Aug. 4 – 6th Sunday after Pentecost. Tone 5

Holy Myrrh-bearer and Equal-to-the-Apostles Mary Magdalen (1st c.). Translation of the relics (404) of Hieromartyr Phocas (403). St. Cornelius, monk, of Pereyaslav (1693).

Rom. 12:6-14; Mt. 9:1-8;
1 Cor. 9:2-12 ; Lk. 8:1-3;

Aug. 11 – 7th Sunday after Pentecost. Tone 6

Martyr Callinicus of Gangra in Asia Minor (250). Virgin-martyr Seraphima (Serapia) of Antioch (2nd c.). Martyr Theodota and her three sons, in Bithynia (304). Martyr Michael (9th c.).

Rom. 15:1-7; Mt. 9:27-35;

Апостол

З Посла́ння до Римлян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (12:6-14)

Браття, і як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, чи маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри; чи маєш служіння, перебувай у служінні; чи учитель,– у навчанні; чи утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю. Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь зла, прихиляйтесь до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; у старанності не ослабляйтесь; духом палайте; Господу служіть; утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.

З Першого Посла́ння до Коринфян Свято́го Апо́стола Павла́ чита́ння (9:2-12)

Браття, якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі. Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. Хіба ми не маємо влади їсти і пити? Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа? Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? Який воїн служить коли небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог? Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

Євангеліє

Від Матвія 9:1-8

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої! При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує. Ісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших? Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого. І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.

Від Луки 8:1-3

Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять, і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів, і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.

Myrrh-bearer and Equal of the Apostles Mary Magdalene

The Holy Myrrh-Bearer Equal of the Apostles Mary Magdalene. On the banks of Lake Genesareth (Galilee), between the cities of Capharnum and Tiberias, was the small city of Magdala, the remains of which have survived to our day. Now only the small village of Mejhdel stands on the site.

A woman whose name has entered forever into the Gospel account was born and grew up in Magdala. The Gospel tells us nothing of Mary's younger years, but Tradition informs us that Mary of Magdala was young and pretty, and led a sinful life. It says in the Gospels that the Lord expelled seven devils from Mary (Luke. 8:2). From the moment of her healing Mary led a new life, and became a true disciple of the Savior.

The Gospel relates that Mary followed after the Lord, when He went with the Apostles through the cities and villages of Judea and Galilee preaching about the Kingdom of God. Together with the pious women Joanna, wife of Choza (steward of Herod), Susanna and others, she served Him from her own possessions (Luke 8:1-3) and undoubtedly shared with the Apostles the evangelic tasks in common with the other women. The Evangelist Luke, evidently, has her in view together with the other women, stating that at the moment of the Procession of Christ onto Golgotha, when after the Scourging He took on Himself the heavy Cross, collapsing under its weight, the women followed after Him weeping and wailing, but He consoled them. The Gospel relates that Mary Magdalene was present on Golgotha at the moment of the Lord's Crucifixion. While all the disciples of the Savior ran away, she remained fearlessly at the Cross together with the Mother of God and the Apostle John.

The Evangelists also list among those standing at the Cross the mother of the Apostle James, and Salome, and other women followers of the Lord from Galilee, but all mention Mary Magdalene first. Saint John, in addition to the Mother of God, names only her and Mary Cleopas. This indicates how much she stood out from all the women who gathered around the Lord.

She was faithful to Him not only in the days of His Glory, but also at the moment of His extreme humiliation and insult. As the Evangelist Matthew relates, she was present at the Burial of the Lord. Before her eyes Joseph and Νikόdēmos went out to the tomb with His lifeless Body. She watched as they covered over the entrance to the cave with a large stone, entombing the Source of Life.

Faithful to the Law in which she was raised, Mary together with the other women spent the following day at rest, because it was the great day of the Sabbath, coinciding with the Feast of Passover. But all the rest of the peaceful day the women gathered spices to go to the Grave of the Lord at dawn on Sunday and anoint His Body according to the custom of the Jews.

It is necessary to mention that, having agreed to go on the first day of the week to the Tomb early in the morning, the holy women had no possibility of meeting with one another on Saturday. They went separately on Friday evening to their own homes. They went out only at dawn the following day to go to the Sepulchre, not all together, but each from her own house.

