May 12 – Antipascha. 2nd Sunday of Pascha, of St. Thomas. Tone 1

Nine Martyrs at Cyzicus: Theognes, Rufus, Antipater, Theostichus, Artemas, Magnus, Theodotus, Thaumasius, and Philemon (3rd c.). St. Memnon the Wonderworker of Corfu (2nd c.).

Acts 5:12-20 Jn. 20:19-31

May 19 – Third Sunday of Pascha, of the Myrrh-bearing Women. Tone 2.

Sts. Myrrh-Bearing Women, Righteous Joseph of Arimathea and Nicodemus. Righteous Job the Long-suffering. Martyrs Barbarus the Soldier, Bacchus, Callimachus, and Dionysius, in Morea (362). Martyr Barbarus the former robber in Epirus (9th c.). Ven. Job, abbot and wonderworker of Pochaiv (1651).

Acts 6:1-7 ; Mk. 15:43–16:8;
Gal. 5:22–6:2; Mat. 11:27-30

Апостол

Дії 5:12-20

Сину Феофіле, руками ж Апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому. Із сторонніх же ніхто не наважувався приєднатися до них, а народ величав їх. А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, багато чоловіків та жінок, так що недужих виносили на вулиці й клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них. До Ієрусалима також сходилось багато народу з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися. А первосвященник і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнились заздрощів, наклали руки свої на Апостолів і ув'язнили їх у народну темницю. Ангел же Господній уночі відчинив двері темниці і, вивівши їх, сказав: ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі ці слова життя.

Євангеліє

Від Іоанна 20:19-31

Того ж першого дня на тижні, ввечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені з остраху перед іудеями, прийшов Ісус і став посередині і каже їм: мир вам! Сказавши це, Він показав їм руки і ноги, і ребра Свої. Учні зраділи, побачивши Господа. Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, дунув і говорить їм: прийміть Духа Святого. Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться. Фома ж, один з дванадцятьох, який називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус. Інші учні сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю. Після восьми днів учні Його знову були в домі і Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, а вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували. Багато інших чудес сотворив Ісус перед учнями Своїми, про які не написано в книзі цій. Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім'я Його.

St. Thomas the Apostle in the Orthodox Church

Acts 5:12-20; John 20:19-31

Christ is Risen!  Indeed, He is Risen!

Today we continue to celebrate the most fundamental and joyful proclamation of our faith:  Christ is risen from the dead, trampling down death by death, and upon those in the tombs bestowing life!  He is our Pascha, our Passover, from death to life, for Hades and the grave could not contain the God-Man Who shares with us His victory over corruption and decay in all their forms.  In a world enslaved to the fear of the grave, He has illumined even the dark night of the tomb with the brilliant light of heavenly glory.  As Christ said to Martha before He raised Lazarus, "I am the resurrection, and the life: he who believes in me, though he die, yet shall he live." (John 11:25) Because death did not have the last word on our Lord, it will not, by His grace, have the last word on us or on any who call upon His Name.

When the Savior rose from the dead, He did so as a whole Person Whose glorified body still bore the physical wounds of His crucifixion.  He was born, lived, and died with flesh and blood every bit as much as we do.  Thomas doubted the news of the resurrection because he was not present when the Risen Lord first appeared to the disciples.  He said that he would not believe unless he saw and touched the marks of His torture and death.  When Christ appeared again eight days later, He told Thomas to do precisely that.  Thomas responded by recognizing Him as "My Lord and my God!"

This encounter demonstrates how essential Christ's bodily resurrection is for our faith.  Simply put, there would be no Christianity and no Church without it.  The Savior died through a public form of capital punishment on the Cross at the hands of Roman soldiers who knew their grim trade all too well.  It was literally just another day's work for them when they broke the legs of the two thieves in order to get them to die more quickly. They did not break the Lord's legs, however, for those seasoned professional killers knew that He was already dead.  The Roman Cross had apparently made its point yet again about what happened to anyone perceived as a threat to the Empire.  It is hardly surprising that the disciples had fled in fear at the Lord's arrest with Peter denying Him three times, for they had no expectation of His resurrection.  They had wanted a military Messiah to crush the Romans and establish an earthly kingdom, not a Savior Whose great victory would come through public torture and execution by a Gentile army of occupation. Of course, it would be absurd to think that those who had denied and abandoned their Crucified Lord would have later made up a story about His resurrection and then died as martyrs for Him.  The women disciples, who showed greater love and courage by going to the tomb in order to anoint Christ's dead body when all seemed lost, obviously had not anticipated His resurrection either.

