body, taken up to Heaven, bears witness to our own future life there. Her body was not left to the vicissitudes of the transitory world, but was incomparably exalted by its glorious ascent to Heaven.

The Feast of the Dormition of the Most Holy Theotokos is celebrated with special solemnity at Gethsemane, the place of Her burial. Nowhere else is there such sorrow of heart at the separation from the Mother of God, and nowhere else such joy, because of Her intercession for the world.

Успіння Пресвятої Богородиці

Слово «успіння» можна перевести як «сон» або «смерть» – так у Церкві називають день смерті Пресвятої Богородиці.

Святе Письмо нічого не говорить нам про життя Пресвятої Богородиці після Воскресіння Христового, тому про Успіння Богородиці ми знаємо з двох латинських трактатів V століття і з послання псевдо-Діонісія Ареопагіта. Церква вірує, що ці джерела зберігають основу того Переказу, яке жило в ранній Церкві.

Згідно Переданню Церкви, Матір Божа перед Своїм успінням жила в Єрусалимі, проповідуючи Господа нарівні з апостолами. Одного разу під час молитви Діва Марія побачила Архангела Гавриїла, який колись сповістив Їй велику радість – що Їй судилося стати Матір'ю Спасителя світу. Цього разу Архангел повідомив, що через три дні Вона відійде до Христа.

Три дні по тому в будинку апостола Іоанна, де жила Марія, зібралися і інші апостоли, які проповідували Євангеліє в різних країнах: чудесним чином вони були перенесені до Єрусалима, щоб попрощатися з Дівою Марією. Не було тільки Фоми, який прийшов в Єрусалим лише на третій день після поховання.

Апостоли стали свідками блаженної кончини Святої Діви. Сам Христос, оточений безліччю ангелів, явився, щоб прийняти душу Своєю Пречистої Матері і звести Її в рай.

Тіло ж Її апостоли вирішили поховати в Гефсиманії, де знаходився Гроб Господній і де поховані були батьки Діви Марії і Її наречений чоловік, праведний Йосип. Супроводжуючи труну, апостоли та інші мешканці Єрусалима несли світильники і співали псалми.

Іудейський священик Афоній, якого дратувало шанування Ісусової Матері, штовхнув труну, бажаючи перевернути її, – і тут же позбувся кистей обох рук: їх відсік ангел, який невидимо стояв поруч. «Тепер ти бачиш, що Христос істинний Бог», – сказав Афонію апостол Петро. Той відразу покаявся – і руки зрослися.

На третій день до гробниці Божої Матері прибув апостол Фома. Вхід в печеру відкрили, але тіла Богоматері там не було – лежали тільки Її похоронні пелени.

В той же день, зібравшись на загальну трапезу, апостоли почули спів ангелів. Подивившись вгору, вони побачили Пресвяту Діву, Яка, оточена ангелами, йшла по повітрю в сяйві небесного світла. Вона звернулася до них зі словами: «Радійте! Тепер Я завжди з вами».

За вченням Церкви, Христос підніс Пресвяту Богородицю у плоті в Своє Небесне Царство і поставив вище всіх ангельських сил.

Нагадаємо, що Успіння Пресвятої Богородиці – останнє дванадесяте свято церковного року. Церковне новоліття святкується 14 вересня (за старим стилем – 1 вересня), так що першим святом року виявляється Різдво Богородиці, а останнім – Її Успіння. Виходить, весь рік вибудовується відповідно до подій життя Божої Матері. Святу Успіння передує двотижневий Успенський піст, який за суворістю можна порівняти з Великим постом.

BIRTHRIGHT VOLUNTEERS NEEDED

Birthright relies on the dedication, time, and talents of Volunteers. We welcome any and all individuals who share our philosophy and commitment to offer loving, confidential, non-judgmental support to those who are pregnant or think they may be pregnant. So, if you have a listening heart and feel a tug in our direction, prayerfully consider volunteering. Call our office for hours and then come visit. (607) 798-7661| 609 E. Main Street, Endwell, NY 13760

Choir Rehearsals

In preparation for hierarchical visit on October 6, 2024 we will hold choir rehearsals on the following dates: Tuesday, September 24 and October 1.

100th Anniversary History Timeline Preparation

As we prepare to celebrate our 100th Anniversary in October 2026 we are collecting history information from 1982 - present. Please send dates of events, written material and pictures to Pam - pamelascannell@gmail.com.

Sunday School Picnic

Dr. Amar and Dr. Jacqueline Bhandari are inviting the Sunday School families to Quaker Lake for fun and fellowship. Food and drinks sign up sheet is available to coordinate the variety.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• August 25: Jeff Hatala
• August 26: Benjamin Hatala
• August 28: Vitaliy White
• August 28: Natalia Synevskyy
• August 28: Kendyl Gorick
• August 31: John Haluska

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine, Dannette,
John, Myron, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Quinn Marie, Laurel and Peyton Mary,

Upcoming Readings