The Evangelist Matthew writes that the women came to the grave at dawn, or as the Evangelist Mark expresses, extremely early before the rising of the sun. The Evangelist John, elaborating upon these, says that Mary came to the grave so early that it was still dark. Obviously, she waited impatiently for the end of night, but it was not yet daybreak. She ran to the place where the Lord's Body lay.

Mary went to the tomb alone. Seeing the stone pushed away from the cave, she ran away in fear to tell the close Apostles of Christ, Peter and John. Hearing the strange message that the Lord was gone from the tomb, both Apostles ran to the tomb and, seeing the shroud and winding cloths, they were amazed. They went and said nothing to anyone, but Mary returned to the tomb and stood about the entrance to the tomb and wept. Here in this dark tomb so recently lay her lifeless Lord.

Wanting proof that the tomb really was empty, she went down to it and saw a strange sight. She saw two angels in white garments, one sitting at the head, the other at the foot, where the Body of Jesus had been placed. They asked her, "Woman, why weepest thou?" She answered them with the words which she had said to the Apostles, "They have taken my Lord, and I do not know where they have laid Him." At that moment, she turned around and saw the Risen Jesus standing near the grave, but she did not recognize Him.

He asked Mary, "Woman, why weepest thou? Whom dost thou seek?" She answered thinking that she was seeing the gardener, "Sir, if thou hast taken him, tell where thou hast put Him, and I will take Him away."

Then she recognized the Lord's voice. This was the voice she heard in those days and years, when she followed the Lord through all the cities and places where He preached. He spoke her name, and she gave a joyful shout, "Rabbi" (Teacher).

Respect and love, fondness and deep veneration, a feeling of thankfulness and recognition at His Splendor as great Teacher, all came together in this single outcry. She was able to say nothing more and she threw herself down at the feet of her Teacher to wash them with tears of joy. But the Lord said to her: "Touch me not; for I am not yet ascended to My Father; but go to My brethren and tell them: 'I ascend to My Father, and your Father; to My God and to your God.'"

She came to herself and again ran to the Apostles, to do the will of Him sending her to preach. Again she ran into the house, where the Apostles still remained in dismay, and proclaimed to them the joyous message, "I have seen the Lord!" This was the first preaching in the world about the Resurrection.

The Apostles proclaimed the Glad Tidings to the world, but she proclaimed it to the Apostles themselves.

Holy Scripture does not tell us about the life of Mary Magdalene after the Resurrection of Christ, but it is impossible to doubt, that if in the terrifying minutes of Christ's Crucifixion she was at the foot of His Cross with His All-Pure Mother and Saint John, she must have stayed with them during the happier time after the Resurrection and Ascension of Christ. Thus in the Acts of the Apostles Saint Luke writes that all the Apostles with one mind stayed in prayer and supplication, with certain women and Mary the Mother of Jesus and His brethren.

Holy Tradition testifies that when the Apostles departed from Jerusalem to preach to all the ends of the earth, then Mary Magdalene also went with them. A daring woman, whose heart was full of reminiscence of the Resurrection, she went beyond her native borders and went to preach in pagan Rome. Everywhere she proclaimed to people about Christ and His teaching. When many did not believe that Christ is risen, she repeated to them what she had said to the Apostles on the radiant morning of the Resurrection: "I have seen the Lord!" With this message she went all over Italy.

Tradition relates that in Italy Mary Magdalene visited Emperor Tiberias (14-37 A.D.) and proclaimed to him Christ's Resurrection. According to Tradition, she brought him a red egg as a symbol of the Resurrection, a symbol of new life with the words: "Christ is Risen!" Then she told the emperor that in his Province of Judea the unjustly condemned Jesus the Galilean, a holy man, a miracleworker, powerful before God and all mankind, had been executed at the instigation of the Jewish High Priests, and the sentence confirmed by the procurator appointed by Tiberias, Pontius Pilate.

Mary repeated the words of the Apostles, that we are redeemed from the vanity of life not with perishable silver or gold, but rather by the precious Blood of Christ.

Thanks to Mary Magdalene the custom to give each other paschal eggs on the day of the Radiant Resurrection of Christ spread among Christians over all the world. In one ancient Greek manuscript, written on parchment, kept in the monastery library of Saint Athanasius near Thessalonica, is a prayer read on the day of Holy Pascha for the blessing of eggs and cheese. In it is indicated that the igumen in passing out the blessed eggs says to the brethren: "Thus have we received from the holy Fathers, who preserved this custom from the very time of the holy Apostles, therefore the holy Equal of the Apostles Mary Magdalene first showed believers the example of this joyful offering."