St. Paul taught, "[I]f Christ has not been raised, our preaching is worthless, and so is your faith." (1 Cor. 15:14)  The Savior proclaimed His divinity by forgiving sins and saying that He and the Father are one (John 10:30) and that "before Abraham was, I am." (John 8:58)  The high priest asked Him at His arrest, "Are you the Messiah, the Son of the Blessed One?" Christ responded, "I am. And you will see the Son of Man sitting at the right hand of the Mighty One and coming on the clouds of heaven." (Mark 14: 61-62)   If One Who had claimed to be God was wrong in predicting His resurrection and had simply decayed in the tomb like anyone else, there would be no reason for anyone to remember Jesus Christ today as anything but a failed Messiah with grandiose delusions.

Orthodox Christian faith is not grounded in sentimental memories or warm feelings about an inspiring personality who lived a long time ago, but in the joyful proclamation that "Christ is Risen!" in victory over death as a whole Person.  His bodily resurrection is our hope for "the resurrection of the dead and the life of the world to come," as we confess in the Nicene Creed.  To quote Saint Paul again, "[I]if Christ has not been raised, your faith is futile; you are still in your sins. Then those also who have fallen asleep in Christ are lost. If only for this life we have hope in Christ, we are of all people most to be pitied." (1 Cor. 15: 17-19) If Christ did not rise from the dead as an embodied Person, then St. Paul and all the martyrs wasted their lives for nothing.  Remember that he became a Christian only after the Risen Lord miraculously appeared to Him in blinding light on the road to Damascus   Apart from the reality of the Savior's resurrection, the conversion of St. Paul from a persecuting Pharisee to the apostle to the Gentiles makes no sense at all.

St. Thomas believed only when he touched the wounds of the Risen Savior's glorified body.  In our reading from Acts, the apostles healed the suffering bodies of many sick people.  The Lord's resurrection reveals the great dignity of the human body, which is destined for heavenly glory. Salvation is not an escape from the physical dimensions of our lives, but requires our purification and fulfillment as whole persons united to Christ. True faith in the Savior demands that we offer every aspect of our existence to Him for healing and transformation, holding nothing back.  Even as He healed the sick and fed the hungry, the most obvious practices of faithfulness involve caring for people in their bodily weaknesses and infirmities.  By showing tangible signs of mercy for our neighbors, we also touch the wounds of Christ, for He is present to us in everyone in need. In light of His resurrection, the bodily sufferings and struggles of others appear not as irrelevant distractions, but as invitations to manifest a foretaste of "the life of the world to come." Regardless of any context or circumstance, to refuse to abandon our neighbors in their bodily sufferings and to provide whatever care we can provides a sign of God's gracious purposes for all who bear His image and likeness.  If we refuse to do so, then we live as though He had not conquered the tomb.  Because "Christ is Risen!," we must show our neighbors the care due those who are called to heavenly glory.

In order to follow our Risen Lord into the joy of the resurrection, we must also open our deepest personal struggles and wounds to Him for healing.  The problem is not that we have bodies, but that we have allowed the fear of death to fuel our passions in ways that corrupt every dimension of who we are in this world.  Because God creates and saves us as whole persons, we must embrace the Savior's victory over death by living as those who are in a "one flesh" communion with Him in every dimension of our existence.   We are living members of His Body, the Church, and nourished by His Body and Blood in the Eucharist.  We must live accordingly with our bodies every day of our lives, for Christ's resurrection has glorified the human body and calls us to holiness.  All our relationships, actions, and desires must be healed and reoriented to the Kingdom in order for us to enter into the joy of our Lord's resurrection as whole persons.  That is not a disembodied or abstract vocation, but a tangible and practical calling.  

Because "Christ is Risen!," we must not use the fact that we have bodies as an excuse to remain enslaved to corruption in any form.  We fall into hatred, greed, sloth, gluttony, drunkenness, lust, vanity, and other sins not because we are flesh and blood, but because we have refused to enter fully into the joy of the resurrection of Christ.  The season of Pascha calls us all to embrace our Risen Lord as the restoration and fulfillment of every dimension of our personhood.  We cannot become truly human apart from Him, for only He has conquered the fear of death that is at the root of our corruption.  We must unite ourselves to Christ in joyful obedience, even as we remain flesh and blood in this world. Then we may say with St. Paul: "It is no longer I who live, but Christ lives in me; and the life which I now live in the flesh I live by faith in the Son of God, who loved me and gave Himself for me." (Gal. 2:20) The struggle to do so is ultimately one of joy as we enter more fully into the gloriously good news of this radiant season of Pascha.  It is a struggle that we must all undertake if we are to respond like St. Thomas to the God-Man Whom death could not destroy, for "Christ is Risen!"

Father Philip LeMasters

Слово в Фомину неділю, Антипасху

Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос Воскрес! Я щиро вітаю вас, дорогі браття та сестри, зі святою неділею, в яку ми традиційно згадуємо добре невір'я апостола Фоми. Зазвичай, коли люди хочуть сказати про когось погано, або особливо підкреслити, що інша людина не вірить у Бога, то використовують вислів «Фома невірний». Це помилкове твердження. Насправді, те невір'я, яке нині ми урочисто згадуємо, в Православній Церкві названо «добрим невір'ям». І воно вчить нас чогось особливого. Це не було те невір'я, яке, скажімо, було в колишнього апостола Юди Іскаріота, який не вірив у Бога та хотів своїми слабкими силами перекроїти весь хід людської історії. Натомість у Фоми було інше невір'я, до якого, в певному сенсі, кожен із нас має прагнути. І про це я хочу з вами говорити.

Колись відомий, і безсумнівно геніальний письменник Федір Достоєвський під кінець свого життя писав про те, що вірить не як хлопчина, а як зрілий муж, віра якого пройшла через горнило випробовувань та сумнівів. Ми з вами повинні розуміти, що нинішня неділя показує нам в приклад Фому, чия віра теж пройшла через горнило сумнівів.

Ми, українці, надзвичайно побожний і благочестивий народ коли й приходимо до храму, то часто робимо це не тому, що маємо певні внутрішні спонуки та бажання, але з тієї причини, що цього вимагає наш соціум, інші люди довкола нас. У нас чудові традиції та звичаї пов'язані з церквою. Тому, багато людей приходять до храму лише тому, що «так належить». Не тому, що нас до цього кличе серце та не тому, що ми відчуваємо, що серед усіх інших справ, якими ми могли займатися, зараз нам належить бути саме тут – у храмі Божому. Часто ми приходимо до церкви тому, що це є певним способом проведення нашого дозвілля, тут ми можемо зустріти своїх друзів, поспілкуватися з ними чи щось таке.

Але сьогоднішня неділя вимагає від нас чогось зовсім іншого. Господь хоче, щоб наша віра була свідомою. Щоб ми коли кажемо Богу, що віруємо в Нього, то це означало, що ми дійсно знаємо хто Він, знаємо хто ми, знаємо, що насправді ми хочемо від Нього, а Він хоче від нас. Отже, й коли приходимо до храму, то приходимо саме для того, щоб зустрітися з Христом, а не з якоїсь іншої причини.

Про характер нашої віри ми можемо судити з того, як люди приходять до храму на будень. Або, скільки людей освячувало вербу чи паску, і скільки з них причащалося на Світлу седмицю. Це дуже чітке свідчення того, як і в що вірять люди. Чи вони вірять у воскреслого Христа, чи вірять у освячене галуззя, свічки та інші покроплені водою речі. Сьогодні кожна газета має гороскоп на останній сторінці. І люди взявши її до рук починають читати саме з передбачень, бажаючи дізнатися про те, що їм передбачили зорі з небес на наступний тиждень. Деякі люди навіть вірять у передбачення надруковані на чеках у «Сільпо», приймаючи їх глибоко до серця. Насправді, віруюча людина, християнин, не може вірити в щось інше, окрім того, що вчить свята Церква, окрім віри в Христа Спасителя, Який воскрес із мертвих.