Mary Magdalene continued her preaching in Italy and in the city of Rome itself. Evidently, the Apostle Paul has her in mind in his Epistle to the Romans (16: 6), where together with other ascetics of evangelic preaching he mentions Mary (Mariam), who as he expresses "has bestowed much labor on us." Evidently, she extensively served the Church in its means of subsistence and its difficulties, being exposed to dangers, and sharing with the Apostles the labors of preaching.

According to Church Tradition, she remained in Rome until the arrival of the Apostle Paul, and for two more years following his departure from Rome after the first court judgment upon him. From Rome, Saint Mary Magdalene, already bent with age, moved to Ephesus where the holy Apostle John unceasingly labored. There the saint finished her earthly life and was buried.

Her holy relics were transferred in the ninth century to Constantinople, and placed in the monastery Church of Saint Lazarus. In the era of the Crusader campaigns they were transferred to Italy and placed at Rome under the altar of the Lateran Cathedral. Part of the relics of Mary Magdalene are said to be in Provage, France near Marseilles, where over them at the foot of a steep mountain a splendid church is built in her honor.

The Orthodox Church honors the holy memory of Saint Mary Magdalene, the woman called by the Lord Himself from darkness to light, and from the power of Satan to God.

Formerly immersed in sin and having received healing, she sincerely and irrevocably began a new life and never wavered from that path. Mary loved the Lord Who called her to a new life. She was faithful to Him not only when He was surrounded by enthusiastic crowds and winning recognition as a miracle-worker, but also when all the disciples deserted Him in fear and He, humiliated and crucified, hung in torment upon the Cross. This is why the Lord, knowing her faithfulness, appeared to her first, and esteemed her worthy to be first to proclaim His Resurrection.

Рівноапостольна Марія Магдалина мироносиця

На березі Генісаретського озера між містами Капернаумом і Тиверіадою розташовувалося невелике місто Магдала, залишки якого вціліли до наших днів. Тепер на його місці стоїть лише невелике селище Медждель.

У Магдалі колись народилася і виросла жінка, ім'я якої навіки увійшло в євангельську історію. Євангеліє нічого не оповідає нам про юні роки Марії, але Передання повідомляє, що Марія із Магдали була молодою, вродливою і вела грішне життя. У Євангелії говориться, що Господь вигнав із Марії сім бісів. З моменту зцілення Марія почала нове життя. Вона стала вірною ученицею Спасителя.

Євангеліє оповідає, що Марія Магдалина слідувала за Господом, коли Він з апостолами проходив містами і селами Іудеї та Галілеї з проповіддю Царства Божого. Разом з благочестивими жінками — Іоанною, дружиною Хузи (домоправителя Іродова), Сусанною та іншими вона служила Йому від майна свого (Лк. 8:1-3) і, безсумнівно, поділяла з апостолами благовісницькі труди, особливо серед жінок. Вочевидь, її разом з іншими жінками має на увазі євангеліст Лука, розповідаючи, що під час слідування Христа на Голгофу, коли після бичування Він ніс на Собі важкий Хрест, знемагаючи під його тягарем, жінки йшли за Ним, плачучи й ридаючи, а Він втішав їх. Євангеліє оповідає, що Марія Магдалина перебувала і на Голгофі, коли був розіп'ятий Господь. Після того, як всі учні Спасителя розбіглися, вона безстрашно залишалася біля Хреста разом з Богородицею та апостолом Іоанном.

Вона була вірна Йому не лише у дні Його слави, а й у час Його крайнього приниження і наруги. Вона, як оповідає євангеліст Матфей, була присутня і під час поховання Господа. На її очах Іосиф з Никодимом внесли до Гробниці Його бездиханне Тіло. На її ж очах вони завалили великим каменем вхід до печери, куди зайшло Сонце життя…

Вірна закону, в якому була вихована, Марія разом з іншими жінками перебувала весь наступний день у спокої, бо великий був день тієї суботи, що збігався того року зі святом Старозавітної Пасхи. Але все ж перед настанням дня спокою жінки встигли запасти пахощі, щоб у перший день тижня прийти на світанку до могили Господа і Вчителя та за звичаєм іудеїв помазати Його тіло поховальними пахощами.

Треба думати, що, домовившись іти в перший день тижня до Гробу рано вранці, святі жінки, розійшовшись у п'ятницю ввечері по своїх домівках, не мали змоги зустрітися одна з одною в день суботній, і, щойно замерехтіло світло наступного дня, пішли до гробниці не разом, а кожна зі свого будинку.

Євангеліст Матфей пише, що жінки прийшли до гробу на світанку а євангеліст Марк повідомляє, що це відбулося вельми рано, під час сходу сонця; євангеліст Іоанн, немовби доповнюючи їх, каже, що Марія прийшла до гробу так рано, що ще було темно. Мабуть, вона з нетерпінням чекала закінчення ночі, але, не дочекавшись світанку, коли ще кругом панувала темрява, побігла туди, де лежало тіло Господа.

Отже, Марія прийшла до Гробу сама. Побачивши камінь відваленим від печери, вона зі страхом поспішила туди, де жили найближчі апостоли Христа — Петро та Іоанн. Почувши дивну звістку про те, що Господа забрали із Гробу, обидва апостоли побігли туди і, побачивши пелени та згорнутий плат, здивувалися. Апостоли пішли й нікому нічого не сказали, а Марія стояла біля входу в похмуру печеру і плакала. Тут, у цьому темному Гробі, ще так недавно бездиханним лежав її Господь. Бажаючи переконатися, що Гроб справді порожній, вона підійшла до нього — і тут сильне світло раптово осяяло її. Вона побачила двох ангелів у білих одежах, які сиділи один біля голови, а інший біля ніг, де було покладено тіло Іісусове. Почувши запитання: «жоно! що ти плачеш?» — вона відповіла тими самими словами, які щойно сказала апостолам: «взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його». Сказавши це, вона повернулася і в цю мить побачила Іісуса Воскреслого, Котрий стояв біля гробу, але не впізнала Його.

Він запитав Марію: «жоно! що ти плачеш? кого шукаєш?» Вона ж, думаючи, що бачить садівника, відповіла: «господарю! якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його».

Але в ту мить вона впізнала голос Господа, голос, котрий був знайомий з того самого дня, як Він зцілив її. Цей голос вона чула в ті дні, в ті роки, коли разом з іншими благочестивими жінками ходила за Господом усіма містами і селами, де лунала Його проповідь. Із грудей її вирвався радісний крик: «Раввуні!», що означає «Учитель».

Повага і любов, ніжність і глибока пошана, почуття вдячності і визнання Його переваги як великого Вчителя — все злилося в одному цьому вигуку. Вона більше нічого не могла сказати і кинулася до ніг свого Учителя, щоб омити їх сльозами радості. Але Господь сказав їй: «не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого».

Вона прийшла в себе і знову побігла до апостолів, щоб виконати волю Того, Хто послав її на проповідь. Знову вбігла вона до будинку, де ще перебували в сум'ятті апостоли, і сповістила їм радісну звістку: «Бачила Господа!» Це була перша у світі проповідь про Воскресіння.

Апостоли мали благовістити світу, а вона благовістила самим апостолам…

Святе Письмо не оповідає нам про життя Марії Магдалини після Воскресіння Христового, але можна не сумніватися, що якщо в страшні хвилини розп'яття Христа вона була біля підніжжя Його Хреста з Його Пречистою Матір'ю та Іоанном, то безсумнівно, що вона перебувала з ними ж і весь найближчий час після Воскресіння і Вознесіння Господа. Так, святий Лука в книзі Діянь апостольських пише, що всі апостоли однодушно перебували в молитві й молінні з деякими жінками і Марією, Матір'ю Іісуса, і з братами Його.

Священне Передання оповідає, що коли апостоли розійшлися із Єрусалима на проповідь у всі кінці світу, то разом з ними пішла на проповідь і Марія Магдалина. Відважна жінка, серце якої було сповнене спогадів про Воскреслого, залишила рідний край і вирушила з проповіддю до язичницького Рима. І скрізь вона сповіщала людям про Христа і Його вчення, а коли багато хто не вірив, що Христос воскрес, вона повторювала їм те саме, що сказала у світлий ранок Воскресіння апостолам: «Я бачила Господа». З цією проповіддю вона обійшла всю Італію.

Передання говорить, що в Італії Марія Магдалина з'явилася до імператора Тиверія (14–37) і благовістила йому про Христа Воскреслого. Вона принесла йому червоне яйце як символ Воскресіння, символ нового життя, зі словами: «Христос Воскрес!» Потім вона розповіла імператору про те, що в його провінції Іудеї було безвинно засуджено Ісуса Галілеянина, Мужа Святого, Який творив чудеса, сильного перед Богом і всіма людьми, страченого за наклепами іудейських первосвященників, і вирок затвердив призначений Тиверієм прокуратор Понтій Пілат.