Тому, ця неділя надзвичайно важ­лива для нас, оскільки вона закликає нас здобувати тверду віру, яка народжується від подолання всяких сумнівів. Немає таких людей, які б здобули чудові стосунки з Богом, але при цьому ніколи не сумнівалися, передусім у тих речах, які мають стосунок до власної природи та стосунків із Богом. Церква дозволяє нам нині сумніватися, ставити питання та шукати на них відповіді. У Бога та Церкви є всі відповіді на всі питання, які лише можуть виникнути в людини. Існує навіть цілий відділ богослов'я, який називається «Апологетика». Зазвичай його вчать у духовних навчальних закладах, але ніхто не заважає кожному з вас знайти якусь книжку з цього предмету та читати його, більше відкриваючи для себе Бога. Взагалі, це надзвичайно корисно та розвиває наш розум.

І якщо ми ходимо до храму Божого десятки років, і в нас жодних питань чи то стосовно будови Всесвіту, природи Бога, наших стосунків із Творцем не виникає, то це означає тільки одне: з нашою вірою щось не так. Як ти можеш стільки часу зустрічатися з Богом, і тобі все одно все ясно та зрозуміло? Маленька дитина, яка народилася на світ, у неї тисячі запитань. І поки ти лише ведеш її за ручку з дитячого садка, вона запитає тебе п'ятсот з них! Їй усе цікаво та незрозуміло? Чому небо голубе, чому квіточка виглядає саме так, чому сонце сходить із одного боку, а заходить із іншого. У кожної людини, в якої працює мозок, виникає безліч справедливих і не дуже запитань. І коли в нас немає ні до Бога, ні до Церкви жодних питань, то це означає, що наша віра в кризі, а з нашим духовним здоров'ям не все добре.

Не потрібно боятися того, що ти в чомусь сумніваєшся. Це зовсім не означає, що ти цим самим втратив віру. Ні! Церква саме тому й показує нам приклад апостола Фоми та його благе невір'я. Це не те невір'я, якого нам потрібно жахатися та яке соромно було б згадувати. Церква наче каже нам про те, що якщо ти сумніваєшся, значить ти думаєш, в тебе всі процеси розумові та духовні працюють правильно. В той час, якщо в людини немає ніяких питань, то це означає, що, швидше за все, така людина духовно та інтелектуально мертва.

Отже, разом із тим, що ми з вами відвідуємо церковні богослужіння в недільні та святкові дні, а дехто й на будні приходить, намагаймося читати корисної для душі православної літератури. У зв'язку з цим хотів би ще сказати, одну важливу річ. Іноді нам в руки може потрапити католицька, протестантська чи якась інша література, яку ми вважаємо корисною, оскільки там теж щось пишуть про Ісуса Христа. Безперечно, що це не так. Ми повинні з вами знати, що в книжках, написаних неправославними авторами, в тій чи іншій мірі ми знаходимо духовну отруту, здатну нас погубити. Там розповідається про якогось іншого «бога». Тому, в першу чергу звертайте увагу на видання книги.

Творіння святих Отців – це невичерпне джерело мудрості небесної та земної. Візьміть для прикладу хоча б Іоана Золотоустого. Його зовсім не випадково люди назвали таким чином – Золотими устами. Його мудрість була настільки величною, що вже минуло стільки років, відколи він помер, але ми все одно його згадуємо, а нині ми навіть служили впорядковану ним Божественну літургію. Стільки мудрості ми знаходимо в кожній його проповіді! Слава Богу, що в свій час вони були записані та дійшли до нас великих дванадцять томів, чи навіть трохи більше. Хто хоче їх читати українською може українською, хто хоче російською – читає російською, хто знає англійську чи французьку і такі переклади теж існують. А хто взагалі розумний, то може читати навіть грецькі оригінали – вони теж існують у відкритому доступі.

Уявіть собі, що нам хтось дав карту, керуючись якою можна дійти до захованого скарбу, величезної цінності. Хіба ми скажемо, що ніколи не вміли читати карти? Хіба ми зможемо відкласти її на потім і повернемось до неї іншого разу? Ні, звичайно! Люди йдуть на неймовірні хитрості та старання, щоб знайти таке місце, де схований якийсь скарб. Тому Церква й нагадує нам сьогодні, що інтелектуальне знання – це також важлива риса для християнина.

Існує таке жартівливе, але цілком правдиве твердження: «Заходячи в храм знімають капелюх, а не голову». І це дійсно правда, бо заходячи до православної церкви маємо розуміти, що все тут має своє пояснення та на все є свої відповіді. У протестантів, католиків і інших об'єднань, не хочу називати в святому місці, немає багато відповідей. Вони брешуть і хитрують. Часом для цього навіть виривають із контексту цілі речення Святого Писання, та роблять таке вчення, яке є для них більш зручним. Звісно, це не приводить людей до Бога. Тільки в Православній Церкві є достатньо інформації та необхідних відомостей для того, щоб людина, народившись на землі, знайшла для себе такий шлях, щоби ним, із максимальною ймовірністю, потрапила до Царства Небесного. Бог, через святих мужів, через людей, які піклувалися про нас, записав нам це. Усі вони тепер померли, але ще раніше за життя зробили для нас дуже важливу справу – залишили свої писання, які з промислом Божим, справжнім дивом приходять до нас, до нашого часу та на нашій рідній мові! Дуже часто ми маємо неймовірно скупі відомості про авторів, але ми все одно знаємо, що в нас є їх чудові праці, з яких ми можемо навчитися того, як будувати своє духовне життя.

Я щиро вдячний всім вам за те, що прийшли помолитися Богу в нашому храмі та були присутні на Божественній літургії.  Вітаю вас із Фоминою неділею. Днем, коли ми згадуємо добре невір'я апостола Фоми та навчаємося про те, що сумніватися це добре, погано коли в нас немає жодних запитань. Тому, шукаймо питання, більше думаймо, бо той хто не думає – перебуває в страшній духовній та інтелектуальній небезпеці.

Благословення Господнє нехай перебуває разом із вами, а радість цих Великодніх днів нехай залишається з кожним із нас якомога на довший час. Христос Воскрес!

Протоієрей Євген Заплетнюк

Слово в Фомину неділю, Антипасху

Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос Воскрес! Я щиро вітаю вас, дорогі браття та сестри, зі святою неділею, в яку ми традиційно згадуємо добре невір'я апостола Фоми. Зазвичай, коли люди хочуть сказати про когось погано, або особливо підкреслити, що інша людина не вірить у Бога, то використовують вислів «Фома невірний». Це помилкове твердження. Насправді, те невір'я, яке нині ми урочисто згадуємо, в Православній Церкві названо «добрим невір'ям». І воно вчить нас чогось особливого. Це не було те невір'я, яке, скажімо, було в колишнього апостола Юди Іскаріота, який не вірив у Бога та хотів своїми слабкими силами перекроїти весь хід людської історії. Натомість у Фоми було інше невір'я, до якого, в певному сенсі, кожен із нас має прагнути. І про це я хочу з вами говорити.

Колись відомий, і безсумнівно геніальний письменник Федір Достоєвський під кінець свого життя писав про те, що вірить не як хлопчина, а як зрілий муж, віра якого пройшла через горнило випробовувань та сумнівів. Ми з вами повинні розуміти, що нинішня неділя показує нам в приклад Фому, чия віра теж пройшла через горнило сумнівів.

Ми, українці, надзвичайно побожний і благочестивий народ коли й приходимо до храму, то часто робимо це не тому, що маємо певні внутрішні спонуки та бажання, але з тієї причини, що цього вимагає наш соціум, інші люди довкола нас. У нас чудові традиції та звичаї пов'язані з церквою. Тому, багато людей приходять до храму лише тому, що «так належить». Не тому, що нас до цього кличе серце та не тому, що ми відчуваємо, що серед усіх інших справ, якими ми могли займатися, зараз нам належить бути саме тут – у храмі Божому. Часто ми приходимо до церкви тому, що це є певним способом проведення нашого дозвілля, тут ми можемо зустріти своїх друзів, поспілкуватися з ними чи щось таке.