Марія повторила слова апостолів, що ті, хто увірував у Христа, викуплені від суєтного життя не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною Кров'ю Христа як непорочного і чистого Агнця.

Завдяки Марії Магдалині звичай дарувати одне одному крашанки в день Світлого Христового Воскресіння поширився поміж християн всього світу. В одному стародавньому рукописному грецькому уставі, написаному на пергаменті, що зберігається в бібліотеці монастиря святої Анастасії поблизу Фессалонік, вміщено молитву, яку читають у день Святого Великодня на освячення яєць та сиру. У ній зазначено, що ігумен, роздаючи освячені яйця, каже братії: «Так ми прийняли від святих отців, які зберегли цей звичай від самих часів апостольських, бо свята рівноапостольна Марія Магдалина перша показала вірянам приклад цього радісного жертвоприношення».

Марія Магдалина продовжувала своє благовістя в Італії та в самому місті Римі. Очевидно, саме її має на увазі апостол Павло у своєму Посланні до Римлян (Рим. 16:6), де разом з іншими подвижниками проповіді євангельської згадує Марію (Маріан), котра, як він каже, «багато потрудилася для нас». Вочевидь, вона беззавітно служила Церкві і своїми коштами, і своїми працями, наражаючись на небезпеки, та розділяла з апостолами труди проповідництва.

За церковним же переданням вона перебувала в Римі до прибуття туди апостола Павла і ще два роки після відбуття його із Рима після першого суду над ним. Із Рима свята Марія Магдалина вже в похилому віці переселилася до Єфеса, де невпинно трудився святий апостол Іоанн, який з її слів написав двадцятий розділ свого Євангелія. Там свята закінчила земне життя і була похована.

Її чесні мощі були в IХ столітті перенесені до столиці Візантійської імперії, Константинополя, і покладені в храмі монастиря в ім'я святого Лазаря. В добу Хрестових походів вони були перенесені до Італії і покладені в Римі під вівтарем Латеранського собору. Частина мощей Марії Магдалини перебуває у Франції поблизу Марселя, де над ними біля підніжжя крутої гори споруджено прекрасний храм на її честь.

Православна Церква свято шанує пам'ять святої Марії Магдалини — жінки, покликаної Самим Господом від темряви до світла і від влади сатани до Бога.

100th Anniversary History Timeline Preparation

As we prepare to celebrate our 100th Anniversary in October 2026 we are collecting history information from 1982 - present. Please send dates of events, written material and pictures to Pam - pamelascannell@gmail.com.

Thank You Note

THANK YOU to every person in every way for your time, dedication and sincere commitment to making our 95th Annual Ukrainian Day Festival a huge success. Once again, our community experienced what it is like to be "Ukrainian for a Day"! No one left hungry and there were countless smiles shared! I hope you all are enjoying the deserved rest and relaxation. We are blessed! Mark Hatala

Ukrainian Day Finances

Dear Parishioners, please turn-in all income and expense items relating to Ukrainian Day by August 15th so all its finances may be included in our August reports. Thank you!

Sunday School Picnic

Dr. Amar and Dr. Jacqueline Bhandari are inviting the Sunday School families to Quaker Lake for fun and fellowship. Food and drinks sign up sheet is available to coordinate the variety.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Happy Birthday

• August 04: Peter Dobransky
  
• August 07: Dr. Donald Karn Jr.

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Myron, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Ronald, Brian,
Fr. James, Scott, Andriy, James, William,
Quinn Marie, Laurel and Peyton Mary,

Upcoming Readings

Mon. Aug. 5 – 1 Cor. 5:9–6:11; Mt. 13:54-58;
Tue. Aug. 6 – 1 Cor. 6:20 – 7:12 ; Mt. 14:1-13;
Wed. Aug. 7 – 1 Cor. 7:12-24; Mt. 14:35 – 15:11;
Thu. Aug. 8 – 1 Cor. 7:24-35 ; Mt. 15:12-21;
Fri. Aug. 9 – 1 Cor. 7:35–8:7 ; Mt. 15:29-31;
Sat. Aug. 10 – Rom. 12:1-3 ; Mt. 10:37–11:1;