Але сьогоднішня неділя вимагає від нас чогось зовсім іншого. Господь хоче, щоб наша віра була свідомою. Щоб ми коли кажемо Богу, що віруємо в Нього, то це означало, що ми дійсно знаємо хто Він, знаємо хто ми, знаємо, що насправді ми хочемо від Нього, а Він хоче від нас. Отже, й коли приходимо до храму, то приходимо саме для того, щоб зустрітися з Христом, а не з якоїсь іншої причини.

Про характер нашої віри ми можемо судити з того, як люди приходять до храму на будень. Або, скільки людей освячувало вербу чи паску, і скільки з них причащалося на Світлу седмицю. Це дуже чітке свідчення того, як і в що вірять люди. Чи вони вірять у воскреслого Христа, чи вірять у освячене галуззя, свічки та інші покроплені водою речі. Сьогодні кожна газета має гороскоп на останній сторінці. І люди взявши її до рук починають читати саме з передбачень, бажаючи дізнатися про те, що їм передбачили зорі з небес на наступний тиждень. Деякі люди навіть вірять у передбачення надруковані на чеках у «Сільпо», приймаючи їх глибоко до серця. Насправді, віруюча людина, християнин, не може вірити в щось інше, окрім того, що вчить свята Церква, окрім віри в Христа Спасителя, Який воскрес із мертвих.

Тому, ця неділя надзвичайно важ­лива для нас, оскільки вона закликає нас здобувати тверду віру, яка народжується від подолання всяких сумнівів. Немає таких людей, які б здобули чудові стосунки з Богом, але при цьому ніколи не сумнівалися, передусім у тих речах, які мають стосунок до власної природи та стосунків із Богом. Церква дозволяє нам нині сумніватися, ставити питання та шукати на них відповіді. У Бога та Церкви є всі відповіді на всі питання, які лише можуть виникнути в людини. Існує навіть цілий відділ богослов'я, який називається «Апологетика». Зазвичай його вчать у духовних навчальних закладах, але ніхто не заважає кожному з вас знайти якусь книжку з цього предмету та читати його, більше відкриваючи для себе Бога. Взагалі, це надзвичайно корисно та розвиває наш розум.

І якщо ми ходимо до храму Божого десятки років, і в нас жодних питань чи то стосовно будови Всесвіту, природи Бога, наших стосунків із Творцем не виникає, то це означає тільки одне: з нашою вірою щось не так. Як ти можеш стільки часу зустрічатися з Богом, і тобі все одно все ясно та зрозуміло? Маленька дитина, яка народилася на світ, у неї тисячі запитань. І поки ти лише ведеш її за ручку з дитячого садка, вона запитає тебе п'ятсот з них! Їй усе цікаво та незрозуміло? Чому небо голубе, чому квіточка виглядає саме так, чому сонце сходить із одного боку, а заходить із іншого. У кожної людини, в якої працює мозок, виникає безліч справедливих і не дуже запитань. І коли в нас немає ні до Бога, ні до Церкви жодних питань, то це означає, що наша віра в кризі, а з нашим духовним здоров'ям не все добре.

Не потрібно боятися того, що ти в чомусь сумніваєшся. Це зовсім не означає, що ти цим самим втратив віру. Ні! Церква саме тому й показує нам приклад апостола Фоми та його благе невір'я. Це не те невір'я, якого нам потрібно жахатися та яке соромно було б згадувати. Церква наче каже нам про те, що якщо ти сумніваєшся, значить ти думаєш, в тебе всі процеси розумові та духовні працюють правильно. В той час, якщо в людини немає ніяких питань, то це означає, що, швидше за все, така людина духовно та інтелектуально мертва.

Отже, разом із тим, що ми з вами відвідуємо церковні богослужіння в недільні та святкові дні, а дехто й на будні приходить, намагаймося читати корисної для душі православної літератури. У зв'язку з цим хотів би ще сказати, одну важливу річ. Іноді нам в руки може потрапити католицька, протестантська чи якась інша література, яку ми вважаємо корисною, оскільки там теж щось пишуть про Ісуса Христа. Безперечно, що це не так. Ми повинні з вами знати, що в книжках, написаних неправославними авторами, в тій чи іншій мірі ми знаходимо духовну отруту, здатну нас погубити. Там розповідається про якогось іншого «бога». Тому, в першу чергу звертайте увагу на видання книги.

Творіння святих Отців – це невичерпне джерело мудрості небесної та земної. Візьміть для прикладу хоча б Іоана Золотоустого. Його зовсім не випадково люди назвали таким чином – Золотими устами. Його мудрість була настільки величною, що вже минуло стільки років, відколи він помер, але ми все одно його згадуємо, а нині ми навіть служили впорядковану ним Божественну літургію. Стільки мудрості ми знаходимо в кожній його проповіді! Слава Богу, що в свій час вони були записані та дійшли до нас великих дванадцять томів, чи навіть трохи більше. Хто хоче їх читати українською може українською, хто хоче російською – читає російською, хто знає англійську чи французьку і такі переклади теж існують. А хто взагалі розумний, то може читати навіть грецькі оригінали – вони теж існують у відкритому доступі.

Уявіть собі, що нам хтось дав карту, керуючись якою можна дійти до захованого скарбу, величезної цінності. Хіба ми скажемо, що ніколи не вміли читати карти? Хіба ми зможемо відкласти її на потім і повернемось до неї іншого разу? Ні, звичайно! Люди йдуть на неймовірні хитрості та старання, щоб знайти таке місце, де схований якийсь скарб. Тому Церква й нагадує нам сьогодні, що інтелектуальне знання – це також важлива риса для християнина.

Існує таке жартівливе, але цілком правдиве твердження: «Заходячи в храм знімають капелюх, а не голову». І це дійсно правда, бо заходячи до православної церкви маємо розуміти, що все тут має своє пояснення та на все є свої відповіді. У протестантів, католиків і інших об'єднань, не хочу називати в святому місці, немає багато відповідей. Вони брешуть і хитрують. Часом для цього навіть виривають із контексту цілі речення Святого Писання, та роблять таке вчення, яке є для них більш зручним. Звісно, це не приводить людей до Бога. Тільки в Православній Церкві є достатньо інформації та необхідних відомостей для того, щоб людина, народившись на землі, знайшла для себе такий шлях, щоби ним, із максимальною ймовірністю, потрапила до Царства Небесного. Бог, через святих мужів, через людей, які піклувалися про нас, записав нам це. Усі вони тепер померли, але ще раніше за життя зробили для нас дуже важливу справу – залишили свої писання, які з промислом Божим, справжнім дивом приходять до нас, до нашого часу та на нашій рідній мові! Дуже часто ми маємо неймовірно скупі відомості про авторів, але ми все одно знаємо, що в нас є їх чудові праці, з яких ми можемо навчитися того, як будувати своє духовне життя.

Я щиро вдячний всім вам за те, що прийшли помолитися Богу в нашому храмі та були присутні на Божественній літургії.  Вітаю вас із Фоминою неділею. Днем, коли ми згадуємо добре невір'я апостола Фоми та навчаємося про те, що сумніватися це добре, погано коли в нас немає жодних запитань. Тому, шукаймо питання, більше думаймо, бо той хто не думає – перебуває в страшній духовній та інтелектуальній небезпеці.

Благословення Господнє нехай перебуває разом із вами, а радість цих Великодніх днів нехай залишається з кожним із нас якомога на довший час. Христос Воскрес!

Протоієрей Євген Заплетнюк

Pirohy Session this week! March 17-18 (3 Potato batches)

o   Friday, May 17th:

• 7:30 am - Peel potatoes / boil / make filling
• 10:00 am - 12 noon - Make balls

o   Saturday, May 18th:

• 7:30 am Set-up
• 8:00am - 12 noon - Pinching - coffee - donuts - conversation
• Lunch served afterwards - Yum!

o   There are many ways to help!! 

• Please consider attending and making the work light and easy for all. 
• We need help both in the kitchen and with pinching… school-age runners too!
• Please call your friends and family to attend too.
• If you are unable to attend, please consider a donation towards the lunch expenses.

We need your help! Please volunteer, enjoy each other's company and celebrate a job well done!

 

Kitchen Work Sessions

Friday 5/17 7:30 Potatoes; 10am-12noon Make pirohy balls

Saturday 5/18 7:30 set-up; 8am - 12noon Pinching, Lunch after

Thursday 5/23 9am Trim leaves

Friday 5/24 8:30 Balls and roll holubtsi; Lunch after

Friday 5/31 10am-12noon Make pirohy balls (cabbage)

Saturday 6/1 7:30 set-up; 8am - 12noon Pinching, Lunch after

Tuesday 6/11 9am Trim leaves

Wednesday 6/12 8:30 Balls and roll holubtsi; Lunch after

FATHER AND PANI AND MARIANNE K. LAWYRK SCHOLARSHIP

This music scholarship is offered to all St. John's members who are graduating from high school.  The scholarship is in the amount of $750.00 and all qualifying seniors are encouraged to apply.

In order to be eligible, graduating seniors must meet all of the following requirements:

1. Each applicant must currently be a member of at least one (1) musical ensemble at his/her high school.
2. Each applicant must have an academic average of at least 85% for four (4) years of high school.
3. Each applicant must have been a member of at least two (2) different performing groups sometime during his/her 4 years of high school.
4. Each applicant must be accepted at a fully accredited college or university.
5. Each applicant must demonstrate the highest character and leadership.

Please contact Nancy Skojec (zmknancy@gmail.com or (607) 972-6606) for an application.  Please return the application to Nancy by the end of May.  Thank you.

Thank you!

Thank you to St. Mary's Sisterhood for preparing Paschal Brunch and welcoming everyone to share the Good News of Risen Lord Jesus Christ!
Christ is Risen! Христос Воскрес!

Thank you!

Thank you to Alfred and Kristi Gorick for donating the flowers for Holy Week and Pascha. They have been doing this for many years and we appreciate their love and support. God bless you for many blessed years!

First Confession

First Confession Class this year, Quinn Marie Schumacher and Stephen Synevskyy, lead by PM Linda Orihon met yesterday with Fr. Myron Oryhon and Fr. Ivan Synevskyy for the first confession. May the Lord bless Quinn and Stephen as they continue to advance in the life of the Church.

Let's Help Ukraine!

St. John's Ukrainian Humanitarian Fund is accepting donations to help Ukrainians during war. Donations will go to provide food and other humanitarian needs.

To make donation online click here

We accept checks as well.

Please make the checks to St. John Ukrainian Humanitarian Fund

Mailing address:

1 Saint John's Parkway
Johnson City NY 13790
 

Cash is accepted in church

Pray for Ukraine!

Prayers for Ukraine are done during each service. To see the schedule click here.

Молитви за Україну проводяться під час кожної служби. За розкладом дивіться тут.

May God bless and protect Ukraine!

Save the Date

Ukrainian Day is scheduled for July 13, 2024

Happy Birthday

• May 12: Nancy Dobransky
  
• May 13: Nataliya Gulachok
  
• May 14: Carol Wasylko
  
• May 14: Sharon Kostyun
  
• May 15: Stepan Mykytyuk
  
• May 16: Nancy Skojec
  
• May 18: Dr. Patrick Scannell

* If your or someone else's birthday is missing or incorrect please let Fr. Ivan know right away.

Please Pray for the Servants of God

Rose, Marlyn, Bob, Nadine,
John, Olga, Jane, Zenna, Douglas,
Melanie, William, Marion, Helen,
Mariann, Robert, Jean, Brian, Pipinos,
Fr. James, Scott, Andriy, Nicholas, James,
Quinn Marie, Laurel and baby, William

Upcoming Readings

Mon. May 13 – Acts 3:19-26 Jn. 2:1-11
Tue. May 14 – Acts 4:1-10 Jn. 3:16-21
Wed. May 15 – Acts 4:13-22 Jn. 5:17-24
Thu. May 16 – Acts 4:23-31 Jn. 5:24-30
Fri. May 17 – Acts 5:1-11 Jn. 5:30–6:2
Sat. May 18 – Acts. 5:21-33 Jn. 6:14-27